«Сигнал слабкості позицій «Газпрому»

Росія та Сербія підписали контракт про будівництво газопроводу «Південний потік». Його сума — близько 2,1 мільярда євро. В угоді сказано, що перший газ сербською ділянкою піде до кінця 2016 року. Втім поки що це тільки плани, які зараз затримуються через позицію ЄС. Нагадаємо, що «Газпром» остаточно ухвалив рішення про прокладання цього газопроводу територією Австрії по дну Чорного моря в обхід України. Натомість, розуміючи посилення енергетичного тиску Росії, Єврокомісія нарешті зважилася на правильне рішення і на початку червня 2014 року оголосила про намір призупинити цей проект у своїх країнах-учасницях, насамперед у Болгарії. Як у таких умовах читати газову дипломатію Росії? І чи дійсно підписані в Сербії домовленості свідчать про прогрес цього проекту? Про це «День» запитав президента Центру глобалістики «Стратегія XXI», директора енергетичних програм центру «Номос» Михайла ГОНЧАРА:

— Ключова країна для запуску «Південного потоку» — Болгарія. Тому доки не вирішать питання з нею — ніякого успіху цього проекту не буде. «Газпром» не раз показував, що з Болгарією все о’кей, але ж ні. Болгарія зараз увійшла в період політичної нестабільності і, до речі, саме через «Південний потік», який і спровокував політичну кризу. Річ у тім, що в цій країні немає єдності в питанні «Південного потоку». З одного боку, болгари називають його важливим транзитним проектом без ніякої політки. І він, наче б то, допоможе вирішити питання безпеки постачання газу в країну, бо поставки газу з України ризиковані. З другого боку, Болгарія споживає газу менше 3 мільярдів метрів кубічних на рік і завдяки своїм газовим запасам на шельфі Чорного моря може до кінця цього десятиліття забезпечити повністю свою енергонезалежність. До того ж болгари можуть через систему інтерконекторів отримати газ із регіону Каспію (азербайджанський) через Трансанатолійський коридор (Туреччина). Тоді це означатиме реальну диверсифікацію поставок газу. А «Південний потік» може поставити хрест на цих планах і посилити залежність Болгарії. Тому ситуація з Болгарією не виглядає для «Газпрому» обнадійливою. Саме тому російський монополіст укотре намагається підписати якісь документи з іншими учасниками проекту, які наче б то вирішують всі питання. Але договір з Сербією свідчить про слабкість позицій «Газпрому». Вони використовують техніку Сун Дзи з книжки «Мистество війни»: коли ти слабкий, то показуєш, що сильний, і навпаки. Сербія звичайно може проігнорувати європейську позицію про припинення будівництва цього проекту, бо не є членом ЄС. Але інша річ — Болгарія, яка не може цього робити. Якщо Софія ослухається, то далі з боку ЄС підуть штрафні санкції до об’єктів, які братимуть участь у цьому проекті. Це також стосується Угорщини й Австрії. Тому доки Росія не вирішать питання з ЄК, сподіватися на успіх цього проекту не варто. Росія докладатиме багато зусиль, починаючи з медіа і закінчуючи різноманітними привабливими обіцянками, за якими стоять корупційні дії. Але водночас вже зараз видно, що проект матиме певну затримку в графіку реалізації. Окрім того, своїм європейським партнерам «Газпром» готує зміну географії двох із чотирьох ниток газопроводу через Чорне море і зараз це питання він ніяк не коментує. Зокрема пропонується, щоб дві нитки пролягли через Крим, а далі — по шельфу, частині Чорного моря. У такому випадку йтиметься вже про те, що компанії учасники проекту де-факто визнають російський статус півострову, і виникне дискомфорт для урядів цих країн. До того ж російська сторона ще займається відвертим кидком своїх партнерів по «Південному потоку». Варто поглянути на сусідню Словенію, якій багато обіцяли, що цей потік піде на Італію через її територію. А після підписання угоди з австрійською компанією «Емфау» визначено кінцевою точкою «Південного потоку» австрійське місто Паумгартен, а словенці в кращому випадку отримають відгалуження газопроводу. Для Словенії з її мікроскопічним рівнем споживання природного газу цей трубопровід (відгалудження) не потрібен. Їй був цікавий саме транзитний варіант. Тож у цьому випадку Сербія на відміну від інших кран — не член ЄС, а виконує роль авангарду цього проекту в Європі. Саме на ній «Газпром» демонструє успіхи газової дипломатії, якої немає. А ключ до успішності «Південного потоку» знаходиться в Софії та Брюсселі. Звичайно у «Газпрому» є шанси на успіх, але вони знаходяться не на ниві енергетичної дипломатії, а в площині масштабної корупції. Йдеться про приблизно мінімум 22% коштів із загального бюджету будівництва трубопровідної системи від Ямалу через Чорне море і далі по території Європи загальною кошторисною вартістю 56 мільярда євро. Тобто на відкати у росіян є майже 12,5 мільярда євро.