Тетяна КИСЕЛЬОВА: «Держстандарт за співпрацю, але — без «подвійних» стандартів»

Про це під час Тижня якості, що завершився минулого тижня, розмовляв із головою Держстандарту Тетяною Кисельовою кореспондент «Дня» Михайло АКСАНЮК.

— Із чим прийшла до Тижня якості Україна?

— До Тижня європейської якості Держстандарт прийшов із 40 угодами в галузі стандартизації, метрології і сертифікації із 29 державами, в тому числі із 17 угодами — на міжурядовому рівні, зокрема, з усіма країнами СНД, Балтії, Чехією, Болгарією, Ізраїлем, Китаєм, Хорватією, Словенією. Тривають переговори зі Швейцарією, Німеччиною, США. Вітчизняні спеціалісти розробили за останні роки понад дві тисячі стандартів. На 60% наші стандарти гармонізовані або враховують вимоги світових аналогів. В Україні проводяться роботи щодо взаємного визнання результатів сертифікації.

Проте з боку урядів розвинених європейських держав відчувається вичікувальне ставлення. Особливо коли йдеться про прийняття взаємних зобов’язань щодо безпечності, якості товарів, експортованих в Україну. Інколи навіть виникає враження, що зважуються можливості побудови відносин на базі односторонніх переваг у торгівлі з нашою країною. В Україні стандарти «ISO-9000» діють ще з 1996 року, нині прийняті й «ISO-14000». Однак процедура взаємовизнання цих стандартів, на жаль, гальмується, і програма QSAR, яка передбачає взаємне визнання сертифікатів, нині призупинена під тиском розвинених країн.

— А як діють у цих умовах вітчизняні товаровиробники, продукція яких пройшла сертифікацію відповідності системі якості?

— Металургійним, трубопрокатним підприємствам, машинобудівним заводам, що випускають конкурентоспроможну продукцію, на жаль, здебільшого не вдається здолати штучні протекціоніст-ські бар’єри. Наприкдад, компанії, які зацікавлені в імпорті української трубної продукції, вимагають від наших виробників проводити сертифікацію систем якості в американських органах сертифікації. Зауважимо, що наші виробники мають сертифікати відповідності системам якості як українським, так і окремим європейським організаціям сертифікації.

Проте фірми-імпортери домагаються спрощення в односторонньому порядку доступу їхньої продукції на наш ринок. Для цього пропонується визнання так званих «міжнародних сертифікатів «ISO–9000» (без підтвердження безпеки і якості продукції сертифікатами відповідності). Однак сьогодні ми можемо навести більш ніж достатньо прикладів, коли продукція навіть фірм зі світовими іменами не відповідає вимогам безпеки, хоча їх представники і пред’являють сертифікат на відповідність стандарту «ISO-9000»...

— І якої ж позиції дотримується в цій ситуації Держстандарт України?

— Україна, й зокрема Держстандарт, готові співпрацювати зі своїми партнерами та компетентними органами держав задля усунення штучних перешкод у торгівлі. Але, природно, на засадах взаємності, без «подвійних» стандартів. А блокування програми QSAR ми кваліфікуємо як створення технічних бар’єрів у торгівлі.

За міжнародною угодою про технічні бар’єри в торгівлі заборонено чинити такі перешкоди. Однак ми є свідками намагань окремих внутрішніх імпортерів, а дехто вважає — і світових фінансових інституцій, добитися гранично спрощеної процедури технічного регулювання на українських теренах, для чого й висувається концепція «міжнародно визнаних сертифікатів «ISO-9000». Хоча, підкреслюю, з боку спеціалістів, яких об’єднує міжнародна організація з питань сертифікації і стандартизації, такого визнання не існує. А є, по суті, настирливі намагання ділків та впливових кіл, що стоять за ними, усунути сертифікацію як процедуру, котра легалізує товари на українському ринку. Якби це їм удалося, стало б неможливим встановити, легально чи нелегально надходить у продаж та чи інша продукція, що підлягає сертифікації. Нещодавно Держстандарт розробив проект Закону «Про відповідальність за випуск і реалізацію дефектної продукції». Його впровадження дозволить запровадити модульний принцип оцінки відповідності, тобто не лише третьою стороною — шляхом сертифікації, а й шляхом підписання декларації про відповідність виробником-постачальником — з наступною відповідальністю у разі заподіяння шкоди споживачам.

— Що можна сказати про перспективи співпраці Держстандарту з ЄС?

— Держстандарт ініціював торік прийняття постанови уряду № 224, якою передбачено поетапне впровадження в Україні нормативних актів на підставі директив Європейського Союзу і створення програм перегляду та оновлення нормативної бази. Мушу зазначити, що вимоги євростандартів відрізняються від міжнародних. Точніше — держави ЄС визнають до 20 відсотків стандартів ISO, відповідно й різний рівень їх запровадження в тих чи інших країнах. Разом із тим, вимоги стандартів щодо якості й безпеки електротоварів з боку Міжнародної електротехнічної комісії вищі, аніж ті, які чинні в країнах ЄС. Рівень вітчизняних стандартів характеризується тим, що практично всі наші методи визнаються експертами ISO.

Актуальності сьогодні набуває інша проблема: яким чином узгодити вимоги міжнародних стандартів з американськими? Ми готові до співпраці з американськими партнерами для врегулювання цих відмінностей, розуміючи, що тривалість розробки й узгодження стандарту ISO сягає кількох років.

Україна виконує зобов’язання, передбачені ГАТТ/СОТ, але не може погодитись з домаганнями з боку США та інших розвинених країн — забезпечити безперешкодний доступ товарам своїх виробників на український ринок без жодних зустрічних зобов’язань. Цим, вважаю, й диктується тиск на Держстандарт з метою самовизнання українською стороною невідповідності вітчизняного технічного регулювання міжнародним вимогами. А згодом на цій підставі під час вступу до Світової організації торгівлі буде зроблено спробу добитися повної ліквідації нашого технічного регулювання.

№225 24.11.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»