Те, що суспільство старіє, не є підставою для підвищення пенсійного віку

Якщо до цього часу світ розвивався і впроваджував технології п’ятого (військово-космічна техніка, засоби зв’язку) та шостого (конвергентні технології, нано-, біо-, інформаційно-комунікаційні технології, нові матеріали тощо) укладу, які потребують безмежної кількості спеціалістів з новими знаннями, то в Україні з втратами перебудови економіки найбільш поширеними стали четвертий (суднобудування, нафтопереробка, хімічна та нафтохімічна промисловість), третій (прокат сталі, енергетичне машинобудування) та другий (чорна металургія) технологічні уклади, що розвивалися в Європі у першій половині минулого століття. Під ці технологічні уклади надходять зарубіжні інвестиції. При цьому експортуємо мінеральну продукцію та метали, а з аграрної продукції — в основному сільськогосподарську сировину. За такої стратегії розвитку відсутні сфери діяльності для переважної більшості населення, і додана вартість та, відповідно, зростаючий рівень зайнятості створюються в країнах-імпортерах. Мабуть тому ООН на 2050 рік впевнено прогнозує чисельність населення в Україні на рівні 35 мільйонів осіб (на 10 мільйонів менше існуючого рівня) на противагу прогнозним показникам українських вчених — 39,6 мільйона осіб.

Як не дивно, але саме перехід країн світу від третього до четвертого технологічного укладу сприяло удосконаленню управління ринковим господарством — впровадженням планування як основного чинника стабільної й передбачуваної конкурентоспроможності економіки. Україна ж до цього часу, з ліквідацією чіткої системи планування, всі надії покладає на теорію невтручання в ринкові механізми, саме яка в першій половині минулого століття призвела до потрясінь капіталістичну економіку.

І тут задамося питанням: чого європейські країни запроваджували такий захід як підвищення пенсійного віку? В першу чергу, Європа розвиває галузі і технології п’ятого і шостого укладу, де додана вартість зростає у 5—10 разів, а відповідно — потреба у робочій силі. Цю потребу можна задовільними двома шляхами — підвищити пенсійний вік — й тим самим дещо вирішити проблему ринку праці, або залучити іноземних працівників низької кваліфікації, що створить безліч різнобічних проблем (що ми зараз і спостерігаємо).

Україна підвищенням пенсійного віку сама створює нові додаткові проблеми. За спеціалізації лише виробництва сировини різко скорочується потреба в робочій силі — молодь стає непотрібною , а як ні, то будуть витіснятися з виробництва працівники віком 60—65 років. За першого варіанту зростатиме еміграція кваліфікованої молоді з вищою освітою (трудові ресурси, які необхідні для запровадження технологій шостого укладу) з деяким тимчасовим вирішенням проблеми дефіциту Пенсійного фонду. За другого — жителі похилого віку можуть залишитися без пенсії, на яку вони заслуговують.

Коли можна вести мову про підвищення на перспективу до 2050 року пенсійного віку? Тільки тоді, коли Україна розробить стратегію економічного розвитку на різних динамічних моделях та структурних моделях міжгалузевого балансу В.Леонтьєва. На основі міжгалузевого балансу, наприклад, проводиться не тільки структурний аналіз економіки, а й на перспективу встановлюються кількісні зв’язки між усіма галузями, які виробляють і споживають технологічні ресурси. Тобто, встановлюються і вимірюються впливи кінцевого споживання (продовольчого, технологічного тощо) на рівень виробництва в кожній галузі та інші показники економічної системи — зайнятість населення по галузям, обсяги імпорту-експорту сировини і кінцевої продукції тощо. Тільки за цих умов з’являються всі підстави для прогнозування і розробки стратегії щодо реформування пенсійної реформи. Тим більше, що саме глобальні структурні зрушення у світовій економіці стоять в основі переходу розвинених країн до шостого технологічного укладу. В Україні спостерігається стихійний процес структурних зрушень, які згідно дії закону невизначеності наслідків швидше за все призведуть до появи нових проблем, а не сприятимуть переходу до вищого щабля технологічного укладу. Тоді як у Японії, наприклад, Міністерство зовнішньої торгівлі і промисловості розробляє прогнози з визначенням цілей і завдань. Цю інформацію, після серії консультацій, погоджують промисловці, торгівці (експортери), відповідальні працівники різних міністерств — і приходять до формування прийнятного варіанту стратегії розвитку країни і її окремих галузей. На кредитування обсягів виробництва, що гарантують процвітання фінансовим структурам, Банк Японії під контролем Мінфіну позичає гроші великим банкам. Така узгоджена державними і ринковими структурами стратегія розвитку є основою як для внесення змін до функцій міністерств і розробки Урядом законодавчих документів по її підтримці, в тому числі і щодо пенсійної реформи.

За відсутності фундаменту національної економічної будівлі — майбутньої структури виробництва, визначеної потреби в робочій силі тощо ми не дамо відповіді на питання: як довго збираємося на догоду окремим суб’єктам господарювання експортувати лише сировину, а тому будь-які пропозиції або поради, що вихоплені з системної конструкції економіки, сприймаються лише як суб’єктивні думки, що не підкріплені серйозними розрахунками на моделях, побудованих за балансовою методологією. Мабуть тому уряд Миколи Яновича Азарова не сприймає порад колишнього міністра економіки уряду Юлій Тимошенко («Десять умов життєздатної пенсійної реформи» — «День» від 17 жовтня 2013 року).