Тіньові перспективи

За підрахунками МВФ, обсяг тіньової економіки в національному ВВП у 2005 році становив близько 52%( серед країн СНД більший показник має лише Грузія — 63% та Азейбарджан — 60%, а сусідню Росію цілком влаштовує 40%). А от Держкомстат України фіксує кардинально інші цифри: у 2001 році 16,3% ВВП, у 2002 — 17,7%, у 2003 — 17,2%, у 2004 — 18,9%, у 2005 — 18,1%. Свій внесок у цю заочну суперечку зробив і Світовий банк, визначаючи тіньове зростання значно вищим, ніж інші дослідники цієї проблеми.

На думку заступника директора Національного інституту стратегічних досліджень Захарія Варналія, така невідповідність виникає через відсутність єдиної методики розрахунку. Та головною проблемою, в його розумінні, залишається перехід країною критичного сорокавідсоткового тіньового Рубікону. В перспективі такий розвиток створює цілком реальну загрозу національній безпеці та демократичному розвитку країни.

Про масштабність тіньового лиха свідчить хоча б той факт, що, за розрахунками Нацбанку, в результаті такого «господарювання» країна за 2002—2006 роки втратила $22,4 мільярда надходжень до бюджету. А всього за роки незалежності через масований відтік капіталу за кордон такі втрати наблизилися до $52 мільярдів. «Тінь» призводить також до того, що через значний обсяг нерегульованої банками гривневої та валютної маси в обігу, Нацбанк втрачає частину потужності належних йому важелів грошово- кредитної політики. До цього додається і втрата потенціалу соціальної політики, зумовлена розкраданням бюджетних коштів та втратою дієвості фіскальних інструментів. Цей колоритний букет доповнює недовіра іноземних інвесторів щодо ефективності здійснюваних в країні реформ.

Директор Інституту демографії і соціальних досліджень НАН України Елла Лібанова вважає можливим залишити вдома кошти, які втікають за кордон, якщо створити їхнiм власникам сприятливі умови. І на думку Варналія, для забезпечення інвестиційного комфорту слід подумати в першу чергу про лібералізацію правового поля для підприємців. Наступний крок — легалізація доходів громадян та подальше скорочення бартерних операцій. Останні, на його думку, забезпечують широке поле для розгортання тіньового сектору.

Як відзначає Варналій, «вагомим фактором зростання сірого ринку залишається рейдерство, яке набуло критичних масштабів...». Експерт вказує, що над розробкою та відпрацюванням схем захоплення підприємств в Україні працюють 40— 50 спеціалізованих рейдерських груп... При цьому шістдесят- сімдесят відсотків поглинань носять недружній характер.

На круглому столі йшлося також про тіньовий присмак у роботі вільних економічних зон (ВЕЗ). Директор Донецької філії Національного інституту стратегічних досліджень Юрій Макогон, пропонує навести у них порядок шляхом жорсткого моніторингу. Лібанова такий варіант вважає не найкращим, а ситуацію з ВЕЗ називає цілком очікуваною, оскільки не можна сподіватися на розвиток економіки спотворюючи конкуренцію, дозволяючи ВЕЗам не сплачувати податки.

Розставити всі крапки над «і» в питанні «зонування» спробувала заступник міністра фінансів України Тетяна Єфименко. За її словами, система в минулому помилилася, бо відповідні закони розроблялися без урахування досвіду та норм міжнародного права. Відповідно до нових намірів уряду, ВЕЗ має бути географічною територією держави, але не митною. Фактично це означає, що після перетину встановленого митного кордону вироблені у ВЕЗ товари підлягатимуть такому ж оподаткуванню, що й імпортована продукція. Заступник міністра пропонує не зосереджуватися лише на ВЕЗ, а підходити до проблеми тіньових капіталів комплексно і, зокрема, виділити основні тіньові схеми та ліквідувати їх. На її думку, найбільше порушень закону відбувається у сфері зовнішньої економічної діяльності, з інвестиційними операціями та при фіктивних страхуваннях і перестрахуваннях. Але є, за словами Єфименко, і фірми, що зробили своїм бізнесом переведення безготівкових коштів у готівкові (так звана «обналічка»). Найчастіше вони маскуються під суб'єктів, що сплачують податки за спрощеною системою оподаткування. Тому важливий напрямок в роботі, спрямованій на детінізацію, — усунення недоліків у податковому законодавстві.

Різноманітність поглядів на шляхи детінізації економіки поки що можна вважати найбільшим досягненням діалогу науковців з урядовцями. Ситуація ж тим часом, як свідчить практика, погіршується.