Рівень гнучкості

Як і у попередні місяці баланс операцій у сфері торгівлі товарами склався із значним перевищенням експорту над імпортом, причому загальне торговельне сальдо також набагато перевищувало показник відповідного періоду минулого року. Як і раніше профіцит поточних зовнішньоекономічних операцій спирається на інтенсивний експорт металургії та хімії і формує контекст, з якого випливає потреба повільного посилення зростання номінального курсу гривні до долару. Тим більше, що цього року експорт не потребує значного курсового протекціонізму. Не завадить навіть дещо посилити підтримку імпорту (в тому числі інвестиційного) через подальше обережне посилення національної валюти.

Утім при цьому не можна нехтувати можливими ризиками. Серед них — вірогідне послаблення товарного сальдо поточного рахунку у майбутньому. Менш вірогідним є ризик посилення обмінного курсу до рівня, який може уповільнювати експорт та посилювати позиції імпортерів на внутрішньому ринку. Це пояснюється тим, що даний ризик відносно легко можна згасити інструментами діючої системи курсоутворення.

Тож з урахуванням тенденції до подальшого зміцнення поточного рахунку платіжного балансу Нацбанк, вірогідно, утримуватиме стабільні щоденні темпи зростання обмінного курсу гривні до валюти прив’язки. Водночас, при різкому зменшенні притоку валюти, що малоймовірно, можна дати курсу гривні змінюватися в іншу сторону, але в межах діючої моделі курсоутворення. Більшого коливального руху курсу до закінчення року НБУ, очевидно, уникатиме, зосередивши увагу на підготовці заходів щодо подальшого вдосконалення валютного регулювання.

Водночас стан поточного рахунку свідчить про утримання зовнішнього попиту на продукцію українського експортного сектора на високому рівні. Разом з тим пік зростання металургійного експорту, здається, пройдений. Це свідчить про початок деякого охолодження кон’юнктури в індустріальному секторі.

Однак у липні — серпні, з урахуванням збереження зростання позитивного сальдо торговельного балансу, приток валюти може залишитися достатньо інтенсивним, щоб утримувати тенденцію розсудливого та обачливого зростання курсу гривні до валюти прив’язки. А на початку вересня можлива зміна вектора руху поточного рахунку під впливом подальшого охолодження кон’юнктури світового і, перш за все, китайського попиту на товари традиційного українського експорту (метал, хімічна продукція, машини та устаткування). Наприклад, падіння цін на метали вже розпочалося. Приток валюти може стати менш інтенсивним. Водночас почнеться сезонне зростання попиту на нафтопродукти і, відповідно, на валюту. І це за умови зростання світових цін на нафту та продукти її переробки. Відтак, можливо, трохи послаблюватиметься позиція поточного рахунку. При цьому витрати уряду на відтворювальні видатки в контексті нової редакції бюджету посилять потенціал попиту на валюту з боку населення.

Усі ці припущення (при їх підтвердженні на практиці) можуть посилити тенденцію до деякого уповільнення процесу зміцнення національної валюти в останньому кварталі року. Тож експертні рекомендації НБУ полягають в тому, щоб протидіяти такому послабленню. Це необхідно як для блокування інфляційних очікувань у населення, так і для уповільнення зростання грошової бази, яке цього року буде посилене додатковими витратами Уряду (8 млрд. грн.) після подвоєння дефіциту бюджету. За таких умов деяке зменшення профіциту поточного рахунку платіжного балансу, якщо воно навіть і відбудеться, призведе до зменшення емісійного навантаження на економіку через купівлю валюти та сприятиме нормалізації ліквідності у банківській системі. Якщо в останні два місяці приріст грошей в економіку робить Нацбанк, а Уряд накопичує свій депозитний рахунок, то ідеальним для вересня — грудня було б таке зменшення притоку валюти. Це дозволило б уряду зробити свої грошові ін’єкції в економіку через додаткові видатки, а Нацбанк, як торік у цей період, скоротить свій вплив на рух грошової бази до мінімуму. Це в свою чергу сприяло б уповільненню традиційного для осені зростання споживчих цін.