Причини ревальвації
Четвер шокував багатьох. Курс 5,0—5,1 грн./$1 фігурував у прогнозах, але вони відносилися до кінця року, а не до квітня. У середу ще ніхто не чекав, що наступного ранку за 1 долар в обмінних пунктах запропонують не більше 5,05 грн., а ввечері навіть — 4 грн. 80 коп. Вчорашнiй курс — 4,8—5,0 «на прийомі» валюти. Офіційні особи коментують ситуацію дещо розгублено, а єдиний захоплений відгук прозвучав із вуст прем’єра: гривня кріпне разом із новою владою.
Різкість і несподіванка того, що сталося, безперечні. Однак загальну логіку ревальвації гривні зрозуміти можна. В грудні минулого року автор уже писав у «Дні» про певні проблеми, пов’язані із незмінністю курсу гривні до долара. Стисло нагадаю, що стабільність валютного курсу, хоч як це дивно, є істотним інфляційним чинником. Причина полягає в значній недооцінці гривні, про що свідчить різниця між ВВП України, підрахованим за паритетом купівельної спроможності ($5300/чол.), і величиною ВВП, визначеною на основі валютних курсів ($1300/чол.). Ці дві цифри в нормально функціонуючій економіці поступово зближуються. Але це робиться або за рахунок інфляції, або шляхом подорожчання національної грошової одиниці. В нормальних умовах поступове зближення триває доти, доки різниця між двома величинами не складатиме менше 20—30%. Учора в Верховній Раді голова НБУ Володимир Стельмах сформулював цю тезу як дилему: «Зміцнення курсу або зростання інфляції».
Другий чинник — це експорт та імпорт. Експортери від зростання курсу навряд чи постраждають, оскільки кон’юнктура на зовнішніх ринках дозволяє їм отримувати значний прибуток. Імпорт стане дешевшим. Насамперед це стосується продуктів харчування, на ціну яких впливатиме не тільки валютний курс, а й знижені митні збори. Що ж до уповільнення темпів економічного зростання, яке залежить від експорту, то в абсолютних величинах воно дійсно відбудеться. Однак потрібно врахувати, що та частина економічного зростання, яка відбувається завдяки експорту (за даними Мінекономіки, близько 75%), насправді практично не пов’язана із зростанням добробуту населення.
Ще одна причина даної ревальвації — значне зниження в минулому році реального ефективного обмінного курсу гривні, який визначається як середньозважений курс до валют країн — основних торгових партнерів. Воно було зумовлене, головним чином, падінням долара до євро. Цей дисбаланс необхідно вирівнювати. Підозрюю, що одне із завдань Нацбанку в контексті євроінтеграції — м’яко переприв’язати гривню від долара до євро, заздалегідь знизивши ціну євро. Йшлося про це наприкінці минулого року.
Непоміченим залишилося те, що відбувся перехід від фіксованого курсу гривні до долара до гнучкого курсоутворення на валютному ринку під впливом попиту і пропозиції. Інакше кажучи, Нацбанк відпустив курс, і було реалізовано потенціал його зростання, який протягом кількох попередніх років стримувався інтервенцією НБУ. Потрібно чекати того, що вже за декілька днів курс може не тільки зростати, а й знижуватися. Тут важко повірити Стельмаху, який пообіцяв, що до кінця року курс зафіксується на позначцi 5,05 грн./$1, щоб вийти на закладений у бюджеті середньорічний курс 5,1. У своєму вчорашньому виступі він неодноразово підкреслив саме ці цифри. Однак ще більш цікавою є його думка щодо міри недооцінки гривні. Так, голова Нацбанку побіжно згадав, що на сьогодні вважає найбільш обгрунтованим курсом гривні величину 3,8. Отже, всім нам потрібно чекати подальшої значної ревальвації національної валюти. Але найцікавіше, як при цьому поведуть себе ціни. Якщо вони не почнуть знижуватися, то це означатиме, що країну просто вкотре обдурили...
