ТОЧКА ЗОРУ
У вересні минулого року Віктор Геращенко сів у крісло головного банкіра пострадянської Росії вже вдруге. Серед основних мотивів цього призначення — величезний досвід роботи в банківській системі СРСР, у тому числі й керівництво зарубіжним банком. Нам здалося, що читачеві буде цікаво дізнатися думку професіонала радянського загартування щодо підтриманого лівою більшістю ВР нового Закону «Про Національний банк України», який передбачає як вищий орган управління банком Раду банку, коментує голова Банку Росії:
— Я б сказав, що такої організації роботи центрального банку не існує ніде: чи це країна, що пройшла початковий шлях розвитку ринкової економіки, чи це країни так званої групи «imergin markets» (англ. ринки, що розвиваються. — Ред. ). Відмова від таких принципів почасти базується на світовому досвіді, отриманому внаслідок вивчення закономірностей розвитку банківських систем, роботи центральних банків. Так ось, в системі будь-якого центрального банку відповідальність за стабільність національної валюти, цін і подібного лежить все-таки на людях, що є працівниками банку, а не членами якоїсь громадської або опікунської ради. Як я розумію, приймаючи ті ухвали, які банк повинен виконувати, члени Ради зовсім за них не відповідають. Гадаю, що це тільки на шкоду справі. І, по-моєму, ті процеси, які зараз ідуть у Європі (і процеси ці для нас не байдужі), в тому числі й у плані створення загального економічного простору, єдиної валюти та єдиного європейського банку, показують, що значущість людей, що займаються роботою в правлінні банку, вище за будь-які інші координаційні або якісь інші наукові ради.
У практиці Держбанку СРСР був такий досвід у 30-ті роки: після кредитної реформи 1929-30 року була вигадана такого роду рада, яка складалася з багатьох міністрів. Усього 30 осіб. Але дуже швидко прийшли навіть у тій, я б сказав, жорсткій системі державного планування й партійної відповідальності до того, що цей орган працювати не може. Тому, в цьому випадку це, по-моєму, якесь плавання в незнане. На мій погляд, як я розумію з тих матеріалів, які я бачив, читав, а також із розмов із представниками вашого банку, це рішення загалом-то і неконституційне.
На жаль, такі спроби проявляються і в нашій Думі, і в Раді Федерації, коли для того, щоб вирішити ті чи інші сьогоднішні проблеми галузі, регіону, міста, хочуть мати таку організацію, чи таку систему управління центральним банком, коли можна сказати: «Бобик, до ноги». Роби те, що тобі сьогодні накажуть, дбаючи про такий-то конкретний випадок і конкретний регіон, і не піклуючись про стабільність національної валюти в інтересах усіх членів суспільства.
— Ви сказали, що в світовій практиці немає прецедентів створення опікунської ради на кшталт створеної для Національного банку України. Але це досить ухильна відповідь. Чи не могли б ви сказати, що б ви робили на місці п. Ющенка, або як відреагували б, коли при Центробанку РФ була б створена Рада, половину складу якої призначила Дума, а половину — Президент, і він розробляв би вам грошову політику й затверджував усі ваші операції на суму понад 2 млн. доларів? Як би ви працювали в цих умовах?
— Ну, в нас є Рада… як вона називається, я вже забув… тепер трішки не до неї. Це орган, який, загалом, корисний. Для обміну думками. Щоб вислуховувати навіть неприємну критику і, можливо, вносити певні корективи в рішення Ради директорів ЦБР. Але це має бути Рада наглядова, консультативна.
Що стосується персонально Віктора Андрійовича Ющенка чи Віктора Володимировича Геращенка, розумієте, в нас різне становище. Я все-таки в Москві і я вже пенсіонер, а він — ні.
— Оскільки закон «Про Національний банк» уже прийнятий, а перспектива внесення в нього поправок може розглядатися лише гіпотетично, ми змушені прогнозувати ситуацію на грошовому ринку, виходячи саме з даної версії закону…
— Але ви як громадяни України можете подати позов до Конституційного суду про визнання цього закону таким, що суперечить Конституції.
— Згідно із затвердженим законом, НБУ виявляється в самому центрі політичних конфліктів і протиріч. Як ви думаєте, яка має бути роль голови центрального банку країни в таких умовах? Чи можна розраховувати, що зміни в структурі управління банком не вплинуть на здатність банку працювати «як годинник»?
— Взагалі, центральний банк у будь- якій країні — це більш складний механізм, ніж годинник. Мені добре запам'яталися слова досить відомого Алана Грінспена, керівника Федеральної резервної системи США (ФРС — це аналог центрального банку. — Ред. ). Я в нього запитав: «Ну чому ж одне із завдань ФРС — забезпечення зайнятості населення? Ви ж не міністерство праці?» Він відповідає: «Вікторе, ми не входимо в уряд, але ми ж — в адміністрації. І ті процеси, які відбуваються в економіці, — інфляція, а також залежні від неї безробіття, зміна вартості життя, — є, зрештою, цілями тієї грошової політики, яку повинен проводити центральний банк. Так що, з одного боку, банк не повинен бути політизований. Але здебільшого кожний президент за свої 4 або 8 років додає саме своїх улюблених економістів до цього органу ФРС. Природно, їхня політика стає жорсткішою або м'якішою, залежно від того, мають чи не мають бути незабаром президентські вибори. А найголовніше — яка економічна ситуація створюється в країні, стабільна чи ні національна валюта. Для них, як для центрального банку, важливо, щоб до урн приходив задоволений виборець.
