Рід занять — «цінний свідок»
Готуючись до укладення контрактів, скористайтеся можливістю ознайомитися з родом занять i основними видами діяльності партнерів. Якщо пропонований вам товар у репертуарі продавця випадковий, то його походження та якість, найімовірніше, сумнівні. Де, як і скільки часу зберігався, скільки було розвантажень-завантажень? Не виключено, що цукор виявиться скам’янілим, борошно з жучком, комп’ютери екзотичного складання, медикаменти прострочені...
Якщо можливо, то краще з’ясувати й те, наскільки характерний для цієї фірми обсяг майбутньої операції. Дізнайтесь, що вона насправді здатна «переварити»: дрібний опт, великий опт, консигнацію? Дрібнооптова фірма не може займатися консигнацією — для цього необхідні великі складські приміщення, а їх не орендують на кілька тижнів. Великі оптовики, як правило, мають власний вантажний транспорт, оскільки працювати на умовах постійної оренди транспорту нерентабельно. Буває, що в ході складних взаєморозрахунків фірма стає власником товару, обслуговуванням чи зберіганням якого займатися не в змозі. Саме випадковий товар зазвичай буває найпривабливішим за ціною. Якщо в покупця виникнуть із ним проблеми, то продавець виявиться не в змозі ні замінити його, ні відремонтувати. Тому покупцю варто цікавитися не лише тривалістю гарантій, але й хто виконуватиме гарантійне обслуговування. Якщо продавець не в змозі надати післяпродажний сервіс за місцем перебування покупця, це може спричинити додаткові простої, пов’язані з приїздом фахівців чи транспортуванням до місця обслуговування.
Як правило, аферисти не мають постійного виду діяльності: де щось вигоряє, там вони й з’являються. Але нерідкі й винятки: деякі з них тривалий час працюють за одним профілем, поки не вичерпається коло жертв. Наприклад, якщо улюблений товар — медикаменти, то змінювати профіль доводиться, коли шахраї пройшлися по всіх виробниках і представництвах фармацевтичних фірм у країні. Але і після першого кола можна навідатися до тих самих місць повторно, змінивши лише «вивіску»: назву фірми та паспорт одержувача.
Інші працюють, як кажуть, рідко, але влучно: беруть у лізинг дорогі вантажні тягачі чи партію мікроавтобусів, одразу продають їх за півціни і ховаються.
Зустрічаються серед таких ділків й унікуми, які готуються до афери надзвичайно ретельно. Вони навіть можуть витратитися на пару стареньких тягачів, прикупивши їх в одному з сусідніх автогосподарств. Наявність «власного автопарку» допомогла переконати лізингодавців у тому, що перед ними досвідчені перевізники, і в результаті шахраям надали в оренду два новенькі сідельні тягачі. Дохід від їхнього перепродажу, очевидно, не лише покрив всі витрати, а й дозволив аферистам майже рік відпочивати. Спіймали їх, коли вони з’явилися в офісі іншої лізингової компанії, що реалізує не менш дорогий транспорт. Віддаючи належне цій компанії, вона, на відміну від першої, не «купилася» на власний автопарк, а замовила довідку про контрагента. І хоча шахраї з’явилися до неї в іншій якості, представляючись засновником і директором уже нової фірми, їх вдалося ідентифікувати. А оскільки на той момент уже тривав розшук цих «фахівців» і тягачів, що зникли разом із ними, то з’явилася можливість без великих особливих зусиль їх викрити.
Про ділові масштаби партнера можна судити й із наявного в нього майна. Знаючи, що він має нерухомість, транспорт, обладнання, корпоративні права, — можна дізнатися, чим він зможе відповідати перед кредиторами.
На жаль, у нашій країні відсутній єдиний реєстр нерухомості, де можна зробити запит про наявність нерухомості в тієї чи іншої особи й отримати конкретну відповідь. Проблема посилюється ще й тим, що існує аж 18 видів правоустановчих документів власності. Мало хто може похвалитися тим, що бачив, як вони всі виглядають. Тому «зобразити» папірець і показати його тому, хто не знає, який він має вигляд, нескладно.
Для кредитора важливо знати й те, що майно, під яке він позичає гроші, не знаходиться в заставі. У разі застави нерухомості на її відчуження накладається заборона, а ось на закладене рухоме майно, якщо воно не внесене до Державного реєстру рухомого майна, заборони нотаріус не накладає.
На окрему розмову заслуговує податкова застава. Було б логічним, якби інформація про підприємства, майно яких знаходиться в податковій заставі, була доступна можливим кредиторам хоч би за запитом. Але податківці — народ особливий і вперто не вважають за необхідне давати які-небудь довідки. Хоча продаж податкової інформації, крім притоку коштів до скарбниці, міг би послугувати ефективним методом впливу на недбайливих платників податків.
Виявляти майно, що належить боржнику, може і державний виконавець, але, по-перше, лише за наявності арбітражного наказу, виданого на підставі рішення про стягнення, а по-друге, шляхом спрямування запитів «до відповідних органів». При цьому витрати, пов’язані з розшуком та оцінкою майна, покладаються на стягувача.
Якщо виконавцю не вдалося виявити майно, то примусити до одкровень самого боржника неможливо — він має право зберігати стосовно цього мовчання.
Іноді про наявність власності в партнера може скластися помилкове уявлення. Наприклад, спостереження показало, що в користуванні підприємство має кілька автомашин. Справді, обслуговувати фірму може цілий автопарк дорогих іномарок, але найчастіше ці машини оформлені на керівників як фізичних осіб, оскільки загальновідомо, що так можна уникнути податкових і бухгалтерських складностей при утриманні транспортних засобів. У такому разі машини жодним чином не зможуть слугувати об’єктом подання стягнення. До особистої власності може належати багато що з того, що ви можете бачити в партнера. Сюди належать і комп’ютери, і меблі, і навіть саме приміщення. Але тільки те, що міститься на балансі, може бути заарештоване та стягнене кредиторами.
Власні кошти підприємства найкраще «спостерігати» в балансі та декларації про прибутки. На жаль, там вони тільки лише у вартісному вираженні, не пойменовані та не перераховані. Щоб зрозуміти, що конкретно, крім балансової вартості, має партнер, необхідно встановити ліквідність його майна на ринку, адже нерухомість може виявитися як капітальною будівлею, так і «руїнами», а обладнання — і працюючою лінією, і купою іржавого металу.
Фактична вартість майна рідко збігається з балансовою. Вона може бути як вищою, так і нижчою. Продаж бажаного майна, якщо воно не втратило ринкової привабливості, допоможе не лише повернути борг, а й відшкодувати збитки, завдані при стягненні. Але якщо для реалізації майна знадобляться додаткові витрати або ж продавати його доведеться за демпінговою ціною, то позиція кредитора гіршає. Якщо отримане як борг майно ви не зможете швидко реалізувати чи використати для власних потреб, то конкретна його цінність для вас дорівнюватиме ринковій. А якщо реалізовується продукція, що має обмежений термін придатності, а ринок нею насичений, то може йтися виключно про ліквідаційну вартість, знижену через терміновість продажу.
