Шанс стати «аграрною Швейцарією»
До 2015 року на десятій частині сільгоспугідь України повинні вирощувати продукти «без хімії»
Таку високу планку перед аграрниками поставив уряд ще в 2007 році, включивши перелік відповідних вимог органічного землеробства в програму розвитку українського села до 2015 року.
Принципи органічного землеробства прості: обробка землі за допомогою поверхневого культивування на глибину не більше 5 сантиметрів при повній відсутності хімічних добрив, пестицидів і синтетичних ліків. Для боротьби з шкідниками й захисту рослин від хвороб застосовуються лише натуральні засоби, наприклад, витяжку з часнику, а добрива використовуються тільки органічні. На таких полях не повинно бути генної інженерії, гормонів, регуляторів росту, хімічно-синтезованих добрив і засобів захисту.
Технологія органічного землеробства для України не нова. Ще в далекому 1976 р. на базі колишнього колгоспу імені Орджонікідзе (нині — ПП «Агроекологія») було проведено полтавський експеримент по прискореній розробці та впровадженню грунтозахисної системи землеробства. Така технологія дозволяла вирощувати якіснішу, смачнішу й кориснішу продукцію, і не шкодити довкіллю.
Нещодавно журналісти провідних видань України відвідали ПП «Агроекологія» в рамках прес-туру, організованого Держземагентством України спільно зі Світовим Банком. Герой України засновник вищезгаданого фермерського господарства Семен Антонець розповів про особливості ведення органічного господарства в Україні та головні проблеми, вирішення яких фермери чекають від держави.
Антонець господарює в Шишацькому районі Полтавської області давно. Вже понад 30 років його фермерське господарство постачає до українського столу органічно чиcту сільськогосподарську продукцію. Підприємство орендує 6,5 тис. га землі, ще 1,5 тис. обробляє людям. Сьогодні в «Агроекології» працює понад 500 працівників. Крім того, в Михайликах є філія Полтавської державної аграрної академії, де проходять практику студенти-агрономи.
ПП «Агроекологія» не використовує пестициди, гербіциди та інші «хімікати», натомість там розробили власну систему боротьби з бур’янами, хворобами й шкідниками за допомогою механічних знарядь, дотримання строків виконання агрозаходів, підбору культур у сівозміні. Тут давно відмовилися від використання плуга, який висушує та руйнує родючий шар землі. Із грунтообробних знарядь у господарстві використовують культиватори й борони. Традиційний культиватор тут удосконалили для того, щоб він міг ефективніше працювати на полі. Удобрюють грунт лише гноєм. Оздоровити та збагатити ріллю поживними речовинами дозволяє використання різних видів рослин. Так для збагачення грунтів широко застосовують багаторічні трави еспарцет і люцерну, частину полів залишають під сидеральним паром.
Крім того, в «Агроекології» понад 5 тисяч голів великої рогатої худоби, з них близько 2 тис. — молочне поголів’я. Надоюють 25 — 30 тонн молока класу «екстра преміум» на добу. Господарство відрізняється тим, що на всіх фермах практикується безприв’язне утримання худоби, корми використовуються лише натуральні, без синтетичних домішок. Ферми обладнані сучасними доїльними залами, де для контролю за циклом виробництва молока використовуються спеціальні комп’ютерні програми, які дають можливість простежити за кількістю і якістю молока від кожної корови, а отже, зоотехніки можуть вносити корективи до умов утримання тварин. Таке «органічне» тваринництво виконує ще одну надзвичайно важливу функцію — забезпечує поля органікою.
Утім, на жаль, екологічність господарювання українських фермерів ще досить скупо позначається на їхніх статках. А все тому, що ринок збуту цих продуктів мізерний. «Якби в Україні започаткували таку політику, щоб з’явилося замовлення на екологічно чисті молочні, м’ясні, круп’яні й інші продукти, що йдуть на безпосереднє харчування людей, ми б могли це виробництво розширювати. А так ціна що на органічне зерно, що на вирощене за інтенсивними технологіями — однакова, — каже Антонець. — Виходить, що матеріальних стимулів займатися екологічним землеробством в Україні поки що немає».
Тим часом у Німеччині, Швейцарії та інших країнах Європи є супермаркети, які продають тільки органічну продукцію, і там вона є відносно дешевою. В Україні ж придбати справжній органічний продукт теж можна, але коштує він, м’яко кажучи, недешево. Так молоко, молочну продукцію органічного фермерського господарства «Байрон Агро», що працює в селі Стовп’яги на Київщині, можна купити через інтернет. На спеціалізованому сайті можна вибрати продукт, який вас цікавить, і навіть попросити доставити його кур’єром (до речі, це задоволення теж не з дешевих. У середньому ціна доставки по Києву становить 70 гривень. — Авт.).
Продукти з ферми Юрія Сергєєва, яку він заснував у 2009 році, не по кишені місцевим жителям у селі Стовп’яги, що за 85 кілометрів від Києва. Та й більшість киян не може собі дозволити його коров’яче молоко по 25 гривень за літр чи козяче по 100 гривень за літр. Разом з тим, фермер не скаржиться на брак клієнтів, зазначаючи, що переважно це люди середнього достатку, які готові платити більше за якість, особливо для своїх маленьких дітей. Саме такі клієнти готові купувати органічні яйця по 40 гривень за десяток чи масло по 80 гривень за 200 грам — це при тому, що продукція не має офіційної сертифікації як органічна.
«Були спроби налагодити співпрацю з одним із представників українського рітейлу, — розповідає Сергєєв. — Та вони не мали успіху.» Основні критерії, яких не пройшла продукція фермерського господарства «Бйрон Агро», за словами його власника, — термін реалізації та виробничі потужності.
Разом з тим сьогодні на прилавках українських супермаркетів можна побачити чимало продуктів харчування з написом: «екологічно чистий» , «еко», «біо», «органік»... Проте сировина, з якої цей продукт виготовлено, — невідома, технології переробки — комерційна таємниця. Адже через неврегульованість законом питань екологічного маркування виробники харчових продуктів досі мали змогу визначатися щодо їхньої екологічної чистоти самостійно. Проте є сподівання, що після прийняття Верховною Радою 21 квітня 2011 року Закону «Про органічне виробництво» ситуація таки зміниться на краще: купуючи еко-продукт, споживач буде впевнений, що придбав дійсно справжній органічний товар, а фермери, які «дружать» з природою, отримуватимуть гідну винагороду.
