Сміттєвий «клондайк»

Схоже, незабаром у мешканців столиці не буде іншого вибору, крім того, як змінити своє звичне ставлення до побутового сміття. Прийшов час цивілізації: пляшки окремо, макулатуру окремо, недогризкам і очисткам — свій пакет. На перший погляд, це, звичайно, утопія. Але у неї є шанс. У цьому можна вже сьогодні пересвідчитися, побувавши на першому в СНД сміттєсортувальному заводі, побудованому компанією «Грінко-Центр».

Значущість цієї події визначається ще й тим, що відбулася вона напередодні Всесвітнього дня навколишнього середовища й ознаменувала собою початок експансії інноваційних технологій переробки відходів — вельми корисної для нашої країни, вже буквально потопаючої в сміттєвих звалищах, які чомусь гордо називаються полігонами. Проте експансія — це ще досить умовно (якщо місцева влада підтримає). Їх, а так само інвесторів у рентабельності проекту, за словами члена наглядової ради «Грінко-Центру» Віктора Ржоткевича, переконати не просто. І дійсно: хто повірить, що на смітті можна заробляти непогані гроші? Але давайте підемо трохи далі бетонної труби з неприємним запахом у нашому під’їзді. Що там робиться на міжнародному ринку? А там ще недавно відсталий Китай вже виходить на перше місце у світі з переробки полімерів та інших матеріалів, які є в побутовому смітті. Проте, впевнений Ржоткевич, технологія виробництва палива й волокна з використаних пластикових пляшок і пакетів у світі давно не новина.

Сьогодні свій крок у бік прогресу в цьому напрямі зробила й Україна. Біля входу до сміттєсортувального заводу гостей зустрічала зелена мурашка — символ Грінко-Центру — і колона робітників в уніформі. Поряд вишикувалися 23 яскраво-синіх сміттєвозів. Роль весільного генерала, до того ж щиро зацікавленого в чистоті столиці, грав мер Києва Олександр Омельченко — найдорожчий гість. Він невпинно повторював, що для Києва переробка побутових відходів — проблема номер один. Тому й кошти з міського бюджету на її вирішення виділяються регулярно. Мер гордо повідомив, що частину з них вклав у будівництво першої черги цього сміттєпереробного підприємства. А ще розповів, що міністр фінансів Віктор Пинзеник і міністр охорони навколишнього середовища Павло Ігнатенко також збираються наслідувати цей приклад і допомогти матеріально при будівництві другої черги заводу. Це, очевидно, стало цілковитою несподіванкою для міністра фінансів. Але він знайшов вихід із ситуації: оголосив, що приїхав на відкриття сміттєсортувального заводу тільки тому, що знав, що цей проект не вимагає бюджетних коштів. (Омельченко вправно парирував, відзначивши, що побудований завод — вже «ні», а ось друга черга — «так»). На цьому перестрілка мера з міністром вщухла. Увага присутніх сфокусувалась на традиційній червоній стрічці, до якої вже підступалися з ножицями почесні гості. Процедура здійснилася, і всі ринули всередину приміщення, щоб своїми очима відстежити технологічний процес. Але коли два сміттєвоза вивалили на підлогу гори відходів, ентузіазму у глядачів помітно поменшало. І зрозуміло: тут не може пахнути трояндами.

Тим часом сміття поповзло по стрічках конвеєрів до сортувального цеху. Робітники в чистенькій уніформі, респіраторах і гумових рукавичках розкладали по великих баках макулатуру, кольорові та прозорі пластикові пляшки, пакети, лом. Все це потрапляло під прес і виходило з-під нього у вигляді брикетів.

Високі гості досить швидко від всього цього втомилися і відправилися саджати дерева. Пинзеник продовжував стверджувати, що грошей із бюджету не дасть. Починав накрапати дощик, маючи намір відмити країну. Але чи стане вона чистішою, якщо урн для сміття в містах, як і раніше, замало. Але незабаром ситуація зміниться. Спочатку в Голосіївському, Солом’янському, Печерському і Шевченківському районах столиці. Потім у 12 містах країни — Одесі, Дніпропетровську, Житомирі, Чернівцях та решті, куди збирається прийти нова технологія утилізації сміття. Але їй одній, без нас із вами, кому добре було б її освоїти на своїх кухнях, не справитися.