Раз — цеглина, два — цеглина...
Американські інвестиції врятували «болгарський» завод у Сумській області України
На церемонії відкриття відродженого підприємства його генеральний директор Іван Телющенко, президент «Western NIS Enterprise Fund» (американський інвестор) Скотт Карлсон, голова Роменської міськради Стрельченко одноголосно стверджували, що запуск «СБК» буде поштовхом до підняття економіки Сумщини, створить прецедент іншим занепалим підприємствам краю щодо пошуку свого інвестора, змінить архітектурний вигляд не тільки Північного Сходу, але, можливо, і всієї України.
Однак біографія підприємства складалася спочатку не дуже вдало. Болгарські керамісти, які забрели в кінці
80-х в українську глибинку, виявили тут родовище нібито відповідної глини і на початку 1988 р. ввели в дію побудований біля кар’єру завод керамічних стінових матеріалів (у той час болгарське технологічне обладнання було краще за радянське). Проте надалі виявилося, що глини були оцінені неправильно, і в результаті облицювальна цегла виходила нікудишньою, а обладнання швидко зносилося. 1996 р. підприємство остаточно зупинилося.
І був потрібен заводові інвестор. Він уклав у нього близько $3 млн. Частина з них — як сучасне комп’ютеризоване обладнання французької фірми «Occidental industries»: система тонкої переробки маси (для грубої переробки фахівці заводу перебрали і відновили два «млини», викуплені за ціною брухту, формувальний комплекс). Французькі колеги допомогли реконструювати й удосконалити болгарську тунельну піч. Заводські умільці, а також запрошений київський інженер Володимир Кирпиченко доопрацювали французьке оснащення, що давало спочатку на кінцевій операції неабиякий брак, а також розрахували і виготовили своє оснащення. Уперше у світовій практиці тут застосовані пустотоутворювачі з титану і кобальту, витривалість яких у 20—30 разів вища, ніж у стальних. Цегла із квадратними отворами (замість круглих у французької моделі) економічніша від початкового зразка більш ніж на 10% і має низьку теплопровідність. Продуктивність обладнання — до 30 млн. штук за рік. Готовий продукт пакується у блоки по 333 шт. на дерев’яному піддоні під поліетиленовою плівкою, що оберігає його від намокання і гарантує безвідходне транспортування.
Низька собівартість цегли (завод продає її по 118 грн. за 1 тис. шт.) визначає високу конкурентоспроможність, і не тільки на українському ринку. (До речі, потенційні російські клієнти вже товпилися на заводському дворі).
Отже, «перший слобожанський флагман», як охрестили в день відкриття спільне українсько-американське підприємство «СБК», пішов у плавання. Побажаймо йому «сім футів під кілем!»
ДОВІДКА «ДНЯ»
«Western NIS Enterprise Fund» — це інвестиційний фонд із початковим капіталом $150 млн., наданих урядом США для підтримки малих і середніх приватних підприємств України, Молдови і Білорусі шляхом прямих інвестицій. Фондом управляє приватна Рада директорів, до якої входять найвідоміші американські менеджери і професіонали в питаннях інвестицій та фінансів. Фонд укладає у статутні фонди підприємств від $500 тис. до $5 млн. залежно від потреб конкретного проекту, купуючи звичайні або привілейовані акції або засновуючи спільні виробництва, а також консультує управлінські кадри цих підприємств, що дозволяє ефективно реструктуризувати і розширювати приватний бізнес, створювати нові високооплачувані робочі місця. На цей час фонд інвестував понад $52 млн. у 19 компаній України. Він підтримує проекти в різних галузях виробництва, але віддає перевагу агробізнесу, виготовленню меблів та будматеріалів. Проекти і бізнес-плани розглядаються не довше ніж шість тижнів за умови їхньої фінансової і ринкової привабливості, достатнього професіоналізму авторів.
