Росія втрачає – Україна знаходить

Незважаючи на війну в Україні, іноземні інвестори вже будують плани, які цілком співзвучні розроблюваній в нашій країні новій Енергетичній стратегії до 2035 року. Зокрема, агрохолдинг із активами в Україні KSG Agro (Люксембург) заявив минулої п’ятниці про намір виділити в окремий бізнес свій біоенергетичний напрям із наступним виведенням його на IPO. Вже влітку 2015 року компанія планує ввести в експлуатацію завод паливних пелет потужністю 60 тисяч тонн на рік з подальшим зростанням виробництва до 90 тисяч тонн. Загальна вартість цього проекту становить 8 мільйонів євро. А 2017 року холдинг має намір розпочати будівництво біогазового заводу, який працюватиме на відходах тваринництва. Підприємство вироблятиме приблизно 2,5МВт електроенергії та 4 МВт тепла.

Того ж дня в Національному інституті стратегічних досліджень відбулося засідання експертної робочої групи з актуалізації Енергетичної стратегії України. «Ми отримуємо паливно-енергетичні ресурси переважно з монопольних джерел, — сказав під час відкриття зібрання перший заступник директора НІСД Олександр Власюк, — і це не робить перспективи в цій сфері райдужними. Саме тому Енергетична стратегія має виступити інструментом державної політики й чітко визначити завдання держави у сфері енергетики». Зі слів Власюка, внаслідок реалізації стратегії паливно-енергетичний комплекс України має перетворитися з проблемного сектору, який потребує сьогодні постійної державної підтримки і висмоктує бюджетні ресурси, на самодостатній і конкурентоспроможний сектор економіки нашої держави.

Перший заступник голови Мінпаливенерго Ігор Діденко зазначив: «Сьогодення вимагає від нас нової стратегії, яка буде спроможна відреагувати на ті виклики, які постали перед Україною. Діюча оновлена енергостратегія України до 2030 року формувалася з позицій тривалого і стратегічного партнерства між Україною та Російською Федерацією». «На жаль, — продовжує Діденко, — цю позицію було зруйновано збройною агресією РФ та багатьма негативними новаціями в енергетичній сфері, які сьогодні ускладнюють діяльність паливно-енергетичного комплексу нашої держави». Діденко розповів, що різні гілки влади сьогодні готують подання до міжнародних судових інстанцій для того, щоб у легітимний міжнародний спосіб довести всю безглуздість позицій Російської Федерації. З другого боку, Україна, приєднавшись до договору про Енергетичне співтовариство і підписавши Угоду про асоціацію з Європейським Союзом, взяла на себе ряд зобов’язань, які безпосередньо впливатимуть на функціонування нашого енергетичного сектору. «Ми переконані, — вказує Діденко, — що нова стратегія має бути спрямована на гарантування енергетичної безпеки України, конкурентоспроможності національної економіки, сталого розвитку українського суспільства в цілому».

— Завідувач відділу енергетичної, транспортно-комунікаційної, екологічної та техногенної безпеки НІСД Олександр Суходоля говорить про цільові показники, що закладаються до нової енергостратегії. Йдеться про зниження у два рази енергоємності ВВП, забезпечення відповідності потужностей генерації обсягам і режимам споживання електроенергії в Об’єднаній енергетичній системі України, оптимізацію структури енергобалансу країни, де відновлюваній енергетиці належатиме 20%. До 2025 року Енергостратегія ставить завдання про повномасштабне приєднання енергетичного сектору України до європейського енергетичного ринку з вільним рухом енергоресурсів, інвестицій і технологій, що забезпечить випереджаюче оновлення галузей енергетики та зростання рівня самозабезпеченості видобувними енергоресурсами. До 2035 року частка державних компаній (АЕС та гідроенергетика) в загальному обсязі виробництва електроенергії становитиме 50%, маневрені потужності становитимуть 18% загальної встановленої потужності генерації, частка біржової торгівлі енергоресурсами досягне 70% від внутрішнього споживання. Частка втрат у розподільчих електромережах впаде до 8%, у тепломережах — до 10%. Питомі витрати на опалення будівель зменшаться до 60 кВт/год на квадратний метр за рік.

Генеральний директор ТОВ «Нафтогазбудінформатика» Леонід Уніговський зосередився на диверсифікації джерел постачання природного газу та перспективах розвитку ринку газу в Україні. У короткостроковій перспективі (2015 рік) експерт вважає цілком можливим розширення реверсного постачання газу із Словаччини й максимальне використання реверсних можливостей Угорщини та Польщі. Він називає важким у реалізації, але можливим переукладення контрактів із «Газпромом» на ринкових умовах та умовах Третього енергетичного пакета. Ставиться також завдання щодо інфраструктурної, правової та організаційної підготовки до закупівлі газу на віртуальних торгових пунктах Австрії та Німеччини.

У середньостроковій перспективі (2015 — 2020 рр.), на думку Уніговського, буде можливим отримання додаткових обсягів газу з європейських джерел через Польщу. Відбуватиметься зростання реверсу (до 19 — 20 мільярдів кубометрів на рік) і мінімізація експорту з Росії до 5 — 10 мільярдів кубометрів газу на рік. Однак експерт попереджає про небезпеку ейфорії з приводу реверсу. За його словами, існує два режими транспортування газу за реверсом. Це так звана гарантована потужність, коли оператор газотранспортної мережі повинен і зобов’язаний протранспортувати певні замовлені обсяги. Інший режим дає змогу робити це за можливості. Нещодавні зупинки транспортування з Польщі та Угорщини пояснюються саме цим. Отже, зазначає Уніговський, треба наполегливо працювати над тим, щоб перейти на режим гарантованої потужності.

Основний середньостроковий проект України, наголошує експерт, — це участь у новому газотранспортному коридорі Захід — Схід для країн Центральної та Східної Європи. Його головна ідея — отримати додаткові обсяги природного газу на найбільш ліквідних у континентальній Європі північно-західних торговельних хабах і мати можливість протранспортувати його в Україну через інтерконектори, які вже існують чи які ще треба побудувати. Інший новий шлях газу в Україну — через польський LNG-термінал у Свиноустьї в західноукраїнскі підземні сховища. Окрім нових інтерконекторів між Німеччиною та Польщею (до 5 мільярдів кубометрів на рік) та наявного — між Чехією та Польщею, заплановано побудувати інтерконектор між Польщею та Україною. «Ми вважаємо, що цей коридор, хоча попереднє техніко-економічне обгрунтування розраховується на 8 мільярдів кубометрів, — вказує Уніговский, — може забезпечити Україні до 15 мільярдів кубометрів газу на рік».

Повертаючись до українських підземних сховищ, Уніговський зазначає, що їх можна використати як заключний елемент названого коридору. «Це дуже важливо не тільки для України, а й для європейських країн, — упевнений Уніговський, — бо в травні 2014 року, а потім ще в жовтні оприлюднено нову стратегію енергетичної безпеки Європейського Союзу. Згідно з нею планується збільшити обсяг зберігання газу в сховищах від 27 до 55 мільярдів кубометрів. Наш внесок у виконання цього плану може становити від 15 до 19 мільярдів кубометрів».

Експерт не залишив без уваги й ресурсну базу газових постачань. Він наполягає на тому, що Україна має купувати спотовий газ саме на північноєвропейських хабах, де російського газу лише 30% (на відміну від австрійського Баумгартена, де російський газ становить 70%). Ще перспективніше для України купувати американський скраплений газ. Колумбійський університет, за словами експерта, зробив аналіз економічної доцільності його транспортування в Європу. Економія держав-імпортерів на щорічних витратах на природний газ при експорті з США 93 мільярдів кубометрів становитиме приблизно $21 мільярд. А якщо постачатиметься 186 мільярдів кубометрів, то — $39 мільярдів. «Що втрачають нинішні країни-експортери? — запитує Уніговський і відповідає: — Росія в першому випадку втратить приблизно $24 мільярди, в другому — $33 мільярди».