Рекапіталізація?

Ухваливши днями в другому читанні і в цілому закон №4630 «Про внесення змін у деякі законодавчі акти України про особливості проведення заходів щодо фінансового оздоровлення банків» Верховна рада України дала «зелене світло» Кабміну «регулювати проблеми, що виникають при фінансовому оздоровленні кредитних установ». Саме для цього, згідно з пояснювальною запискою до документа (проект закону був підготовлений Кабміном), і створений закон.

Досі фінансове оздоровлення банків державою здійснювалося в «ручному режимі»: за допомогою постанов уряду та документів НБУ. Однак таке становище справ не влаштовувало Міжнародний валютний фонд (МВФ), який однією з умов виділення третього траншу за програмою stand-by назвав створення процедури санації банків.

Тим часом експерти вкотре заявляють про неправильну стратегію уряду та НБУ в банківських питаннях, лякаючи суспільство «непрогнозованими наслідками» нинішньої рекапіталізації. На їхню думку, сьогодні це, швидше, вибірковий порятунок «жирних котів» або «дуже запущене балування дитини»... Так, на думку заступника директора Інституту світової економіки та міжнародних відносин НАН України Валерія Новицького, в Україні вибрана найпростіша схема рекапіталізації банків: просто дати грошей та обмежити свободу... «Не відбувається жодних розслідувань. Немає ніяких гарантій, що в майбутньому не станеться те ж саме! Адже хіба ми зараз чуємо щось про персональну відповідальність людей, які привели банківську систему України в таку ситуацію?» — задає риторичне запитання Новицький.

Але все ж рекапіталізація банків необхідна, вважає експерт. Оскільки банки повинні стати могутньою ланкою державної політики. «Але нинішню рекапіталізацію банків можна порівняти з сім’єю, яка виховує і балує дитину: коли вона ламає іграшку, їй купують нову і кажуть, щоб лише не плакала...», — вважає Валерій Новицький. Він підкреслює, що банківська та фінансова системи не потрібні, якщо вони не служать якимсь цілям, а саме — розвитку реального сектора економіки.

Якщо банк банкрот, то потрібно визнавати його банкротом і продавати, а не рефінансувати, вважає кандидат економічних наук Андрій Новіков. «Бізнес не терпить недбалості. Менеджмент комерційної діяльності повинен включати дві дуже важливі функції — планування та прогноз результатів діяльності. Таке відчуття, що українські банкіри не знайомі з банальними превентивними економічними законами. Інакше як пояснити те, що темпи видачі кредитів комерційними банками за останній рік колосально перевищували темпи зростання реальних прибутків українців. І ось як результат — дефіцит фінансових ресурсів. І не потрібно все скидати на кризу», — говорять експерти.

Однак сьогодні рекапіталізація необхідна й для повернення довіри населення до банків... Як вважає експерт школи політичної аналітики Києво-Могилянської академії Олег Іванов, саме вона зможе створити моральну складову для підвищення довіри до банків.

«Але грошей на рекапіталізацію практично ще не надійшло. Більше того, вони можуть і не дійти», — у свою чергу вважає фінансовий експерт Ерік Найман. Адже необхідно поповнити статутний фонд НАК «Нафтогаз» на 18 мільярдів гривень. Тобто, за підрахунками Наймана, необхідних для рекапіталізації 44 мільярдів гривень може просто не виявитися...

Одним із варіантів виходу з ситуації Найман вважає створення так званого поганого банку, куди б виводилися гроші вкладників неспроможних банків. «Сума, що може знадобитися для «поганого» банку, — як мінімум 20 мільярдів гривень, — зазначає експерт. — Але такі дії потрібно знову переузгоджувати з МВФ, що може підвищити ризик неотримання останнього траншу кредиту в листопаді».

Але набагато більше ризиків експерти вбачають у корупційних схемах нинішньої рекапіталізації. Так, в експертному середовищі велике обурення викликала недавня рекапіталізація одного з комерційних банків країни. «Провівши в такому вигляді рекапіталізацію цього банку, ні уряд, ні НБУ не надав громадськості інформації — скільки ж він зараз коштує. Не повідомили й про те, скільки виведено з нього грошей, і який об’єм безнадійних кредитів й інших активів, що зараз нічого не варті, на балансі цього банку...», — розповідає економічний експерт Борис Кушнірук.

На думку експерта, тут показова слабкість і корумпованість усіх державних інститутів. «З одного боку, відомо, хто контролював цей банк, і хто несе відповідальність за шахрайство, пов’язане з виведенням із нього коштів... Але при цьому ми нічого не чуємо про порушення кримінальних справ проти власників і менеджерів банку, а також немає жорсткої публічної позиції усіх гілок влади щодо спроб виведення активів із нього, — вважає Кушнірук і нагадує: — Збитки від непрозорої, непрофесійної, а, можливо, і не дуже законної діяльності акціонерів та менеджерів банку будуть покриті за рахунок платників податків, тобто кожного з нас».

Хоч не всі експерти згодні, що закритість процесу рефінансування комерційних банків в Україні — це вияв корупції. «Якщо НБУ оповістить, що рятує, наприклад, ось цих десять банків, то вся інша банківська система просто посиплеться. Вкладники стрімко почнуть забирати свої внески в інших «банків, що не рятуються» і переходитимуть до тієї «десятки», — знаходить виправдання діям Нацбанку старший дослідник Центру економічних досліджень Інституту економічних досліджень і політичних консультацій Віталій Кравчук.