Тарифні таємниці

Поки українці чекають «теплових» платіжок за січень, НКРЕКП збирається розглядати питання про нове підвищення тарифу на теплову енергію. Зокрема, «Київенерго» просить підняти його ще на 8,5% — до 712,8 гривні за Гкал. «Коли «Київенерго» передало регулювальникові документи, що нібито обгрунтовують необхідність підвищення тарифу на тепло, виникло питання, а чим це викликано, — говорить глава комісії Київради з питань ЖКГ і паливно-енергетичного комплексу Володимир Бондаренко. — У нас знову подорожчав газ? Чи поліпшилися послуги, чи, можливо, змінилися якісь інші обставини? Ні, вони заявили і вважається, що для цього є якісь підстави».

Натомість, за словами Бондаренка, заступник київського мера Петро Пантелєєв у своєму листі депутатам Київради поінформував про дослідження, під час якого порівнювалося використання тепла в 12 парах будинків різних серій. У кожній парі однакових будинків перший був з лічильником, другий — без нього. І вони, звісно, платили за тепло по-різному. Тим, у кого лічильника не було, тепло обходилося майже на третину дорожче. Бондаренко обіцяє, що його комісія захистить киян. В усякому разі вона вже добилася від «Київенерго» обіцянки встановити лічильники тепла в усіх будинках.

«У монополіста, яким є «Київенерго», немає іншого джерела доходів, окрім тарифу, — говорить екс-міністр ЖКГ, голова Спілки власників житла України Олексій Кучеренко, — і тому йде колосальна боротьба за відповідні фінансові потоки. У кожному рахунку, який ми отримуємо, грошей не так уже й багато, але струмочок з мільйона київських домогосподарств перетворюється на повноводну річку. А якщо взяти обсяг усього ринку, то це сотні мільярдів гривень». Кучеренко вважає, що встановлювати тарифи — це дуже вигідний бізнес. А оскільки його процедура кулуарна, то тариф — «це, по суті, предмет таємної домовленості монополіста й регулювальника», зазначає експерт і додає: «Я бачу там можливість для корупційної змови, а простіше кажучи, для «відкатів». Кожен додатковий відсоток у тарифі може бути оцінений відповідним чином».

«Є й іще багато тарифних таємниць, пов’язаних з нормами споживання, з відсутністю систем обліку, з маніпулюванням чисельністю й зарплатою працівників та іншими параметрами, які потім вставляються у формулу, щоб сказати нам: ось це тепер прозорий тариф, — констатує «головний власник житла» й додає: — Формула дійсно прозора, а от те, що в неї вставляється, каламутне. Там зариті основні фінансові потоки». Невипадково, всупереч коаліційній угоді, що передбачала ухвалення закону про НКРЕКП ще 2014 року, його немає й досі, зазначає Кучеренко й підкреслює, що Нацкомісія нелегітимна, як і рішення про тарифи, що приймаються нею. На його думку, це дає громадянам, які бажають оскаржити несправедливі тарифи, «добру судову перспективу»

Кучеренко розповідає, що раніше тарифи на комунальні послуги, зокрема тепло й гарячу воду, встановлювали органи місцевого самоврядування. Але з квітня 2014 року цей процес «перетягнули» на центральний рівень і оголосили, що лише регулювальник, лише Нацкомісія може це робити. «Чому це робилося? — запитує Кучеренко, — Тому що до того часу регулювальник підпорядковувався Кабміну. Але потім сталися «конституційні зміни», й Президент своїм указом ліквідував старого регулювальника, а нового підпорядкував собі. Адже це він його створив, створив нелегітимно й у неконституційний спосіб».

Аналітик громадської організації «Публічний аудит» Тарас Галайда звертається до конкретних цифр. Згідно з даними «Київенерго», тариф на тепло на 72% складається з вартості газу, зазначає він. Решта — електроенергія, оплата праці, адміністративні витрати, банківські й інші послуги. Згідно з постановою НКРЕКП від березня 2015 року, продовжує аналітик, теплогенеруючі підприємства купують газ (з ПДВ і транспортними витратами) по 2994,3 гривні за тисячу кубометрів. Але, за даними «Нафтогазу України», теплотворення нашого газу таке, що з кубометра газу можна виробити як мінімум 8 Гкал, отже, для 1 Гкал треба 125 кубометрів, які коштують підприємству 374,3 гривні. І це дійсно 72% від нинішнього тарифу, констатує Галайда. У цьому випадку всього витрат на одну гігакалорію потрібно 519,9 гривні. З ПДВ собівартість тепла в середньому в Україні становить 623,8 гривні за гігакалорію.

Але лише 24% підприємств теплокомуненерго країни укладаються в цю суму, зазначає аналітик. Середній тариф на тепло становить в Україні 668,8 гривні, а звідси 17,88 гривні за квадратний метр опалювальної площі. Вищі за інші міста тарифи в Дніпропетровську (720 грн за Гкал і 19,3 грн за квадратний метр), у Черкасах (734 грн), у Чернігові (740 грн), у Рівному (764 грн), у Сумах (773 грн), у Херсоні (781 грн). А рекордсменом є Харків з ціною 905 гривень за Гкал і 26,06 гривні за квадратний метр. «На цьому тлі навіть з урахуванням майбутнього підвищення на 8,5% Київ ще й непогано виглядає, — зазначає Галайда й запитує: — Якщо ціна газу для всіх міст однакова, то чому у них такі різні тарифи?»

Відповідаючи на своє запитання, аналітик звинувачує державу в тому, що вона формує тарифи індивідуально для кожного підприємства за формулою: всі витрати плюс прибуток, ділені на обсяг споживання. При цьому держава не встановлює для монополістів якоїсь планки. Згідно з нещодавно ухваленим законом, монополіст має право закладати у витрати все що завгодно. «Завдяки цьому тарифи у нас зростатимуть і зростатимуть», — прогнозує експерт і, посилаючись на всі наші уряди, стверджує, що вся річ у тому, що за 25 років відповідні підприємства не модернізувалися, не отримували інвестицій, а тому збиткові. «Це — безгосподарність, але уряд чомусь перекладає її на плечі населення, — підкреслює Галайда і додає: — Я як споживач з цим абсолютно не згоден».

«День» попросив прес-службу «Київенерго» прокоментувати ситуацію з тарифами на тепло в Києві, але там не взялися зробити це швидко. Читач чекає.