Торговці виходять на магістраль,

Початок цьому конфлікту було покладено навесні 1998 року, коли внаслідок грандіозної реконструкції транспортної розв’язки біля станції метро «Петрівка» було знесено досить просторий ринок біля метро «Оболонь», яким користувалося чимало жителів масиву. За рішенням міськадміністрації ринок мав бути перенесений на розташований поблизу майданчик. Витрати на землевпорядкування та відновлення цегляних павільйонів взяла на себе міськадміністрація. Тим часом ринок існував стихійно на відведеній території. Продавці були змушені торгувати, щоб вижити.

Зробивши декілька спроб закрити неорганізований ринок, санепідемстанції спільно з міліцією зрештою вдалося домогтися свого. Тоді торговці перемістилися до універсаму на вільне місце, яке ще менше годилося для торгівлі, але й тут на них чатувала міліція. Коло замкнулося. Невиконані обіцянки влади переросли в головний біль райадміністрації, яка тим більше не має наміру розщедрюватися за вищу інстанцію.

Протистояння міськадміністрації та дирекції ринку не тільки позбавило заробітку торговців, а й створило великі незручності для 50—70 тисяч покупців з низькими доходами, які користувалися порівняно дешевим продуктовим ринком. Стихійні акції протесту торговців тривають. У цей же час у центральній частині міста йде великомасштабна реконструкція вулиць і площ з витратами в десятки мільйонів гривень.

Влада зберігає горде мовчання, що й недивно: проблеми окремо взятого мікрорайону від нєї дуже далекі. Однак не можуть залишатися байдужими ті, хто користувався ринком щодня, а тепер змушений шукати інші торгові точки.

Ваша думка щодо ситуацiї навколо Оболонського ринку?

Діана ЛАДАНОВСЬКА, пенсіонерка: «Як мало думали про народ раніше, так і тепер — нічого не змінилося. Ринок містився в дуже зручному місці, був по кишені навіть незаможним. А тепер мені, щоб закупити продукти, треба їхати двома транспортами — автобусом і метро. Зайвий раз уже на базар не підеш — побережеш сили і час. Незрозуміло, кому це вигідно».

Галина Ярославiвна, менеджер: «Ринку немає, і додалася маса незручностей для населення. На ринку було все: і продукти, і товари. А тепер, щоб купити пачку прального порошку, я повинна їхати невідомо куди. Стихійна торгівля, що виникла після ліквідації ринку, також не вихід зі становища. Не побудувати тут ринок просто не можна, адже місце є, що ж затримує?»

Світлана ІВАНЕНКО, бухгалтер: «Ринок був просто порятунком, тому що в універсамі все дуже дорого. А тут і дешевше, і поруч із будинком. Тепер по продукти доводиться їздити на станцію метро «Героїв Дніпра», тягнути на зворотному шляху важкі сумки. Людей, які в знак протесту вийшли на вулицю, я ніскільки не засуджую. Адже, закривши ринок, можновладці залишили їх без місця роботи і коштів для існування. Не своєю волею вони стали торговцями. Не можете забезпечити всіх роботою, то не позбавляйте хоч би шматка хліба: побудуйте ринок, нехай люди торгують на законних підставах, і покупці будуть задоволені. Проблеми створюються тільки через бездіяльність влади».