Таємні прийоми проти лому

Хто б міг подумати, що брухт є однією з проблем, котрі заважають Міжнародному валютному фонду відновити фінансування України за програмою EFF. Перший віце-прем’єр Юрій Єхануров сказав «Дневі», що скасування обмежень на вивіз металолому нарівні з соняшником та шкурами тварин входить до пункту вимог МВФ, який уряд пропонує зняти або записати в іншій редакції. «Та металолом ми не ставитимемо до цього питання...» Тобто можна зрозуміти, що тут опір України вже зломлено.

Проблема вимальовується так. Брухт потрібен і нам, і Західній Європі. Проте якщо не ставити обмежень, то він весь піде за кордон, а українська металургія залишиться, як кажуть, на бобах. Чи знають про це в уряді? Безумовно. Однак сподіваються, що зможуть перешкодити експорту металолому якось непомітно для Заходу, офіційно не беручи на себе відповідальності за це. Тим більше, що у металозбірників, на думку уряду, є ахіллесова п’ята, яка дозволяє надіти на них державну узду: частина металолому потрапляє на приймальні пункти внаслідок крадіжки всього, що погано лежить. Саме це стало офіційним мотивом для переслідування і заборон, хоч насправді їхні причини набагато глибші. Справа зайшла так далеко, що втрутився Антимонопольний комітет. Два місяці тому державний уповноважений АМК Олександр Бурдін вирішив порушити справу за ознаками порушень антимонопольного законодавства у Дніпропетровській області, де облдержадміністрація заборонила вивозити металолом за межі «своєї» території. Та коли «День» поцікавився у начальника другого дослідницького управління АМК Миколи Сорокіна тим, як іде розгляд, стало ясно, що до нього руки борців за конкурентне середовище ще не дійшли. «На жаль, спрогнозувати термін завершення розслідування не можу — надто багато справ», — сказав М.Сорокін. Однак він виявився в курсі подій і повідомив, що в деяких районах Дніпропетровської області, зокрема в Кривому Розі, прийняли «ще жорсткіші, ніж облдержадміністрація, розпорядження, спрямовані на недопущення вивозу металолому. «Ще жахливіше, — вважає Микола Валентинович, — йдуть справи в Сумській області. Певно, такий процес відбувається по всій Україні», — підсумував він розмову.

Тим часом у компаніях, що займаються збором металолому, вважають, що до заборонних заходів і тиску на збиральників обладміністрації підштовхнули не стільки масові зловживання, аж до крадіжки латунних дощечок з кладовищ, скільки зіткнення інтересів різних кланів. Один з операторів ринку описує ситуацію так: «Приходять нові люди в уряд, дивляться: ласий шматок лежить! — отже, треба «навести порядок». Внаслідок цього, на його думку, для отримання ліцензії тепер потрібен «немислимий пакет документів». До речі, під час конфіденційних розмов у юридичних фірмах, що вирішують питання оформлення ліцензій, з’ясувалося, що на хабарі «на місцях» при зборі необхідних документів йде 2/3 плати, що отримується юрфірмою за свої послуги. Директор одного донецького зовнішньоекономічного підприємства так описує свої враження від заборони на експорт брухту за межі області: «Коли ми зіткнулися з цією проблемою, то швидко усвідомили, що її створено для того, щоб чиновники на ній гріли руки. Досі в області немає ніякої інструкції щодо порядку отримання відповідного дозволу, все робиться з доброї (чи недоброї) волі чиновників».

На щастя, такий підхід переміг не скрізь. Заступник директора процвітаючої «на брухті» фірми «Мета Компанії» Наталя Королевська сказала «Дню», що «не відчуває тиску чи якихось нездорових, невиправданих заходів». З цього нескладно зробити висновок, що найкраща допомога з боку обладміністрацій — невтручання. Працювати і вирішувати всі питання у своїй сфері мають професіонали. Доказом у цьому випадку може послужити історія Української асоціації металолому. Створена в 1999 році, коли металургійні підприємства країни опинилися перед загрозою зупинки через відсутність металолому, що постачався переважно на експорт, вона зуміла переорієнтувати потоки цієї важливої сировини завдяки впровадженому урядом за її пропозицією механізму балансового забезпечення металоломом вітчизняних виробників та експортного постачання. Це був один з тих нечастих випадків, коли і вовки (металургійні заводи) були ситі, і вівці (збиральники металолому) — цілі.

До кінця року становище на ринку стабілізувалося, і з асоціацією вже не могли не рахуватися. 15 грудня минулого року вона укладає угоду з Держпромполітики і потім разом із цим комітетом 24 березня 2000 року затверджує порядок взаємодії, до якого приєдналася й Асоціація підприємств металургії. Однак ще 29 грудня пролунав перший удар грому. Новий прем’єр-міністр Віктор Ющенко наказує Василеві Гурєєву негайно відкликати у встановленому порядку всі без вийнятку ліцензії на право підприємницької діяльності зі збору, переробки, купівлі та продажу брухту кольорових металів, а також переглянути і рішуче упорядкувати, скоротити кількість дозволів на збір чорних металів. Важко сказати, чи передбачав встановлений порядок негайне відкликання всіх без вийнятку ліцензій протягом двох днів. Більше того, у автора є підозра, що огульне скасування ліцензій не передбачене законодавством, а передбачено тільки конкретні, судові або несудові, але все ж таки розгляди у випадку конкретних же порушень.

Хоч би як там було, постійна «погоня» за ліцензіатами з метою «наведення порядку» значно обмежила їхню чисельність за останні 3 роки: з 5472 ліцензій після перевірок та перереєстрації на сьогодні залишилося 2416. Щоправда, як вважають у Держпромполітики, проблеми, через які проводилася «зачистка», залишилися: «особливо це стосується крадіжок державного майна з метою його подальшої реалізації як металолому». (Між іншим, керівник однієї з цитованих вище фірм розповів, що у його компанії існує чітке правило: якщо в брухті, доставленому підрядником, виявиться, скажімо, каналізаційний люк, усі відносини з таким партнером припиняються).

Описані заходи, нехай з натяжкою, все ж таки можна віднести до категорії «наведення порядку». Чим менше суб’єктів, тим легше ними керувати, а також контролювати і спрямовувати потоки металолому, що майже рівнозначно потокам грошовим. Та, втім, порядок взаємодії не проіснував і місяця, як був припинений розпорядженням Держпромполітики, який отримав відповідну вказівку першого віце- прем’єра. Важко було пояснювати мотиви цих дій заступникові голови Комітету Сергію Грищенку. Він просто зачитав «Дню» витяг із відповідного рішення: «Враховуючи позитивні зміни, що відбулися протягом останніх місяців у забезпеченні металоломом, відмінити угоду про впровадження механізму балансового забезпечення, а також доповнення № 1 до вказаної угоди — порядок взаємодії між Комітетом і асоціаціями металолому та підприємств чорної металургії». Отже, відзначивши позитивні зміни, відмінити...

Мабуть, тільки за допомогою такої залізної логіки (мовляв, мавр зробив свою справу...) можна боротися з ломом, проти якого, як відомо, немає прийому.

Однак металурги (а С.Грищенко — металург з іменем, не «паперовий», а справжній висококваліфікований фахівець) бачать і іншу, зовнішньоекономічну причину такого ренесансу командно-адміністративних методів. Він припускає, що скасування успішного порядку зроблене у відповідь на критику з боку Євросоюзу, висловлену на засіданні підкомітету з вугілля і сталі комітету «Україна — Європейський Союз». Союзникам, мабуть, не сподобалося, що завдяки цій угоді Україна без офіційних рішень уряду зуміла обмежити постачання металолому на експорт, забезпечивши насамперед потреби своєї металургії, тобто потурбувавшись про національні інтереси.

У розмові із заступником голови Комітету Верховної Ради з питань промислової політики Вадимом Гуровим з’ясувалося ще кілька обставин. Характеризуючи описані вище події на ринку металолому, він сказав: «Це (вказівка першого віце-прем’єра про скасування угоди. — Авт. ) чергова серйозна помилка уряду. Коли у нас погано, ми шукаємо шляхи, як вирішити проблему. А коли вийшли з важкого становища — відразу знаходиться багато незадоволених. Тепер усі заводи мають брухту стільки, скільки треба, і навіть можуть створювати зимові запаси. Недоступне з багатьох причин для уряду завдання виконала громадська організація.

А тепер уряд, припинивши взаємодію з асоціацією, здійснює велику помилку. Якщо знову справа обернеться так, як раніше, вітчизняні заводи залишаться без металолому».

Схоже, думка народного депутата — це не голос волаючого в брухтовій пустелі. С.Грищенко також вважає, що комітетові необхідно відновити перервані відносини з асоціаціями: «Ми шукаємо нові форми спільної роботи. Підготовлено нову угоду, котра включає ширший спектр питань. Документ направлено до Мін’юсту, Антимонопольного комітету і Комітету з регуляторної політики та підприємництва».

Однак, подейкують, десь у міністерських коридорах розробляються нові «прийоми проти лому»...