Ре-мажор для раціоналізатора

«Система впровадження нових винаходів набирає обертів, а ми постійно підтримуємо винахідників», — упевнено заявив на зустрічі підприємців із винахідниками директор департаменту науково-технічного розвитку Мінпромполітики Олексій Наговицин. І Бог йому, як кажуть, суддя. Самі винахідники чомусь не дуже відчувають цю підтримку і вимушені виживати та вирішувати свої проблеми самостійно.

Найскладніша з них — відсутність попиту на готові винаходи. На думку наукового керівника житомирського СНВП «Промекс», одного з авторів комплексу винаходів «Пристрій для спорадичної передачі телесигналізації» Михайла Портнова, продаж ноу-хау триває через тендери, де головна фігура аж ніяк не винахідник. Щоб привабити покупця науково-технічних новинок, Держдепартамент інтелектуальної власності вирішив організувати зустріч підприємців із винахідниками.

На жаль, цю ініціативу підприємці недооцінили. І ярмарок винаходів перетворився на нараду винахідників. Голова департаменту інтелектуальної власності Микола Паладій охарактеризував таке ставлення як виняткову недалекоглядність: «Український бізнес зараз зайнятий перерозподілом майна. Але рано чи пізно до ЄС ми все-таки вступимо, і тоді багатьом із них доведеться піти з ринку або займатися виключно сировинними поставками, якщо вони вже зараз не почнуть впроваджувати у виробництво нові, бажано українські технології».

Але чи винні підприємці в тому, що їм ні в минулому, ні тепер було не до того, щоб займатися підвищенням технічного рівня виробництва? «У нашій державі відсутня система інноваційної діяльності, — стверджує директор УкрЦНТД Володимир Пархоменко. — Сьогодні не час одинаків, тому має бути структура, що стежитиме за розробкою, просуванням ідеї та впровадженням кожного винаходу». І винахідники з ним цілком погоджуються. Вони зазначають, що прогалини в державній системі регулювання винахідництва та патентування насамперед позначаються на винахідниках, у яких часто відсутні кошти на найелементарніше. І все, що задумали ентузіасти, найчастіше здійснюється не завдяки, а всупереч позиції держави. Так, автор винаходу «Пристрій для захисту людини від негативного впливу відеотерміналів персональних комп’ютерів, телевізорів й іншої електронної техніки» Анатолій Павленко відзначив: у нас є винахідники та винаходи, яким у світі немає рівних. «Ми розробили унікальний пристрій для лікування судинних захворювань, здатний вилікувати тисячі наших хворих, але держава не дала нам на нього жодної копійки, — скаржиться директор НДЦ судинної терапії «Біорегулятор» Людмила Таршинова. — Бракує грошей навіть на приміщення, і нас у будь-який день може закрити санепідемстанція».

Одна з проблем українських кулібіних — відсутність найпростішої реклами, через що пристрої, здатні полегшити життя не одній людині, припадають порохом на складах. «Я розробив пристрій для лікування природженого вивиху стегна, що допомогло врятувати здоров’я вже сотні людей, які зверталися до мене, — заявив винахідник Микола Ярига. — Сам розробив, сам і впроваджую, сам і рекламую, але не можу сказати, що це мені вдається. На мій погляд, мають бути якісь регіональні департаменти для інформаційної роботи з винаходами, підтримка патентів у засобах масової інформації». Аналогічних пропозицій у винахідників безліч.

А інколи їм заважає певна ворожість середовища, в якому вони перебувають. «Мій винахід вакцини від сибірки допоміг вилікувати безліч тварин і практично убезпечити від цієї хвороби країну, — каже академік аграрних наук Анатолій Завірюха. — Зараз я допрацьовую вакцину проти раку, і досліди на тваринах показали, що вона ефективна. Але патентів я досі не маю. Більшість моїх колег заявляють, що таких вакцин просто не може бути тому, що не може бути ніколи». Вчений пропонує створити спеціальну експертну комісію, яка займалася б оцінкою та винесенням вердиктів стосовно всіх винаходів.

«Така комісія просто необхідна, — підтримує колегу автор винаходу «Спосіб косметичного вшиття вен» Володимир Бурий. — Я вже два роки суджуся за право використовувати свої винаходи. Монополія фармацевтичних фірм, із якими змовляються лікарі, вельми заважає винахідникам, які часто здатні знайти дешевший і простіший спосіб лікування хвороби».

Усі ці проблеми планували вирішити на зустрічі з підприємцями та промисловцями, які її практично проігнорували. І зараз ми не говоритимемо про те, чому ця потрібна обом сторонам зустріч не вдалася. Утім, без порад і пропозицій допомоги винахідники не залишилися. «Ми розробили модель взаємодії винахідників, підприємців і банків, — повідомив начальник відділу маркетингу й інноваційної діяльності Приазовського державного технічного університету Олександр Рябухін. — Вона допоможе підприємцям порозумітися з банками та переконати їх у тому, що вкладати гроші в науковий прогрес вигідно».

Але світло надії більше скидалося на дуже тонкий промінь. «Венчурна система в нашій країні зовсім нерозвинена, — сказав директор компанії «Техінвест» Сергій Лобойко. — У наших ментальних установках збереглися старі стереотипи про стосунки між країною та наукою, винахідниками та бізнесменами. Це заважає нам адекватно сприймати наявну ситуацію і відлякує капітал від роботи в інтелектуальній сфері, штовхаючи його в обійми операцій із державними цінними паперами та нерухомістю». І все ж підприємець виступає за те, щоб зламати цей стереотип. І тоді, на його думку, інтелект у нашій країні розцвіте пишним квітом. А джерело інноваційного інвестування Лобойко вбачає в залученні на український ринок великих венчурних компаній Заходу. «Ми знайдемо гроші на фінансування українського винахідництва», — наголосив підприємець. Але здалося, що в його словах не набагато більше реалізму, ніж у мажорному висловлюванні чиновника, яким починається цей матеріал...