Рента вирішує все...

Учора у Відні  відбувся черговий раунд українсько-російських переговорів щодо газу. На момент здачі номера їхні результати ще не були відомі. Утім, напередодні НАК «Нафтогаз України» звернулася до агресора з проханням про знижку. І глава російського уряду Дмитро Медведєв підписав постанову про розмір експортного мита при постачаннях газу до України. У понеділок він повідомив, що Росія у відповідь на звернення «Нафтогазу» готова надати знижку на постачання газу в розмірі близько $40 за тисячу кубометрів, щоб ціна залишилася на рівні другого кварталу — $247,17 за тисячу кубометрів. Знижка надається за рахунок зниження експортного мита. Раніше Медведєв інформував, що «було прийняте рішення підписати постанову уряду, що тимчасово, на один квартал, встановить особливий порядок розрахунку вивізного мита при постачаннях газу в Україну». Проте при цьому він додав: «Ми не можемо надавати знижку в колишньому обсязі».

Він пояснив, що це пов’язано «не лише з ситуацією в Україні, а й зі зміною цінової кон’юнктури», тим, що ціни на нафту, від яких залежить ціна на газ, «неабияк просіли». Не зазначивши, якою може бути ця знижка, російський прем’єр зауважив, що з урахуванням всіх чинників кінцева ціна газу для України за тисячу кубометрів у третьому кварталі становитиме близько $247,17. «Це з урахуванням знижки. Таким чином, ціна на газ для України буде порівнянна з рівнем цін для сусідніх країн, — сказав Медведєв і додав: — Буде конкурентоздатною й справедливою».  У понеділок «Газпром» направив до НАК «Нафтогаз України» пропозицію про укладання договору про підписання доповнення до чинного контракту купівлі-продажу природного газу у 2009-2019 роках. У ньому збережені умови та порядок постачань, що діяли у другому кварталі. Знижка за митом становитиме приблизно $40 на тисячу кубометрів.

Така ненав’язлива поступливість може викликати запитання. Можливо, російська сторона демонструє її, сподіваючись уникнути обговорення й рішень проблеми вартості транзиту російського газу через територію України. Як відомо, Україна пропонує підняти відповідний тариф з 2,8 до 5 доларів на 100 кілометрів. Але цьому може бути й інше, неофіційне, пояснення: секретна поки що угода між президентами двох країн, яка передбачає істотні територіальні поступки з боку України в обмін на мир на Донбасі. Що тут правда, а що вигадка, ми, можливо, дізнаємося вже найближчим часом.

Прем’єр-міністр Арсеній Яценюк того ж дня також думав про газ і поставив країні низку завдань: «Через десять років Україна має повністю, на 100%, забезпечувати власні потреби в природному газі (за рахунок) нашого українського газу», — сказав він в ефірі одного з телеканалів і конкретизував: для цього необхідно збільшувати обсяги видобутку й «прийти до ринкових цін». Таким чином, за словами прем’єра, Україна стане енергетично незалежною країною, але для цього ще потрібно понизити обсяги споживання енергоресурсів і зробити економіку країни енергоефективною й конкурентоздатною.

Усе це, безумовно, правильні цілі й природно випливаючі з них завдання. І термін, на відміну від того, який ставив міністр енергетики Володимир Демчишин (відмова як від російського, так і від європейського газу за три роки «бо бурити досить просто»), також виглядає реальнішим. Хоча і до прем’єра є запитання. Якщо ставити такі правильні, але, в принципі, більш ніж очевидні завдання, чи не слід спочатку замислитися про те, чому газовидобування в країні  сьогодні падає. І що, а також кому потрібно в першу чергу зробити, щоб він (видобуток) почав зростати? Про це «День» запитав у експертів.

Михайло ГОНЧАР, президент Центру глобалістики «Стратегія ХХІ»:

— Перше, що треба зробити уряду, — відмовитися від здирницької політики щодо добувної галузі й перейти до стимулюючої. Я сподіваюся, що у Верховній Раді розглянуть законопроект про перегляд ставок рентної плати на видобуток газу. Це важливий, проте недостатній крок. Коли йдеться про те, щоб через десять років відмовитися від імпорту взагалі, то слід скоротити споживання, наростити видобуток газу й частково замістити його біомасою. Саме це й може бути формулою успіху.

Сергій ЄРМІЛОВ, екс-міністр енергетики України:

— Якщо ставити такі цілі, то уряду треба піти у відставку. Тому що Яценюк і його команда насправді проти того, щоб в Україні було багато газу й щоб вона була енергонезалежною. А прийти повинні люди, здатні впровадити принципи вільної торгівлі природним газом, справедливу систему оподаткування, яка стимулюватиме видобуток, а не перешкоджатиме йому. Думаю, що цього року ми втратимо 30% власного видобутку газу. Податки на стратегічні ресурси, що забезпечують енергетичну безпеку, мають бути стимулюючими, а не обмежувальними. Рента в 50 або 70% — це знищення внутрішнього ринку. У сусідніх країнах такої ренти немає. Тому ми у них купуємо газ. І це стосується не лише газу, а й усіх товарів, що виробляються в Україні, включаючи сільгосппродукцію. А у нас уже вбили сільгосппереробку. Відповідні підприємства вважають за краще сьогодні не працювати. А куди селянам збувати продукцію?

Валентин ЗЕМЛЯНСЬКИЙ, директор енергетичних програм Центру світової економіки й міжнародних відносин НАН України:

— Якщо міркувати на побутовому рівні, то можлива й така відповідь: для цього вже все зроблено — промисловість лежить. І дійсно, відмовитися від імпорту газу можна шляхом скорочення його споживання, просуваючи енергоефективність, енергозбереження, високі технології й модернізацію устаткування на всіх рівнях і в усіх галузях. Резерв економії в результаті технологічного вдосконалення теплової енергетики становить приблизно 10 мільярдів кубометрів. І при його використанні навіть утримання сьогоднішнього рівня видобутку дозволяє забезпечити газом населення й комунальний сектор. А якщо, до того ж, паралельно забезпечити зростання інвестицій у власний видобуток — це чудово.  Але зростання внутрішнього видобутку газу дуже пов’язане з рентою на видобуток корисних копалин. Пригадаймо, що сланцева революція в США готувалася 20 років шляхом надання добувачам газу максимальних податкових пільг. Отже, й у нас податкове навантаження має бути посильним, а найголовніше, про що не втомлюються говорити всі іноземні інвестори, слід припинити міняти правила гри. Потрібна гарантія незмінності законодавства хоча б на п’ять, а бажано на 10 років. Поки ж у нас усе навпаки. Та ж рента з видобутку газу й зелений тариф показали, як у нас можуть дотримуватися, а точніше забирати своє слово.