Ще нижче, ніж плінтус

У статті «Нижче за плінтус» (25 жовтня) «День» переказав матеріал, опублікований в американській газеті «Чикаго ревю». Мова в ньому йшла про вихід на міжнародний фондовий ринок ЗАТ «Фармацевтична фабрика «Дарниця». При цьому американська газета вказувала, що ця акція була «із самого початку здатна викликати скандал». «Адже вищезазначена угода, — писав автор статті, яка цитується, — що відбулася, як ми вже наголошували, при безпосередньому депозитарному її освяченні The Bank of New York Mellon Corporation, з цивілізованого погляду — незаконна».

Наприкінці минулого тижня публікація в «Дні» отримала несподіваний резонанс. До редакції зателефонувала колишній працівник «Дарниці» Тетяна Анатоліївна Васильєва. Вона повідомила, що стаття в «Дні» дуже зацікавила працівників підприємства, з якими вона підтримує контакти, але стала нарікати, що в ній не відображено ще одну непривабливу сторінку діяльності його нинішнього керівництва і попросила про зустріч.

На неї Тетяна Анатоліївна прийшла зі стосом документів. І, насамперед, якось просвітлено усміхаючись, простягла текст, набраний на бланку Верховного Суду України. Це було рішення (від 23 травня 2007 року) колегії суддів Судової палати Верховного Суду України в цивільних справах. П'ятеро суддів, розглянувши справу за позовом ЗАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця» до її колишніх працівників (всіх, хто вступив у судовий конфлікт з ЗАТ, було звільнено), що мешкають в будинку №6 по вулиці Новодарницькій (в тому числі і до самої Васильєвої), метою якого було позбавити їх житла шляхом визнання недійсним договору купівлі-продажу квартир, задовольнив зустрічний позов Тетяни Анатоліївни і її товаришів по нещастю, скасував раніше прийняте на користь ЗАТ рішення Дніпровського районного суду м. Києва і постанову Апеляційного суду м. Києва, а справу передав на новий розгляд. «Це — ще не перемога, але велика наша надія, — сказала Васильєва, знову кладучи рішення ВСУ до своєї теки, і додала: — Але скільки ще нервів нам доведеться витратити, щоб остаточно відновити справедливість».

Коротко ця історія, що розпочалася ще за радянських часів, виглядає так. На гроші централізованих капіталовкладень, отриманих із МОЗ УРСР, фармацевтична фабрика «Дарниця» розгорнула будівництво десятиповерхового житлового будинку для своїх працівників, які вдосталь настоялися в черзі. До 1993 року, коли фінансування остаточно вичерпалося, звели усього три з половиною поверхи. Будівництво могло остаточно перетворитися на вічний довгобуд, яких на той переломний час було дуже багато. І тоді керівництво підприємства запропонувало майбутнім мешканцям на пайових началах взяти участь у будівництві. Економісти порахували, що це коштуватиме їм 43 у.о. за квадратний метр. Сьогодні це просто задарма, але тоді долари були у великій ціні, і працівникам фабрики довелося затягнути паски, щоб щомісяця вносити ці гроші в касу. При цьому більшість розраховувалася акціями підприємства. Але вже 1996 року люди святкували новосілля, хоча стан нових квартир викликав у них не стільки радість, скільки важкі роздуми про те, яким чином їх можна зрештою пристосувати для проживання. При цьому ніхто з щасливих, проте, новоселів не чекав тих негод, які були у них попереду.

Усе почалося з того, що керівництво ЗАТ «Фармацевтична фабрика «Дарниця» примудрилося у січні 1997 року отримати у відділі приватизації комунального житлового фонду Дарницької райдержадміністрації абсолютно незаконне посвідчення про право приватної власності на весь цей будинок. Після цього ЗАТ пропонує мешканцям, які до того часу згідно із законом були реальними власниками своїх квартир і виплатили по три—чотири тисячі «зелених», ще раз викупити житло, в якому вони жили, але вже по ціні $325 за квадрат. Під загрозою звільнення і виселення пайовиків примусили підписати нові договори. Оговтавшись, люди зрозуміли, чим це може їм загрожувати і звернулися до суду та різних інстанцій. Спочатку, як ми вже писали, Феміда була не на їхньому боці. Цього року справедливість нарешті відновив Верховний Суд.

Але попереду нове коло позовів iз «рідним» ЗАТ, і Тетяна Анатоліївна припускає, що воно буде нелегким. «Як нам не вистачає нашого Сергія», — говорить вона і розказує страшну і до сьогоднішнього дня нерозкриту історію замовного, на думку мешканців будинку №6, вбивства їхнього адвоката Сергія Нечитайла. Замовникам цього злочину було за що його ненавидіти. Незадовго до загибелі він практично довів незаконність квартирної афери, влаштованої керівництвом «Дарниці», а в одному зі своїх публічних виступів з відповідними викриттями назвав його «одержимим бабкоманією». Хто вивів з гри цього досвідченого юриста, члена Американської асоціації адвокатів? У численних заявах до правоохоронних органів, включаючи Генеральну прокуратуру, люди прямо вказували, що ініціатором замовного вбивства може бути керівництво «Дарниці», але їхнi свідчення до уваги не бралися.

Тетяна Анатоліївна знаходить копії їх скарг і заяв того часу і цитує: «Під час розгляду справи в Дарницькому районному суді 2000 року... офіційний представник ЗАТ «Дарниця» Мартиненко Р.П. в присутності більше 30 мешканців будинку №6 по вулиці Новодарницької загрожував їм (напевно, це стосувалося і нашого адвоката Сергія Нечитайла): «Цеглини мають властивість літати і падати на голови» і «На Новодарницькій досить темних закутків і кущів...». Колишні працівники «Дарниці» у своїх скаргах прямо зв'язували вбивство адвоката з його професійною діяльністю на їх захист, а також нагадували про «злочинні діяння генерального директора ЗАТ ФФ «Дарниця» Загорія В.А. в частині визначення собівартості будівництва нашого будинку і визначення законності видачі Загорію В.А. посвідчення на право власності на наш будинок». Правоохоронці не реагували... Тим часом у матеріалах справи, розглянутої нещодавно Верховним Судом України, є акт судово-технічної експертизи, підтверджуючий, що дані про вартість основних фондів (у гривнях) при прийомі до експлуатації будинку №6 по вулиці Новодарницькій сфальсифіковані: «Цифри 3877385 були замінені на цифри 4063816 видаленням їх шляхом стирання і виконання цифр, що читаються, на місці видалених».

Ось таке доповнення до статті в американській газеті зробила Тетяна Васильєва, переконливо підтвердивши висновок «Чикаго ревю» про те, що американські банкіри, що підтримали вихід «Дарниці» на міжнародний ринок капіталів, дуже сильно ризикували своєю репутацією. А ще вона розказала, що 7 листопада з цього питання засідатиме Дніпровський районний суд. На попередніх двох засіданнях представники ЗАТ не з'являлися.