Спогади про... майбутнє реформування

Наприкінці минулого року соцiологiчна група «Рейтинг» вимірювала з використанням особистих формалізованих інтерв’ю (face to face) успіхи та поразки української влади на шляху реформування країни та її економіки. Як відзначає заступник директора групи Любомир МИСІВ, більшість респондентів вважають визначним успіхом реформ уряду підвищення мінімальної зарплати до 3200 гривень, запровадження е-декларування для чиновників.

Відносними успіхами українці називають, за словами Мисіва, державні закупівлі через електронну систему Prozzoro, зменшення акцизу на ввезення автівок з-за кордону, запровадження механізму конкурсного відбору держслужбовців... Скоріше успіхом, ніж неуспіхом, зазначає соціолог, називають реформи з децентралізації влади та декомунізації. Негативні оцінки респондентів у ході дослідження отримали результати боротьби з корупцією (81%), ситуація з житлово-комунальними послугами (81%), курсом гривні (83%) та цінами на споживчі товари (88%).

ЯК «ВИХОВАТИ» ЧЕСНОГО ЧИНОВНИКА?

Дієвість реформ стала на початку року першою темою й у експертному середовищі. «З 1991 року ми весь час щось реформуємо, коли вдало, а коли не дуже, — відзначає політолог і політичний консультант Микола СПІРІДОНОВ, — але зараз настав час, коли вже потрібні реальні реформи. Не розмови про них, а реальні дії». Експерт згадує міністра внутрішніх справ за часів Януковича Віталія Захарченка, якого тоді називали реформатором, так само як і Олександра Клименка, який начебто реформував податкову службу; Сергія Арбузова, який «вдосконалював» банківську сферу. «Результатом цих реформ стала повна політична поразка цих горе-реформаторів», — наголошує Спірідонов.

«Нині час таких реформ минув, — зазначає він і стверджує: — Слід провадити реальні реформи». Він вважає, що серед таких реформ минулого року було е-декларування. «Як наслідок, чиновники почали розуміти, що їхні статки досить важко приховати, — констатує політолог і додає: — Суспільство має знати, звідки з’явилися ті гроші, на які купуються будинки, автопарки та яхти». Однак він зазначає, що поки що відповідальності за корупційні дії «на наступає», але якщо е-декларування повторити один-два, а то й п’ять разів, то до чиновників усе-таки почне доходити, що жити чесно легше...

Говорячи про зміни в Міністерстві внутрішніх справ, Спірідонов зауважує, що найчастіше говорять саме про них, але, на його думку, «поки що ми не бачимо якогось явного зрозумілого позитиву, хоча громадськість все ж таки більше довіряє новій поліції, ніж колишній міліції». Щодо Мін’юсту, який започаткував нововведення, спрямовані на спрощення процедури реєстрації громадських організацій та реєстрації шлюбів, він також констатує, що ці зміни поки що не призвели до полегшення життя громадян. «Але ідею оголошено, і її можна довести до пуття», — вважає Спірідонов. Він відзначає, що новостворені антикорупційні органи поки що працюють на 10% від їхніх завдань, але сам факт їх створення, безумовно, позитивний.

ВИПРАВДАННЯ СТОСОВНО ТИМЧАСОВОСТІ НЕ ПРАЦЮЮТЬ

Економіст Всеволод СТЕПАНЮК, посилаючись на досвід Швеції, переконує, що кожна реформа має поліпшувати життя людей, а не навпаки: «У Швеції це був основний принцип реформ», — наголошує він і критикує вітчизняних реформаторів, які закликають людей потерпіти. На його думку, всі реформи, які погіршують життя людей («треба чесно казати», закликає він), спрямовані саме на погіршення життя людей, і жодні виправдання стосовно тимчасовості не працюють. «Бо у нас усім відомо, що ніщо так довго не живе, як щось тимчасове, — зазначає Степанюк і додає: — все це піар влади, спрямований на те, щоб виправдати свої провали...»

Звертаючись до конкретики, він аналізує реформу ЖКГ. «Усі розуміють, що тарифи в цій сфері значно завищені, до чого призвела підвищена ціна на газ, — пояснює економіст, — Але одне те, що «Нафтогаз» уже заявив, що перерахує до бюджету десятки мільярдів гривень від свого прибутку, свідчить про те, наскільки завищені газові тарифи». На його думку, прибуток не має бути головною метою цієї державної компанії. «Державна монополія повинна впливати на ринок, стабілізуючи, а не дестабілізуючи його і заганяючи людей та підприємства у бідність і банкротство».

Розглядаючи майбутні пенсійні реформи, Степанюк відзначає: щодо них звучить багато цікавих заяв, скажімо, про другий рівень пенсійної системи, основою якої є накопичувальні фонди. «Ці фонди, — говорить експерт, — уже давно себе дискредитували, наприклад, у Великобританії». Він нагадує, що під час величезного розливу нафти в Мексиканській затоці та проблеми в компанії, яка була винна в цьому, половина приватних пенсійних фондів збанкротували. Експерт також відзначає, що в тому разі, якщо ваша національна валюта не є світовою, то будь-які пенсійні фонди є фікцією, бо ваші гроші дешевшатимуть набагато швидше, аніж ви будете їх накопичувати. «Єдина мета уряду в такому разі — виручити за рахунок пенсіонерів якісь свої банки, дружні бізнеси, де надалі розміщуватимуться ці пенсійні кошти», — резюмує Степанюк, ще не знаючи, наскільки далека насправді від сподівань людей реформа, замислена Мінсоцполітики.

Критикувати, звичайно ж, легше, аніж розробляти і реалізовувати реформи, від яких людям буде користь. Однак Степанюк знає, що може позитивно вплинути на життя людей і на справедливість у нашій державі. На його думку, це — суди присяжних. «Чому у нас їх досі немає, хоча такий суд передбачений Конституцією? — запитує експерт і відповідає: — Бо Президент чи якийсь інший високопосадовець не зможе зателефонувати кожному присяжному і замовити рішення... Сьогоднішня реформа суду і поліції спрямована на заміну нелояльних людей лояльними. Ось і вся реформа», — резюмує експерт. Він вважає за необхідне збільшувати частку держави в економіці (до речі, в банківській системі вона вже становить понад 50%, то й що?) і наводить приклад Франції, де понад 50% промисловості в державній власності. А відповідаючи на запитання, що може в ході реформ цьогоріч зробити хорошого влада, Степанюк без вагань каже: піти у відставку.

16,7 МІЛЬЙОНА ГРИВЕНЬ ДЛЯ П’ЯТИ НАГЛЯДАЧІВ. ЧИ НЕ ЗАНАДТО?

Експерт з енергетики Дмитро МАРУНИЧ вважає, що нинішні реформи в енергетиці зводяться до виконання умов Угоди про асоціацію з Євросоюзом та вимог Третього енергопакета. Які наслідки цього для кінцевого споживача? Це, перш за все, лібералізація тарифної політики, вважає експерт. «В українських умовах це перетворилося на неконтрольоване зростання тарифів, що наклалося на високі рівні інфляції та девальвації, зумовивши стрімке падіння доходів населення», — відзначає Марунич. Всі розуміють, що люди не можуть сплачувати за такими тарифами, додає він. На його думку, кінець нинішнього опалювального сезону буде дуже «веселий» з точки зору заборгованості за всіма сегментами енергоринку.

Але чому в Європі такі реформи пройшли успішно? Відповідаючи, Марунич зазначив, що там високий рівень життя і немає падіння економіки. А в нас однією з цілей енергетичних реформ було бажання отримати від того ж ЄС гроші на ремонт газопроводу Уренгой — Помари — Ужгород. Реформа, хай і не до кінця, відбулася, а грошей досі немає, констатує Марунич. Хоч відповідний меморандум підписували ще за прем’єра Азарова. Також однією умовою надання цих коштів, за словами Марунича, був розподіл «Нафтогазу України» за видами діяльності.

Дія, можливо, й вірна, говорить він, але запитання в тому, на що вона перетворюється в наших реаліях. Наприклад, проведено реформу корпоративного управління в підрозділах «Нафтогазу». І тепер топ-менеджери цих компаній офіційно отримують мільйонні зарплати. «Наглядова рада «Нафтогазу», — розповідає Марунич, — коштує нам, платникам податків, 16,7 мільйона гривень на рік. І це тільки 5 (п’ять!) осіб». Що змінилося в діяльності компанії, крім того, що після підвищення тарифів вона отримала рекордну виручку? Нічого, відповідає експерт і запитує: який сенс у таких реформах? Навіщо це людям? Хіба вони стояли на Майдані за високі тарифи, які неможливо виплачувати без субсидій?

Відповідаючи на наше одвічне запитання «Що робити?», Марунич пропонує призупинити всю цю «історію», яка, на його думку, веде в нікуди. Так, каже він, у березні буде вп’яте проведено чергове підвищення тарифів на електроенергію для більшості населення — до 1,6 гривні за кВт. Але перехресне фінансування, заради ліквідації якого все це робилося і робиться, нікуди не поділося, стверджує експерт. За його словами, реформа не мала успіху. І що далі? Йти до надзвичайно високого тарифу — 28 євроцентів, який діє в Німеччині? Але ж там до цього рухалися 30 — 40 років, відзначає Марунич, а ми хочемо подолати цей шлях за півтора року. Експерт радить урядові призупинити і переглянути програму цих реформ.

Відносними успіхами українці називають:

• державні закупівлі через електронну систему Prozzoro,

• зменшення акцизу на ввезення автівок з-за кордону,

• запровадження механізму конкурсного відбору держслужбовців...

Скоріше успіхом, ніж неуспіхом, зазначають соціологи, називають:

• реформи з децентралізації влади та декомунізації.