Спіруліна - не вівця, але клонується
Зовні гіпотетична панацея - це щільна смарагдово-зелена маса з доволі приємним запахом. Якщо її вживати тільки по 1-2 грами на добу, то щонайменше 70% хвороб можна попередити. Така думка доктора біологічних наук, завідуючого відділом вірусів водоростей Інституту мікробіології та вірусології НАНУ Михайла Менджула - автора унікальної біотехнології.
Біомаса, одержана з її допомогою, дозволяє виробляти екологічно чисті продукти, що містять практично все необхідне для людського організму: вітаміни, білки, мікро- та макроелементи, антибіотики... Щедрим донором усіх цих благ є звичайна синьо-зелена водорість - спіруліна.
Про її корисні властивості людство здогадувалося давно. Протягом століть вона становила традиційний доважок до харчового раціону африканських племен, які живуть на берегах озера Чад. Звідти ця кулінарна традиція перекочувала до Японії, на Тайвань, пізніше - до Європи. Однак тільки з початку 30-х років нашого століття цивілізований світ поступово почав "збільшувати КПД" спіруліни. Використати всі її можливості - заповітна мрія вчених різних країн. І не дивно, адже водорість - справжня фабрика з виробництва багатьох прекрасних речовин.
Наприклад, головного "пожежного" процесів старіння - бетакаротину, який "гасить" утворення в організмі речовин, що викликають порушення обміну та пробудження в наших клітинах вірусів, що "сплять". Крім того, лише синьо-зелені водорості синтезують білкові пігменти (фікобіліпротеїни), які мають винятково антиканцерогенні, противірусні та імуностимулюючі властивості.
Однак найпрекрасніше в спіруліні не кількість корисних компонентів, а їхнє дивовижне збалансування. Тут міститься 70% білків із повним набором амінокислот, вітаміни A, E, C, PP, всі вітаміни групи B, мінерали тощо. Причому, для того, аби водорість створювала все це добро, необхідні тільки вода й сонячне світло. Іншого такого невибагливого й разом із тим ефективного "виробництва" просто не існує.
Ось чому ідея "розкрутити" цю фабрику мрій прижилася в багатьох країнах. Сьогодні в Японії і США, Мексиці й Китаї, Росії і в Україні застосовуються різні технології, за допомогою яких з диво-водорості намагаються "видобути" корисні властивості. Зокрема, спіруліна досить широко використовується як дієтичне харчування та як додаток у їжу ослабленим дітям і немовлятам, післяопераційним хворим, вагітним жінкам і матерям, які годують дітей своїм молоком. На її основі також створюють всілякі цілющі соки, фармацевтичні препарати, ефективні під час лікування судинних захворювань, виразок, гіпертонії, алергії, діабету.
Проте скористатися можливостями спіруліни не так вже й просто. Проблема полягає в тому, що її початковий генетичний матеріал здатний вироджуватись. Окрім цього, необхідна для одержання цілющих продуктів біомаса має бути стерильно чистою. Лише за такої умови й можлива її дивовижна збалансованість щодо всіх компонентів: білків, вітамінів, мінералів.
На практиці біомаса, що її продають сьогодні на ринку (особливо на вітчизняному), м'яко кажучи, далека від досконалості. У ній, за словами Михайла Менджула, фахівці знайдуть цілий "зоопрак" біологічних паразитів - бактерій, грибків, найпрстіших організмів. Пов'язане це головним чином із тим, що більшість технологій, що їх застосовують у світі, є технологіями відкритого типу - це чи озеро з прісною водою, чи залізобетонні басейни з живильним середовищем, куди заносять посів. У таких умовах стерильності досягнути неможливо.
Щоправда, є технології, які забезпечують стерильні умови. Це так звані ферментери - закриті біореактори. Але тут виникає інша проблема - порушується газообмін, в результаті чого кисень, що його виділяє спіруліна в замкнутому циклі, на неї ж згубно й діє. У межах цього кола проблем сьогодні працюють більше чи менше вдало дослідники різних країн.
І все-таки роботи українських фахівців Інституту мікробіології та вірусології НАНУ намітили в цьому замкнутому колі явний прорив. Зокрема, вчені відділу вірусів водорості методом клонування з окремої клітини одержали два винятково біологічно чистих і високопродуктивних штами спіруліни. Отже усувається проблема виродження генетичного матеріалу водорості та зберігається культура високої якості. По-друге, для закритого біореактора створена така технологія, яка не призводить до порушення газообміну, а, отже, й до загибелі спіруліни.
Сьогодні у відділі вже працює невеликий ферментер, на виході якого вчені регулярно одержують чисту біомасу - з повним і збалансованим набором усіх корисних компонентів. Цей реактор можна розглядати як прообраз майбутніх заводських реакторів. У недалекому майбутньому, вважає Михайло Менджул, цілком реально поставити на потік виробництво високоякісної спіруліни і на її основі налагодити серійний випуск різних цілющих продуктів - соків, бальзамів, лікарських препаратів.
Більше того, наші вчені розробляють й абсолютно нову генно-інженерну технологію, за допомогою якої вони збираються створювати вузькоспеціалізовані клони спіруліни, запрограмовані, скажімо, на вироблення інсуліну, інтерферону чи інших біологічно активних речовин.
