«Шрьодеризація»*... Єврокомісії

Мартіна Зельмайра призначено генеральним секретарем Єврокомісії. На перший погляд — це пересічно-бюрократична новина з Брюсселя. Про цю посаду раніше мало хто й чув, окрім хіба що тих, хто глибоко знається на функціонуванні апарату ЄК. Але для України, та й самого Європейського Союзу, ця кадрова ротація (до цього Зельмайр працював головою адміністрації президента Європейської Комісії Жан-Клода Юнкера), на думку президента Центру глобалістики «Стратегія ХХІ» Михайла Гончара, означає... програш «газпромівсьому» лобі в Європі.*

«По суті, це призначення, яке здійснено колегією єврокомісарів, вплине на функціонування ЄК, причому, ймовірно, на дуже довгостроковий характер. Новий Генсек      — німецька креатура, «смотрящий» від Берліну за Юнкером, який вже здобув у Брюсселі неформальний статус «тіньового канцлера». Він у змозі перетворити суто бюрократичну координаційну посаду Генсека на німецького наглядача за усією Єврокомісією. Він здатний це зробити, подібно тому, як саме йому вдалося нейтралізувати негативну позицію двох високопосадовців (віце-президента з питань Енергетичного Союзу Мароша Шефчовича та єврокомісара з питань енергетики Мігеля Каньєте) щодо проекту «Північний потік-2» та наблизити його реалізацію. При цьому, він, на відміну від Шрьодера, вміє не залишати «відбитки пальців», лобіюючи через відповідні юридичні роз’яснення рішення на користь Росії», —  заявив експерт.

За словами Гончара, хоча Зельмайр не належить у Німеччині до політичної сили Герхарда Шрьодера (СДПН), а навпаки, до ХДС, проте з часом він може, перевершити його в мистецтві проштовхування російсько-німецьких оборудок через Єврокомісію.

Отже, прогнозує Гончар, з цього дня шанси на остаточне «умивання рук» Брюсселем у питанні «Північного потоку-2» різко зросли, і ймовірність його реалізації за відсутності спротиву ЄК, також збільшилася.

Нагадаємо, офіційно ЄК не згодна в «Північним потоком-2». Адже він суперечить всьому, що вони прописали в стратегічних документах  з диверсифікації  джерел, шляхів та постачальників газу. Але сьогодні, каже Гончар, назріває розкол  в самій Єврокомісії. По один бік — позиція віце-президента ЄК Мароша Шевчовича та єврокомісара з енергетики Мігеля Аріаса Каньєте, які однозначно заявили, що Європі «Північний потік-2» не потрібен, і навіть небезпечний. А з другого, власне, вищезгаданий Мартін Зельмайєр. Його позиція  —  ЄК взагалі нічого пхати носа у справи «Північного потоку-2» — це просто комерція між РФ і  Німеччиною, між «Газпромом» і групою європейських компаній.

Тому ситуація виглядає наступним чином німецько-австрійсько-російське тріо — проти 10            країн ЄС, які сказали своє чітке «ні» «Північному потоку-2».

«З огляду на принцип рівності, закладений у основу ЄС, коли й велика Німеччина, і маленька Мальта мають однакові голоси, Північного потоку бути не повинно. Але ж Берлін все це ігнорує. І намагається протягнути свої інтереси через ЄК», — резюмує Гончар. На його думку, така ситуація загрожує катастрофою для ЄС.  «Ситуація зараз уже дійшла до тієї межі, коли без різниці, буде «Північний потік-2» чи ні, але вже закладений серйозний розкол під ЄС. ЦЕ — успіх Кремля», — говорить Гончар.

ЩО ЦЕ ОЗНАЧАЄ ДЛЯ УКРАЇНИ?

Без обхідних російських проектів — «Північного потоку-2» і газопроводі через Туреччину — Україна обслуговуватиме транзит у Європу майже на 70 мільярдів кубометрів газу.

Одна гілка турецького газопроводу забирає в України 12 мільярдів кубометрів транзиту. Північний потік-2 забере ще 45. І нарешті друга гілка турецького газогону залишить українську трубу взагалі порожньою.

Гончар сценарій із нулем вважає малоймовірним. Більш реалістичний варіант, на його думку, що Росія залишить Україні 14—15 мільярдів кубометрів транзиту газу для Європи в піковий зимовий період. Для нашої «труби» — проектна потужність якої розрахована на прокачку 142 мільярдів кубометрів — такий варіант 100-відсотково означає збитковість.

«В Єврокомісії нас запевняють, що так чи інакше РФ збереже 40 мільярдів кубометрів транзиту через Україну. І цього, мовляв, вам достатньо. Але які гарантії цього? Якісь договорняки, ще й не публічні, з росіянами? Тоді постає запитання: навіщо вони будують «Північний потік-2»? Якщо збираються гарантувати Україні 40 мільярдів кубометрів транзиту, то їм цей газопровід зовсім не потрібен», — говорить експерт.

Ще один важливий нюанс, на який звертає увагу експерт, це те, що в німецьких обґрунтуваннях реалізації проекту «Північний потік-2» йдеться вже про транзит через Україну в розмірі не 40 мільярдів, а 30. Мовляв, після 2020 року стара українська ГТС більше не зможе вже прокачувати. «Маячня, але вона подається як наукова аргументація», — говорить Гончар. 

МАЛЮНОК АНАТОЛІЯ КАЗАНСЬКОГО / З АРХІВУ «Дня», 1997 р.

Як країна-транзитер Україна опинилась у заручниках російсько-німецької газової дружби.

«Є умовно «Газпром-комерція» — компанія, яка торгує газом. Є «Газпром» під умовною назвою «ОткатоПроводСпецСтрой» — підприємство для Путіна, кола друзів Путіна й, особливо, братів Роттенбергів, спеціалізується на збільшенні їхнього добробуту через розкрадання проектних коштів. Третя матрьошка — «швейцарська філія» у вигляді численних дочірніх компаній, зареєстрованих у кантоні Цуг, котрі спеціалізуються на експорті «елегантної корупції» паралельно з експортом газу за схемою типу «РосУкрЕнерго». Четверта матрьошка — це «Газпром-пропаганда». П’ята — «Газпром-війна», офіс якого розташований у Кремлі... Європейцям подобається мати справу з першою, третьою і четвертою іпостасями «Газпрому», а другу і п’яту вони вважають за краще не помічати», — говорить Гончар.