Про що домовились у Завидово?

ПАРЛАМЕНТОВІ ПРОПОНУЮТЬ САМОУСУНУТИСЬ ВІД УПРАВЛІННЯ ГТС

Що ж до відповіді на друге ключове питання, влада продовжує вперто мовчати. Тож поки що лишається лише здогадуватися, чим може поступитися Україна Росії в обмін на дешевий газ. Адже мало віриться, що Росія добровільно даруватиме Україні шість мільярдів доларів (!) щороку. Швидше за все, розмірковують в експертних колах, влада поступилася «трубою». Адже ще кілька місяців тому прем’єр-міністр Микола Азаров заявив, що реорганізація «Нафтогазу» може стати вагомим аргументом у переговорах з Москвою про перегляд ціни газу. Крім того, нещодавно, майже водночас із початком прокачування російського газу трубопроводом «Північний потік», в українському парламенті було зареєстровано законопроект, який вносить зміни до закону про трубопровідний транспорт.

Законопроект «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з метою забезпечення реформування нафтогазового комплексу» (№9429), зареєстрований у парламенті 8 листопада, звичайно, забороняє приватизацію держпідприємств магістрального трубопровідного транспорту. Однак, з другого боку, документ пропонує дозволити Кабмінові розпоряджатися «основними фондами, які не забезпечують ведення діяльності із транспортування магістральними і/або розподільним трубопроводам, зберігання в підземних газосховищах «Нафтогазу», дочірніх і заснованих ним підприємств». Так Верховній Раді фактично пропонують самоусунутися від контролю одного із ключових національних активів — газотранспортної системи. Беручи до уваги те, що законопроект розроблено Кабміном на виконання доручення Президента (від 2 вересня 2011 року про необхідність реформування НАК), можна припустити, що ймовірність його ухвалення у ВР близька до 100%. Бажання Віктора Януковича, документально оформлене урядом, — потужний стимул для провладних депутатів. А опозиція сьогодні навряд чи зможе цьому щось протиставити, окрім інформаційного «галасу». Хоча, хтозна. Можливо, українська опозиція, навчена Харківськими угодами, урешті зможе продемонструвати характер. Наразі у прес-службі НУ-НС повідомили, що фракція у п’ятницю, під час години уряду в парламенті, вимагатиме від членів Кабміну звіту про зміст нових газових домовленостей.

Один із членів Кабміну, віце-прем’єр-міністр соціальної політики України Сергій Тігіпко поспішив повідомити, що нічого не знає про «ціну» нових газових домовленостей із Росією. «Я не знаю нічого про підприємства, знаю, що розмови йшли про газотранспортну систему, але позиція України була завжди така, що якщо й робити зміну власників, то там повинно бути три власники: Україна, Росія як господар товару, який переміщується через нашу територію, і Європейський Союз як покупець цього товару, — уточнив він в ефірі «5 каналу». — Якщо це буде двостороння основа, це не помирить нас просто з Росією, і не буде прозорості в організації. Які відсотки, які гарантії залишить за собою Росія, що конкретно, я не знаю», — підсумував віце-прем’єр.

БІЛОРУСЬКО-СЛОВАЦЬКІ СЦЕНАРІЇ ДЛЯ УКРАЇНСЬКОЇ ТРУБИ

Коментуючи можливість створення консорціуму з управління ГТС, як один із варіант «ціни», яку Україні доведеться заплатити за «дешевший» російський газ, директор енергетичних програм Центру «Номос» Михайло Гончар підкреслив, що його в тому вигляді, у якому він відповідав би первинній ідеї трибічної формації за участю ЄС, не буде. «Це факт, що вже відбувся, про що свідчать останні висловлювання представників Європейській комісії», — сказав експерт. Тож, на думку Гончара, імовірнішим здається створення спільного підприємства «Газпрому» й «Нафтогазу» для управління ГТС. «Проте навіть якщо в цьому СП українській стороні належатиме не менше 51% акцій, домінантні позиції в ньому займатиме «Газпром». Такі приклади вже відомі: 2002 року словацький уряд продав 49% нафтотранспортного оператора Trans Petrol російській компанії «Юкос». Зовні все виглядало так, що контроль над Trans Petrol зберіг уряд Словаччини, але надалі з’ясувалося, що вся повнота оперативного управління компанією перейшла до рук російських акціонерів», — сказав експерт у коментарі УНІАН.

ПАРЛАМЕНТОВІ ПРОПОНУЮТЬ САМОУСУНУТИСЬ ВІД УПРАВЛІННЯ ГТС

Що ж до відповіді на друге ключове питання, влада продовжує вперто мовчати. Тож поки що лишається лише здогадуватися, чим може поступитися Україна Росії в обмін на дешевий газ. Адже мало віриться, що Росія добровільно даруватиме Україні шість мільярдів доларів (!) щороку. Швидше за все, розмірковують в експертних колах, влада поступилася «трубою». Адже ще кілька місяців тому прем’єр-міністр Микола Азаров заявив, що реорганізація «Нафтогазу» може стати вагомим аргументом у переговорах з Москвою про перегляд ціни газу. Крім того, нещодавно, майже водночас із початком прокачування російського газу трубопроводом «Північний потік», в українському парламенті було зареєстровано законопроект, який вносить зміни до закону про трубопровідний транспорт.

Законопроект «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з метою забезпечення реформування нафтогазового комплексу» (№9429), зареєстрований у парламенті 8 листопада, звичайно, забороняє приватизацію держпідприємств магістрального трубопровідного транспорту. Однак, з другого боку, документ пропонує дозволити Кабмінові розпоряджатися «основними фондами, які не забезпечують ведення діяльності із транспортування магістральними і/або розподільним трубопроводам, зберігання в підземних газосховищах «Нафтогазу», дочірніх і заснованих ним підприємств». Так Верховній Раді фактично пропонують самоусунутися від контролю одного із ключових національних активів — газотранспортної системи. Беручи до уваги те, що законопроект розроблено Кабміном на виконання доручення Президента (від 2 вересня 2011 року про необхідність реформування НАК), можна припустити, що ймовірність його ухвалення у ВР близька до 100%. Бажання Віктора Януковича, документально оформлене урядом, — потужний стимул для провладних депутатів. А опозиція сьогодні навряд чи зможе цьому щось протиставити, окрім інформаційного «галасу». Хоча, хтозна. Можливо, українська опозиція, навчена Харківськими угодами, урешті зможе продемонструвати характер. Наразі у прес-службі НУ-НС повідомили, що фракція у п’ятницю, під час години уряду в парламенті, вимагатиме від членів Кабміну звіту про зміст нових газових домовленостей.

Один із членів Кабміну, віце-прем’єр-міністр соціальної політики України Сергій Тігіпко поспішив повідомити, що нічого не знає про «ціну» нових газових домовленостей із Росією. «Я не знаю нічого про підприємства, знаю, що розмови йшли про газотранспортну систему, але позиція України була завжди така, що якщо й робити зміну власників, то там повинно бути три власники: Україна, Росія як господар товару, який переміщується через нашу територію, і Європейський Союз як покупець цього товару, — уточнив він в ефірі «5 каналу». — Якщо це буде двостороння основа, це не помирить нас просто з Росією, і не буде прозорості в організації. Які відсотки, які гарантії залишить за собою Росія, що конкретно, я не знаю», — підсумував віце-прем’єр.

БІЛОРУСЬКО-СЛОВАЦЬКІ СЦЕНАРІЇ ДЛЯ УКРАЇНСЬКОЇ ТРУБИ

Коментуючи можливість створення консорціуму з управління ГТС, як один із варіант «ціни», яку Україні доведеться заплатити за «дешевший» російський газ, директор енергетичних програм Центру «Номос» Михайло Гончар підкреслив, що його в тому вигляді, у якому він відповідав би первинній ідеї трибічної формації за участю ЄС, не буде. «Це факт, що вже відбувся, про що свідчать останні висловлювання представників Європейській комісії», — сказав експерт. Тож, на думку Гончара, імовірнішим здається створення спільного підприємства «Газпрому» й «Нафтогазу» для управління ГТС. «Проте навіть якщо в цьому СП українській стороні належатиме не менше 51% акцій, домінантні позиції в ньому займатиме «Газпром». Такі приклади вже відомі: 2002 року словацький уряд продав 49% нафтотранспортного оператора Trans Petrol російській компанії «Юкос». Зовні все виглядало так, що контроль над Trans Petrol зберіг уряд Словаччини, але надалі з’ясувалося, що вся повнота оперативного управління компанією перейшла до рук російських акціонерів», — сказав експерт у коментарі УНІАН.

Гончар уважає, що такий сценарій може бути закладено російською стороною й у створенні СП з управління нашою ГТС. «Тут показовим можна вважати білоруський досвід. У створенні СП з управління білоруською ГТС Лукашенко вимагав оцінити «Бєлтрансгаз» в 17 мільярдів доларів, росіяни говорили про чотири мільярди, у результаті зійшлися на п’ятьох. Виходячи з цієї вартості, й було оцінено пакети акцій учасників СП. Така ситуація чекає й на нас. Звичайно, наші можуть намалювати вартість «Нафтогазу» хоч у 100 мільярдів, але «Газпром» назве цифру на порядок меншу. Й у процесі торгівлі ми навряд чи зможемо обстояти свої інтереси точно так, як це було в Білорусі. Звичайно, жаданої мрії «Газпрому» про поглинання «Нафтогазу» навряд чи буде реалізовано повною мірою, щось має залишитися й на прокорм українському олігархату», — каже експерт. На підтвердження свого прогнозу Гончар нагадує, що стан української влади сьогодні багато в чому схожий на той, у якому опинилося білоруське керівництво в кінці 2010 року, напередодні продажу 50% «Бєлтрансгазу». «Бацько» міг би зберегти запас стійкості, якби б не події грудня минулого року, коли в ході президентських виборів білоруську опозицію піддали жорстким репресіям. Після цього Європа, яка, в принципі, готова була йти й уже пішла на компроміс із Лукашенком, остаточно від нього відвернулася. Росія відразу ж скористалася тим, що Білорусь опинилася в ізоляції. Непродумана й недалекоглядна політика нинішнього українського керівництва завела Україну в аналогічну ситуацію», — переконаний Гончар.

УКРАЇНА МОГЛА ОТРИМАТИ «ЗНИЖКУ» НА ГАЗ, НЕ ПОСТУПАЮЧИСЬ НІЧИМ

Натомість ще донедавна «знижку» на російський газ Україна могла отримати без будь яких поступок. Для того нам варто було лише згадати про своє членство в СОТ та звернутися до суду. «Річ у тім, що, згідно з угодою про зону вільної торгівлі, 1993 року взагалі не передбачалося застосування будь-яких експортних мит. Тобто теоретично Україна могла звернутися до незалежного арбітражу й відсудити право купувати російський газ і нафту без експортного мита або повернути всі мита, сплачені з 1994 року», — заявив екс-міністр економіки, нардеп-бютівець Сергій Терьохін.

А от підписавши угоду щодо ЗВТ у рамках СНД, Україна фактично легалізувала вилучення з режиму експорту. «Тепер експортні мита легалізовано. Зверніть увагу на їхній перелік на 32-х сторінках, — каже Терьохін. — Між іншим, незважаючи на преамбульне посилання на правила СОТ (Світової організації торгівлі, членом якої є Україна. — Ред.), застосування експортних мит у таких обсягах і в таких розмірах грубо суперечить принципам СОТ».

Нагадаємо, що в умовах угоди про ЗВТ у рамках СНД щодо України встановлюється особливий спосіб визначення експортних мит на вуглеводні, який різниться від загального. Наприклад, при експорті природного газу для всіх споживачів РФ і Казахстану встановили 30% мита, але виключно для України таке мито буде встановлюватися за «спеціальною формулою», без пояснень, про що йдеться.