Ставка — на дрібні

Міністерство аграрної політики України розробляє програму державної підтримки приватних сільських господарств до 2015 року. Згідно з концепцією, передбачається «стимулююча» фінансова підтримка господарств під час придбання дрібної сільської техніки, обладнання для розвитку тваринництва та розвитку господарської інфраструктури. Планується також внести зміни в інші, «супутні», нормативно-правові акти, що регулють господарювання й життєдіяльність у селі.

У МінАПК підрахували, що 60,1% виробництва валового продукту в аграрному секторі здійснюється приватними сільськими господарствами (ПСГ ) — це загалом. А зокрема практично вся картопля України вирощується в ПСГ . Сільські господарства вирощують також до 80% ягід, фруктів і овочів, а також 82% всього об’єму українського молока й понад 50% вітчизняного м’яса.

Під приватними сільськими господарствами, за даними Держкомстату, зайнято близько 6700 тисяч гектарів землі, що дають найефективніший у вітчизняному сільському господарстві показник виробництва. При цьому в ПСГ , за словами заступника міністра аграрної політики України Романа Шмідта — найтрудомісткіше виробництво, у зв’язку з дефіцитом інвестиційного потенціалу. «Не секрет, що селяни досі працюють мотикою, а землю орють примітивним плугом, запряженим кіньми або коровами, або ж бігають за місцевими фермерами навесні та восени, щоб позичити або орендувати елементарну сільгосптехніку. І в той час, як фермерські господарства стимулюються, як мінімум, згідно з двома спеціальними державними програмами, приватні сільські господарства практично не забезпечені державною підтримкою», — підкреслив Шмідт.

Керівництво МінАПК вирішило виправити «несправедливість», підготувавши програму, що стимулюватиме розвиток ПСГ . Відомство обіцяє за державний рахунок компенсувати селянам 30—50% вартості дрібної сільгосптехніки, половину витрат на осіменіння, на придбання племінної худоби та спецтехніки тваринництва, а також певну частку вартості будівництва для розширення господарських приміщень. Кошти для фінансування цієї програми будуть передбачені в державному бюджеті на 2009 рік.

Приватні сільські господарства, за словами Шмідта, отримають підтримку також за рахунок змін до законодавства, що регулює кооперативну діяльність у частині фіксації її неприбуткового статусу, за рахунок прийняття Закону «Про аграрний туризм», а також за рахунок посилення діяльності інформаційно-освітніх профільних держструктур.

Однак вдосконалення поки що «не світить» головному закону, що визначає статус і регулює діяльність ПСГ — Закону «Про приватне сільське господарство». За словами президента Асоціації фермерів і приватних землевласників Івана Томіча, дослідження вітчизняного законодавства про ПСГ дозволило визначити, що правове становище сільських господарств досі залишається без адекватного законодавчого забезпечення. Прийняті законодавчі акти регулюють, і то не повною мірою, майнові, земельні, податкові правовідносини, що виникають у ході ведення громадянами приватних сільських господарств. При цьому інші суспільні відносини, такі, як соціальний захист, зайнятість, виробничо-господарська діяльність, держпідтримка господарств залишилися за межами нормативно-правового забезпечення, що не сприяє реалізації селянами прав на державне соціальне страхування і не сприяє зайнятості. Закон про ПСГ багато в чому дублює вже прописані в інших законодавчих актах норми і при цьому не визначає принципових речей. Так, наприклад, у законі чітко не визначена процедура реєстрації ПСГ , тому незрозуміло, яка різниця між зареєстрованими і незареєстрованими ПСГ ? Закон не дає відповідей на запитання, якою повинна бути ця процедура, які зобов’язання при цьому виникають, які права та обов’язки обумовлює реєстрація, який правовий статус отримують такі суб’єкти господарювання.

Варто врахувати також відсутність «земельних норм» для ПСГ . Так, окрім нормативних двох гектарів, селяни мають право залучати паї та успадковані землі. Однак не визначені масштаби такого залучення.

З огляду на вищесказане, незрозуміло, як саме матеріальне стимулювання, яке власникам приватних сільських господарств обіцяє держава, може компенсувати відсутність визначальної нормативно-правової бази, без якої здійснення господарської діяльності в Україні з її незавершеними правовими відносинами може виявитися, як мінімум, збитковим, якщо не небезпечним.