Приховані критерії платоспроможності

Фінансові показники — найважливіший елемент перевірки благонадійності вашого партнера. Але одного побіжного ознайомлення з ними недостатньо — треба ще вміти їх аналізувати. Багато підприємців схильні думати, що свої фінансові дані партнер має право оберігати від чужих очей. Звідси й помилкова сором’язність при їх зажаданні. Насправді фінансове становище підприємства не може бути лише його внутрішньою справою, оскільки воно визначає ставлення до нього всіх його контактерів. А це коло вельми широке: клієнти, постачальники, банки, інвестори, страхувальники, орендодавці, лізингодавці, поручителі й інші.

Кілька років тому група радників Фонду Сороса провела опитування 116 підприємств у Київській, Харківській, Львівській і Одеській областях. З’ясувалося, що при оцінці потенційного партнера 77,9% керівників вважають найважливішим чинником розмір його кредиторської та дебіторської заборгованості. На другому місці за значущістю в 72,6% респондентів виявилися особисті зв’язки, на третьому — чинник заборгованості із зарплати (56,6%). Укладати тривалі контракти лише зі знайомими партнерами вважають доцільним 77,1%, а з незнайомцями укладають контракти лише 44,8%, і лише на термін не більше трьох місяців. В існуванні проблеми неплатежів фактично призналися 66% керівників, а решті 34%, швидше за все, вдається працювати за передоплатою.

Перерахування грошей за майбутній товар, відпуск продукції без передоплати, передача майна в оренду або лізинг, надання фінансової допомоги, інвестування, спільне фінансування якогось проекту — ці операції за своєю суттю є кредитуванням. У них присутній обов’язковий ризик: розрив у часі між виконанням своїх зобов’язань кожної зі сторін. Ризик цей завжди несе той, хто виконує свої обов’язки першим, оскільки він виступає в ролі кредитора. По відношенню до нього друга сторона виявляється позичальником. Розрив між датами взаємного виконання зобов’язань може тривати як один день, так і кілька років, але попри тривалість, ймовірність втрати коштів практично однакова. Мало знати, що ваш партнер платоспроможний: якщо відносини досить тривалі, то ті критерії, якими визначається платоспроможність контрагента сьогодні, не повинні бути втрачені ним протягом усього терміну угоди. Отже, активи партнера не тільки повинні існувати фізично, вони повинні бути ліквідними, не мати тенденції до знецінення та не виходити з- під його права розпорядження.

Якщо ваш діловий партнер нерезидент, то майте на увазі, що наша система бухгалтерського обліку викликає в іноземців суцільні запитання, оскільки вона орієнтована на висвітлення того, скільки треба платити податків. Відповідне йому й наше законодавство, де прописано детально та ясно лише в частині контролю та покарання, а про підтримку та захист підприємця — лише загальні фрази, гідні маніфесту, а не закону. А західні стандарти виконують аналітичну функцію і розкривають економічне становище підприємства.

Крім останніх звітних даних, необхідно ознайомитися й із показниками за попередні періоди. Їх зіставлення дозволить визначити вектор платоспроможності фірми: розвивається вона чи розвалюється, набирає обертів чи, навпаки, накопичує борги. Багатьох керівників підводить економічне неуцтво, незнання основ фінансового менеджменту. Стосовно власних грошових коштів межі їхніх інтересів лежать у двох площинах: скільки надійшло на рахунок і скільки платити податків. Багато хто просто «зациклений» на уникненні податків, помилково розуміючи під цим мистецтво фінансового менеджменту. Переважна більшість керівників висуває до своїх бухгалтерів дві вимоги: не помилятися та вміти приховувати прибуток. Але бухгалтер — не фінансовий менеджер, він лише виконавець економічних рішень свого боса, дзеркало його політики та бажань. Виснажений нестиковкою законів, свавіллям податківців і термінами платежів та подачі звітів, що вічно горять, він не в змозі управляти фінансами.

То чим визначається платоспроможність? Часто доводиться стикатися з примітивним розумінням цього критерію. Дехто вважає ознакою платоспроможності наявність коштів на розрахунковому рахунку. Але «знерухомлені» гроші — не панацея. Вони можуть означати або невміння оперативно управляти ресурсами, або бути результатом неправедного накопичення, коли надходження лише «колекціонують», а природних витрат немає. Можливий і третій варіант: гроші є, але вони позикові і призначаються не для вас.

Інші «фінансисти» оцінюють платоспроможність партнера виключно за обігом, припускаючи, що той, хто орудує мільйонами, в будь-який момент буде спроможний розрахуватися. При цьому нібито мається на увазі, що проходження по рахунку величезних сум підтверджує, по-перше, наявність власних коштів у підприємства і, по- друге, можливість їх вилучення в будь-який момент.

Головний критерій фінансової стійкості фірми — це ступінь незалежності від зовнішніх джерел фінансування і здатність у встановлені терміни гасити зобов’язання. У банках й інвестиційних компаніях докладними розрахунками займаються кваліфіковані фахівці. Але оцінювати платоспроможність партнера доводиться і звичайним комерційним структурам, де вузьких фахівців може й не бути. Тому керівник зобов’язаний розбиратися хоч би в основах бухобліку, вміти читати баланс, знати, на які цифри треба дивитися, щоб зрозуміти головне: чи має контрагент можливість розрахуватися.