Сигнал для інвесторів

Міжнародне рейтингове агентство Fitch підвищило у п’ятницю довгостроковий рейтинг України за зобов’язаннями у національній та іноземній валютах до рівня «ВВ-». Поштовхом до прийняття цього рішення стало визначення дати інавгурації нового Президента України, що свідчило про закінчення періоду гострої політичної нестабільності у країні. Раніше суверенні рейтинги України стримувалися на рівні «B+».

Старший директор аналітичної групи агентства Fitch iз суверенних рейтингів Едвард Паркер відзначив і інший позитивний чинник: «обсяги золотовалютних резервів та банківських депозитів фізичних осіб почали стабілізуватися». В умовах виходу з політичної кризи, підкреслив Е. Паркер, основні макроекономічні показники України, такі, як помірні показники загального державного та державного зовнішнього боргу, а також перспективи серйозного зростання, дають підстави для підвищення суверенного рейтингу. Помірний рівень державного боргу України, інформує Інтерфакс-Україна, є ключовим сприятливим чинником для рейтингу. Fitch оцінює державний борг на рівні лише 25% ВВП на кінець 2004 року порівняно з 60% наприкінці 1999 року, що набагато нижче від середнього рівня в 67%, характерного для країн із рейтинговою категорією «B» і 52% — з рейтинговою категорією «BB».

Поліпшення суверенного рейтингу України не стало великою несподіванкою для українських фінансових аналітиків. Напередодні, прогнозуючи таку можливість на прес- конференції в рейтинговому агентстві «Кредит-Рейтинг», його президент Олександр Гінзбург навіть передбачив, що першим крок у цьому напрямі зробить Fitch. А директор агентства Станіслав Дубко пов’язав очікуваний сплеск активності іноземних інвесторів в Україні з тим, що наприкінці року в київському офісі побували представники компаній, які раніше не будували планів виходу на український ринок.

Коментуючи підвищення Fitch рейтингу України, більшість банкірів називають це свідченням зростання інвестиційної привабливості країни. Так, президент банку «НРБ- Україна» В’ячеслав Юткін вважає, що підвищення суверенного рейтингу дозволить українським банкам на більш вигідних умовах залучати кошти на міжнародному ринку, у зв’язку з чим великі банки можуть активізувати вихід на ринок єврооблігацій. Підвищення агентством Fitch довгострокового рейтингу України до рівня «ВВ-», на думку старшого економіста Міжнародного центру перспективних досліджень Андрія Блінова, «виглядає як деякий кредит довіри майбутньому уряду та майбутній адміністрації Ющенка». Однак експерт вважає, що політичні ризики залишаються досить значними, особливо враховуючи можливість того, що Ющенко може не сформувати пропрезидентську більшість у парламенті. На думку начальника фінансово-економічного управління банку «БІГ Енергія» (Київ) Валерія Магіровського, найближчим часом й інші міжнародні рейтингові агентства переглянуть рейтинги України у бік підвищення. Разом iз тим, відзначив начальник управління міжнародного бізнесу УкрСиббанку (Харків) Євген Чернецький, хоч підвищення рейтингу і стане позитивним чинником для українських позик, ефект від цього, крім держави і держпідприємств, відчують одиниці. Він звернув увагу на те, що рівень рейтингу ще залишається дуже низьким і вказує на можливі політичні ризики.

Як відомо, рейтинг позичальника не може бути вищим від суверенного рейтингу країни. Водночас невисокий рейтинг України залишає для всіх українських позичальників лише нижню частину міжнародної шкали — неінвестиційну категорію. Тому для більш чіткої диференціації позичальників застосовується Національна шкала кредитних рейтингів. До 10 січня 2005 року емітент облігацій міг отримати кредитний рейтинг виключно за своєю ініціативою — починаючи з цієї дати, рейтингування, за рішенням ДКЦПФР, стало обов’язковим. Звичайно, керівники агентства «Кредит-Рейтинг», як і належить уповноваженому рейтинговому агентству, сумлінно відстоювали на нещодавній прес-конференції рішення ДКЦПФР. На думку Дубка, впровадження обов’язкової системи кредитних рейтингів здатне якісно змінити ситуацію на фондовому ринку. «Сьогодні на ринку існує певний набір професійних інвесторів, здатних оцінити ризики вкладень. Це передусім — банки. Але вузькість ринку полягає в тому, що на нього не в змозі вийти більш дрібні і непрофесійні інвестори, які не мають універсального інструмента оцінки ризиків вкладень. До того ж, часто банк не є ідеальним інвестором для емітентів облігацій. Ми маємо розширювати інші сегменти ринку, які потребують додаткової інформації», — так визначив він майбутні завдання.

У «Кредит-Рейтингу», схоже, не схильні брати до уваги негативне ставлення учасників фондового ринку до адміністративної «обов’язковості», вважаючи це думкою «дуже обмеженої кількості» банків (хоч спільна заява ПФТС та Асоціації українських банків свідчить якраз про зворотне). До речі, за станом на 20 січня кредитні рейтинги присвоєно семи комерційним банкам. Сьогодні «Кредит-Рейтинг» — єдине українське рейтингове агентство, чиї оцінки визнаються Міністерством фінансів України та ДКЦПФР. Уповноважене агентство декларує надання «правдивої, відкритої інформації від нейтральної, незацікавленої особи». Наскільки можна їй довіряти при відсутності на ринку рейтингових послуг справжньої конкуренції? Відповідаючи на це запитання, Гінзбург сказав, що у агентства «немає інтересу в тому, щоб вигадувати історію про емітента». «Чи можете ви уявити собі суму, яку необхідно заплатити рейтинговому агентству за те, що воно піде з бізнесу?», — поставив риторичне запитання заступник голови Ради підприємців при Кабінеті Міністрів.

На жаль, багато запитань журналістів та представників банківського сектора залишилися без відповіді, оскільки вони призначалися для членів ДКЦПФР, чия участь анонсувалася, але не відбулася. Чому в рішенні комісії рейтингування емітентів облігацій стало обов’язковим, хоч у «Концепції створення рейтингової оцінки регіонів, галузей національної економіки та суб’єктів господарювання», затвердженої у 2004 році розпорядженням уряду, це не передбачалося? Чи має намір ДКЦПФР переглянути своє рішення у зв’язку з негативною реакцією емітентів? Складається враження, що в Держкомісії просто уникають відкритого обговорення цієї проблеми з учасниками фондового ринку.