Сто один рецепт проти хліба

Серед пекарів Харківщини викликала переполох комплексна перевірка, що проводилася обласною санепідслужбою, управлінням у справах захисту прав споживачів і Державним центром стандартизації, метрології та сертифікації. Перевірялися три «державні» і десять приватних підприємств.

Перевірка проводилася за дорученням облдержадміністрації. Її результати було відразу винесено на суд громадськості, що трапляється далеко не кожного разу. До порушників технологічної дисципліни було застосовано суворі заходи: чотири (з десяти) міні-пекарні закрито, «Дарам ланiв» заборонено виробляти батон «Підмосковний», три міні-пекарні закрито на санітарні дні. На деяких власників накладено стягнення, розмір яких ніби й невеликий (від 51 до 150 гривень), але вони йшли на додаток до закриття підприємств. І постає природне запитання: чому саме приватні пекарі привернули пильну увагу влади? На відміну від багатьох видів бізнесу виробництво хліба цілком вдало увійшло в структуру ринкової економіки. Це справжнє вітчизняне виробництво, про підтримку якого турбуються сьогодні всі. Як правило, воно не тіньове, а легальне, і працює у всіх на виду. (Хоч начальник державної податкової адміністрації у Харківській області Марина Вишневська заявила, що і до пекарів є претензії — намагаються ховатися від податків, показують збитковість. Але навряд чи це властивість їхньої професії: від податків ховаються навіть фінансисти!).

Найголовніше досягнення в тому, що приватний пекар зробив реальною конкуренцію, ліквідував черги в булочних: в одному тільки Харкові діють 220 хлібних кіосків. Щодня вони продають 120—150 тонн продукції або чверть всього обсягу. Ринок наситився різноманітними недорогими хлібобулочними виробами. При цьому монополістам — «державним» хлібозаводам довелося потіснитися.

Тут-то собаку й зарито. Не те, щоб держадміністрація дуже вже любить своїх хлібних гігантів, але у великій стратегії на них є розрахунок.

У виснажливій боротьбі уряду за наповнення Пенсійного фонду (ПФ) з’явилося нове поняття — натуроплата. Розорені, доведені до картотечного існування, вітчизняні виробники не мають грошей і віддають у фонд продукцію. Але якщо танки чи трактори для ПФ не дуже бажані, то хліб від сільгосппідприємств — вельми доречний.

Керівник обласного відділення ПФ Олександра Ємельянова повідомила, що зараз на складах ДАК «Хліб України» зберігається 90 тис. тонн зерна, яке належить ПФ. Його треба перетворювати на гроші, щоб платити пенсії. І глава облдержадміністрації Олег Дьомін розпорядився продавати хлібозаводам борошно, змелене саме з цього зерна.

Ось тут-то приватний пекар і плутає всі розрахунки. Борошно він прагне купувати не «пенсійне», а дешеве.

Звідси, мабуть, і гоніння. Нещодавно начальник міськуправління споживчого ринку Микола Чехунов заявив, що найближчим часом всі хлібні кіоски буде закрито. Потім головний санітарний лікар області Іван Кратенко вніс поправку: закрито буде лише тих, хто не дотримує елементарних санітарно-гігієнічних норм торгівлі. А це близько третини торгових точок. Думається, що й це крайній захід: деякі кіоски розміщено на вокзалах і поблизу автомобільних доріг, і, піклуючись про здоров’я громадян, було б доцільніше примусити ці торгові точки навести у себе порядок. Звісно, якщо відкинути «велику економічну стратегію».

№215 10.11.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»