Росія перетворює Крим на «чорну діру» світової економіки

Стагнація кримської економіки турбує окупаційну владу. Сім років минуло, як вкрадено Крим, а власна частка бюджету становить не більше, ніж чверть; розрекламована Федеральна цільова програма розвитку Криму не виконується; треть об’єктів вибилися із графіка, а частина зірвалась зовсім. Російський глава Криму Сергій Аксьонов погрожує почепити на всіх міністрів, їхніх заступників та інших держслужбовців, як на худобу, щоб не розбрідалася, датчики GPS, щоб бачити, як вони контролюють закріплені об’єкти. Бо коли відбулося загарбання Криму, то сподівалися, що інвестиції у «вітрину Росії» потечуть рікою, однак виявилося, що співпрацювати з невизнаною незаконною територією не хочуть не лише іноземні інвестори, а й навіть свої, російські. Наприклад, глава «Сбербанка России» Герман Греф, щоб не потрапити під міжнародні санкції, закрив на півострові свої відділення і, попри критику й тиск, не збирається їх відновлювати. «Почта России» відмовилася включати до свого складу мережу кримської пошти, і та виявилася відрізаною від світової поштової мережі, але носить «горде» ім’я «Почта Крыма». За участь у будівництві Керченського мосту отримали санкції від Євросоюзу російські та іноземні компанії, потрапив у скандал і отримав санкції за постачання турбін до Криму концерн «Сіменс». Порти, які закрила Україна, простоюють. Залізничне сполучення через міст незручне і занадто витратне. «Жирують» і дають цифри росту в промисловості лише військові заводи, виробництво аграрної продукції зменшилося, легкої промисловості практично немає, безробіття за останні роки зросло в сім разів...

У такій обстановці Сергій Аксьонов за сім років не раз обманював світову спільноту, кажучи, що з Кримом співпрацюють сотні компаній, але відмовлявся назвати їх начебто з мотивів комерційної таємниці. Однак, слід визнати, не сотні, але одиниці таки мають охоту співпрацювати в Криму як у «сірій зоні» міжнародного права. І ось кримські та російські економісти всі сім років ламають голови над тим, як же сховати їх від цілком заслужених світових санкцій.

ЗАКОН ПРО ОБХІД УСІХ ІНШИХ ЗАКОНІВ

Днями «Парламентская газета» Росії надрукувала інформацію про те, що Москва знайшла вихід. Як стало відомо, Мінекономрозвитку Росії подало законопроєкт «про запровадження особливого правового режиму на територіях Республіки Крим і Севастополя». Владімір Константінов сказав, що цей документ «з одного боку, створить важливий механізм захисту інвесторів від міжнародних санкцій, а з іншого — дасть імпульс економіці регіону в цілому, адже, як добре відомо, бізнес любить тишу». Простіше кажучи, Росія цим законом вказує світовій спільноті: ви ведіть бізнес у Криму і не показуйте ці оборудки у звітах, приховуйте їх від усіх, а ми вам гарантуємо, що нікому не скажемо. Це не що інше, як економічна змова проти світу, проти міжнародного права. Спікер забув лише уточнити, що проблема тут зовсім не в бізнесі, а в тому, що контрабанда продукції і товарів, відмивання вкраденого в «чорній дірі» Криму, приховування податків та фінансування тероризму також люблять тишу, і це куди реальніше, ніж просто інвестиції. Адже відомо, що через Крим ідуть товари в Сирію й із Сирії, із країн Африки, що частина продукції, отримана Кримом, пізніше переправляється на Донбас, — і все це не що інше, як фінансування тероризму. А хто дасть гарантію, що компанії, які приховують свої оборудки, при цьому не приховують від сплати податки, не відмивають незаконні прибутки чи не будуть везти свої товари і кошти до Криму контрабандою? Зазвичай компанії, які нехтують одним законом — нехтують і всіма іншими. А тепер в їхні руки хочуть дати «закон про обхід усіх інших законів»...

Спікер «держради» заявив, що «режим особливої конфіденційності» неодмінно приверне до Криму нових інвесторів. Він зазначив, що «ідеї про надання більшої свободи й більшого захисту підприємцям, які працюють у Криму, давно обговорюються на півострові», чим підтвердив, що Москва давно шукає шляхи, як обманути міжнародне право, яке має чинність у світовій економіці.

«Абсолютно переконаний у тому, що цей закон сподобається бізнесу і буде дуже запитаний, — сказав Константінов. — Вітчизняному бізнесу потрібно створювати сприятливі умови для розвитку. Не потрібно сподіватися ні на американське, ні на німецьке диво, що вони нас раптом вибачать за все й візьмуться не заважати, а допомагати. Ми можемо розв’язати наші проблеми самостійно, давши додатковий імпульс підприємцям. І новий законопроєкт, розроблений Мінекономрозвитку, якраз на це і спрямований».

Знову спікер блефує: Росія ж не сама від себе прагне приховувати діяльність російських компаній у Криму, бо який у цьому сенс? Цей законопроєкт спрямований на те, щоб у Криму працювали інкогніто зарубіжні компанії, і створює саме для них зону секретності, яка названа «особливими адміністративними районами, які гарантують інвесторам конфіденційність інформації».

Як завжди самозакоханий спікер не втримався від того, щоб поставити себе в приклад усьому іншому світові. Він каже: «Крим може стати своєрідним експериментальним майданчиком, після випробування на якому норми нового закону можна буде застосувати й в інших регіонах Російської Федерації для стимулювання там інвестиційної активності. Адже, по-перше, Росія в цілому також перебуває під санкціями, нехай і не такими жорсткими, як щодо Криму, а по-друге, конфіденційність приваблива для інвесторів у принципі».

А це Константінов знає на власному досвіді. Адже він, як виявилося, навіть на засекреченні відомостей про інвесторів уже встиг «нагріти руки». Так, реагуючи на західні санкції, в Росії вже використовується вилучення публічної інформації про юридичних осіб задля мінімізації санкційних ризиків. 2019 року уряд затвердив перелік відомостей (зокрема про керівництво, активи, структуру власності), які банки та компанії можуть приховувати від публіки, щоб знизити потенційний збиток від санкцій. Наприклад, свою звітність засекретив кримський банк РНКБ, який перебуває під санкціями. Крім цього, існують також інші способи закриття інформації, наприклад використання непублічного акціонерного товариства (АТ), що не розкриває своїх учасників. Ним уже на повну користується кримський будівельний гігант «Консоль-Строй», який ще з українських часів мав стосунок до Владіміра Константінова. Його внесено до списку санкцій США — він майже на 100% належить АТ «Шархинський кар’єр», яке також пов’язують зі спікером і яке вже засекретило інформацію про свій бізнес.

Однак новий законопроєкт іде далі. У ньому передбачено також обмеження публічного доступу не лише до відомостей із російського реєстру бізнесів, а й до даних Єдиного державного реєстру нерухомості. Тому тепер громадськості встановити, чиї палаци і хто будує в Криму, буде неможливо. Такі відомості надаватимуться лише органам влади, Центральному банку і судам.

Нагадаємо, за сім років окупації хто тільки не пропонував окупантам свої проєкти під гаслом «Крим може стати...» — то вітриною Росії, то світовою гральною зоною, то світовим туристичним центром, то штаб-квартирою ООН (так, було таке з Мєшковим), то «точкою росту», то вільною економічною зоною. Наприклад, ще в лютому 2015 року в Криму виступала з лекціями доктор економіки Олена Ведута, дочка творця колишнього Держплану Миколи Ведути, яка запропонувала зробити Крим «пілотним проєктом із запуску стратегічного планування економіки Росії». Олена Миколаївна поїхала й більше не приїздила, а Крим де був, там і залишився...

ОФШОРНА ЗОНА ТЕПЕР МАЄ НАЗВУ «ОСОБЛИВИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ РЕГІОН»

Слід сказати, що ініціатива Мінекономрозвитку Росії «новизной не блещет», хоч зі старовиною в неї не все в порядку. Наприклад, ще Сергій Куніцин створив першу в Криму Вільну економічну зону, яка працювала непогано. А після окупації Сергій Аксьонов також створив у Криму нову вільну економічну зону, однак у російських умовах вона не запрацювала так, як сподівалися, пільгами користуються переважно російські компанії, які на міжнародний ринок виходити і не збиралися, а отже, й потрапити під санкції не мали шансів. Для чого ж їм зона? З таким же успіхом вони могли б працювати і в Сибіру, і зовсім без податкових пільг. Але то Сибір, а то — Крим. Виходить просто «обмішурювали» державу. Тому вже 2017 року Сергій Аксьонов в інтерв’ю РБК розказав, що в Криму обговорюють уже проєкт офшорної зони з гарантією анонімності інвесторів. І ось тепер — уже законопроєкт фактично про ті ж самі офшорні зони, які названі «особливими адміністративними регіонами».

Мінекономрозвитку пояснює, що «головною перевагою стане конфіденційність інвесторів із інших регіонів Росії як спосіб захисту від західних санкцій». Адже відомо, що ще 2014 року США запровадили стосовно Криму фактично повне торговельне ембарго. Вони передбачили за собою право запроваджувати санкції проти будь-яких російських і неросійських компаній, які стануть вести бізнес на півострові. На цій підставі, наприклад, були накладені санкції на фінансовий холдинг «ІФД Капітал», кримський банк РНКБ і залізничний оператор «Гранд Сервіс Експрес». Євросоюз запроваджував аналогічні санкції проти компанії «Мостотрест» та інших компаній, які брали участь у будівництві Керченського моста, кримського суднобудівного заводу «Залив». При цьому американці та європейці спиралися не лише на публічні повідомлення, а й на відомості російських державних реєстрів. Тому більшість російських федеральних компаній не виходять на кримський ринок, побоюючись санкцій, які відріжуть компанії від фінансування і торгівлі з європейськими компаніями. Тому уряд Росії намагається компенсувати дефіцит приватних інвестицій в Криму бюджетними інвестиціями, однак Кремль і так вкладається в Крим понад міру, а бюджет не гумовий. З іншого боку, навіть виконанню ФЦП заважають європейські та американські санкції, про які Москва говорить, що «вони не працюють».

Як стало відомо, «особливі адміністративні райони» діятимуть на території Криму і Севастополя як вільна економічна зона, яка функціонує з кінця 2014 року. Учасниками ОАР можуть бути компанії, зареєстровані в будь-якому регіоні, проте вони не матимуть права створювати філії та представництва за межами Криму і зобов’язані вести бізнес виключно на території півострова. Резиденти ОАР повинні будуть укласти з урядами Криму і Севастополя договір про умови діяльності в ОАР і надати інвестиційну декларацію, включаючи ТЕО інвестпроєкту, кількість планованих робочих місць та розмір середньої зарплати працівників, загальний обсяг капвкладень та щорічний графік їх здійснення протягом перших трьох років. Інвестиційні проєкти в ОАР повинні передбачати не менше, ніж 150 млн руб. сумарних капіталовкладень, і повинні бути пов’язані з розвитком наявних та створенням нових виробництв, розвитком транспортної та іншої інфраструктури, розвитком туристичної діяльності, санаторно-курортного лікування, організації відпочинку громадян. Інвестори також зможуть користуватися пільговими режимами оподаткування та обкладання страховими внесками, характерними для ВЕЗ, і використовувати інші переваги СЕЗ, наприклад отримувати земельні ділянки в оренду без торгів.

Чи гарантує новий законопроєкт повну секретність інвесторів? Виявляється, що ні. «Зниження прозорості щодо кримських інвесторів підвищує корупційні ризики, — сказав журналістам РБК директор французького відділення британської консалтингової компанії Aperio Intelligence Джордж ВОЛОШИН. — Крім очевидних питань про порядок вибору переможців контрактів, необхідно врахувати непрозорість у наданні субсидій, податкових поблажок та інших матеріальних переваг за рахунок платників податків». Тому Волошин вважає, що якийсь один механізм забезпечення конфіденційності інвесторів може бути напівзаходом для стимулювання додаткових інвестицій. «Напевно, будуть потрібні якісь додаткові держгарантії федерального уряду на випадок, якщо інформація про інвесторів все ж стане публічною і вони опиняться в зоні санкцій ризику», — каже він. Владі доведеться здійснювати жорсткий контроль над будь-якою інформацією, але «у століття високих технологій уникнути розголосу або витоків практично неможливо», — зауважує скептичний експерт.

Отже, владі Криму нікуди діватись. Хай би як вони намагалися приховати бізнесменів, які вирішать працювати в окупованому Криму, знайдуться громадяни та організації, які все одно встановлять, хіба що на день-два пізніше, але в будь-якому разі це не врятує тих, хто буде порушувати міжнародне право.

Погоджується з цим і президент українського центру глобалістики «Стратегія ХХІ» Михайло ГОНЧАР, який заявив, що подібні хитрощі не допоможуть бізнесменам уникнути західних санкцій. В інтерв’ю радіо «Крим.Реалії» він сказав, що «секретність спаде — це лише питання часу, і зовсім не десяти років. Або масштаб інвестицій буде таким, що шила в мішку не сховаєш, або в пропагандистських цілях хтось прорекламує інвестора. Гарантії Аксьонова нічого не варті. Все це навряд чи приверне нормальних інвесторів, тому що санкції діють і на це звертають увагу в тому числі російські суб’єкти. На мою думку, зараз до ідеї засекретити інвесторів повернулися тому, що хтось хоче легалізувати брудні гроші. Тобто ідея полягає в тому, щоб зробити на території Криму якусь кубишку із кримінальних доходів і спробувати влити їх у місцеву інфраструктуру, тобто відмити вкрадене. З іншого боку, Росія стоїть перед загрозою чергового потоку санкцій, і задум може полягати в тому, щоб полегшити підсанкційним компаніям їхній тягар за рахунок особливих адміністративних районів у Криму». Так чи інакше, такі засекречені інвестиції навряд чи будуть сприяти розвитку Криму, а служитимуть інтересам найбільш тіньових бізнесменів і корупціонерів. Що й треба було довести.