Спекотна зима’98-99 починається в листопаді
Місія МВФ почала роботу в Києві 27 жовтня, завершила 6 листопада. У рамках візиту обговорювалося виконання Україною умов програми розширеного фінансування в жовтні, а також ужиті урядом антикризові заходи та курсова політика НБУ. Нагадаємо, 29 жовтня рада директорів МВФ схвалила надання Україні чергового траншу кредиту розширеного фінансування обсягом $78 млн., а до кінця року уряд розраховує одержати ще 2 таких транші. Власне, саме в ході основного раунду переговорів, що відбувся цього тижня, залежали перспективи й оцінки спроможності урядових надій.
Що стосується наших досягнень, то Україна в цілому непогано справилася з низкою взятих зобов’язань: за обсягами приватизації, за стабілізацією фінансового ринку під час кризи і за виконанням головних макроекономічних «маяків» (як стверджує Валерій Литвицький, «виконано показники щодо бюджетного дефіциту і валютних резервів НБУ, показник грошової бази перевищено більше, ніж на 100 млн. грн.»).
Перелік пунктів, які поки що залишилися невиконаними, за кількістю значно поступаються переліку досягнень. Однак, як повідомило джерело з уряду, саме через їх невиконання співпраця з МВФ скоріше буде перервана до середини січня — початку лютого наступного року. Насамперед МВФ хвилює українська фіскальна політика, оскільки, як вважають місіонери, в галузі фіскальної політики нічого істотного не зроблено. Уряд не скорочує витратної частини бюджету і продовжує жити невідповідно до своїх достатків. Проект держбюджету на наступний рік оцінено як нереальний з точки зору дохідної частини бюджету. Позиція МВФ дуже проста: уряд або скорочує своєї витрати, якщо не спроможний зібрати податки, або забезпечує прибутки бюджету, якщо від існуючого обсягу держвитрат у нього немає можливості відмовитися.
Після цього предметом особливої уваги МВФ стала адміністративна реформа. У цьому аспекті було розглянуто декілька проблем: скорочення витрат на апарат держуправління, неефективність державного управління як такого. МВФ не задоволений тим, що уряд не тільки не може всередині себе визначити, хто за що відповідає, але й бере участь у діяльності, невластивій для центральних органів влади, а саме: постачає паливно-мастильні матеріали на село, вибиває борги або налагоджує випуск тракторів. Причому будь-яка активність уряду має приблизно однаковий ефект. (Про розмах господарських успіхів можна судити, зокрема, і за таким фактом. Забезпечення аграріїв матеріально-технічними ресурсами на початку року передбачало повернення боргу зерновими поставками після збору врожаю в розмірі близько 5,3 млн. тонн. Реально одержано 1 млн. тонн. Коментарі зайві, як, напевно, й ілюзії щодо згаданих нестиковок із цифрами).
Усупереч розтиражованим повідомленням інформагентств про те, що місія МВФ не обговорювала питання емісії з українською стороною, насправді ця тема не була обійдена мовчанням. МВФ завжди (і особливо тепер) був категорично проти грошової емісії. Тож джерело «Дня» в уряді дуже сумнівається в тому, що уряду вдасться проштовхнути ідею про зміну «стелі» закупівлі Нацбанком ОВДП. Виходячи з такого прогнозу, фінансова ситуація в країні на кінець 1998 р. і початок наступного року буде дуже важкою. Річ у тім, що для забезпечення дефіциту держбюджету-98 в розмірі 2,8% від ВВП Кабмінові необхідно додатково віднайти 900 млн. грн. і провести реструктуризацію внутрішніх зобов’язань перед Національним банком та комерційними банками на загальну суму 600 млн. грн., тобто 1,2 млрд. грн. «додатково». Тут треба ще врахувати і борг Туркменістану в розмірі близько $40 млн., який, за словами місіонерів МВФ, навряд чи буде можливо відстрочити в зв’язку з важким становищем Туркменії.
Отже, 900 млн. грн. планується одержати шляхом введення в дію з 1 жовтня нового методу нарахування ПДВ та акцизу (200—250 млн. грн.); поліпшення адміністрування стосовно акцизів і ПДВ (100 млн. грн.); скорочення переліку товарів критичного імпорту (близько 30—50 млн. грн.); використання коштів інноваційного і дорожнього фондів (близько 30 млн. грн.). 400 млн. грн., яких не вистачає, Мінфін хоче залучити за рахунок скорочення недоїмки по платежах до бюджету. Оскільки всі наведені джерела додаткових грошей важковиконувані, то уряд спочатку був зорієнтований на емісійні ресурси Нацбанку і хотів отримати «добро» в МВФ на проведення в листопаді — грудні додаткової емісії шляхом продажу ОВДП Національному банку на 300—500 млн. грн. Від того, буде чи не буде НБУ проводити емісію, залежить, наприклад, погасить чи не погасить Мінфін борги щодо ОВДП фізичним і юридичним особам, а також те, як будуть фінансуватися деякі бюджетні витрати (адже податкових надходжень на ці завдання хронічно не вистачає) і т. д. і т. п.
Одне слово, кінець поточного року в Україні очікується спекотним. Індекс інфляції щодо оптових цін уже в жовтні досяг 10-відсоткової позначки, нинішнього місяця цей сплеск відчує роздрібний ринок. Додайте до цього збільшення швидкості обігу грошової маси із 7,9 до 10,3 разa, що рівнозначно включенню друкарського верстата. Станом на кінець жовтня ця цифра наблизилася до 190 млн. грн. Згідно з неофіційними даними, отриманими з НБУ, в 4-му кварталі внаслідок вересневої девальвації гривні уряд міг би одержати 300 — 500 млн. грн., а через грошовий мультиплікатор — до 700 млн. грн. Безвідносно до того, зможе чи не зможе він їх узяти у вигляді податків, ця сума сформує пристойний інфляційний (і знову-таки девальваційний) навіс над гривнею. У таких зовсім невеселих умовах громадянам України доведеться зустрічати Новий рік, який також не принесе полегшення, оскільки саме з наступного року Україна має почати погашення перших кредитів МВФ, узятих три роки тому.
Як можна судити з тактики Міжнародного валютного фонду в Росії та інших державах, головною умовою надання кредитів дедалі частіше стає здатність країни самостійно справлятися зі своїми проблемами. Іншими словами, формула співпраці з МВФ на найближчу перспективу може бути такою: переживе Україна спекотну зиму без зриву в колапс — можна сподіватися на продовження співпраці, не переживе — це її проблеми.
До речі, в цьому «форматі» відносин той рівень прозорості, котрий був використаний урядом (наприклад, про резерви НБУ, коли формально називалася одна сума, а її реальна ліквідна величина становила не більше, як 30%, або про реструктуризацію казначейства, або про виконання домовленостей щодо комунальних витрат), був зовсім непотрібний.
№215 10.11.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»
