Транзитний «вузол» енергоресурсів

Як у Литві, яка 2004 року вступила до Європейського Союзу, переживають фінансову кризу й вирішують на цьому негативному тлі питання забезпечення енергетичної безпеки? Як впливає на реалізацію енергетичних проектів у Литві відсутність єдиної європейської енергетичної політики? Якою бачать у Ризі роль України в забезпеченні енергетичної безпеки на європейському континенті? Про це — в ексклюзивному інтерв’ю «Дню» заступника міністра енергетики уряду Литовської Республіки Вітаутаса НАУДУЖАСА, який бере участь у другому Київському форумі з проблем безпеки на тему «Чорноморсько-Каспійський регіон і європейська енергетична безпека».

«...НАМ ДОВЕДЕТЬСЯ ПІДНАТУЖИТИСЯ»

— Говорять, що Литва пережила одну кризу, коли Росія закрила на ремонт нафтопровід «Дружба», й, до того ж, вашій країні довелося закрити Ігналінську атомну станцію. А як же тепер ваша країна переживає ще й фінансову кризу?

— Дуже хороше питання. Ви знаєте, зараз схоже, що нам доведеться піднатужитися. Навіть незважаючи на всю допомогу Європейського Союзу, яка дійсно дуже потужна. За рік ми отримуємо через структурні фонди Євросоюзу приблизно два млрд. доларів, з яких невелика частина йде на енергетику. Проте це дуже важливо. Ми паралельно працюємо за багатьма векторами й, чесно кажучи, не завжди встигаємо.

— Брати гроші?

— У тому числі (сміється). Дуже добре запитання. Брати гроші не означає, що це безкоштовно. Тому що їх треба повертати, якщо гроші не освоєні за призначенням. Це вельми складно. Проте ми перебуваємо в процесі підготовки до спорудження нової атомної електростанції. Це нам коштуватиме приблизно 5 млрд. доларів. У цьому проекті задіяні наша країна, Польща, Латвія й Естонія. Хто будуватиме? Це поки залишається під питанням. За правилами Євросоюзу ми маємо провести міжнародний тендер, у якому не обов’язково повинні брати участь компанії Європейського Союзу. У ньому можуть брати участь, зокрема, й українські компанії, американські або російські. Наприклад, такий тендер у Болгарії на будівництво АЕС виграли російські компанії.

Ми також ведемо роботу щодо потужного енергетичного мосту Польща — Литва, а також Швеція — Литва. Ми дуже сподіваємося, що зможемо зробити енергетичний міст Україна — Білорусь — Литва, тим паче що вся інфраструктура перебуває в робочому стані. Крім того, вже працює енергетичний міст Фінляндія — Естонія потужністю 350 МВт. І за декілька років потужність буде збільшена втричі. Звісно, ми також розглядаємо можливість будівництва термінала для приймання зрідженого газу. У нас є декілька терміналів для приймання нафти, зокрема й у відкритому морі. Ми можемо отримувати нафту з усього світу. І в цьому плані ми абсолютно не непокоїмося.

«ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ СЛАБКИЙ В ЕНЕРГЕТИЦІ...»

— А чи зацікавлена ваша країна в поновленні роботи нафтопроводу «Дружба»?

— Авжеж, ми зацікавлені в тому, щоб «Дружба» почала працювати. Це, по-перше, комерційно вигідно й Росії, й нам. Тому що дешевше отримувати нафту через трубопроводи, ніж танкерами, що припливають з Венесуели або Лівії.

— А як впливає на реалізацію згаданих вище проектів відсутність єдиної європейської енергетичної політики?

— Єдина енергетична політика існує. Інша річ, що вона слабка. Це пояснюється тим, що Європейський Союз слабкий у енергетиці.

— А чи зможе ЄС якось об’єднатися й купувати енергоносії спільно, як один покупець?

— Звісно, може, якщо його змусять вдатися до такого кроку. Якщо ми купуємо поодинці й коли реалізовуємо свої проекти, не розглядаючи всю сукупність європейських інтересів, то ми всі програємо. Це все змушує нас до створення уніфікованого ринку всередині Європейського Союзу з нашими сусідами, зокрема з Україною. Адже зараз більшість постачальників енергоресурсів не надійні, насамперед я маю на увазі країни Близького Сходу й деякі африканські країни.

«...УКРАЇНА — ВАЖЛИВА КРАЇНА, ЩОБ ЇЇ МОЖНА БУЛО ОБІЙТИ»

— Ви працювали послом Литовської Республіки в Азербайджані, Ірані, Туреччині — країнах, де велика увага приділяється саме енергетиці. Зважаючи на цей досвід, яким ви бачите місце України в сфері енергетики?

— Україна історично завжди була транзитним хабом енергоресурсів. І обійти Україну, напевно, взагалі неможливо. Принаймні десять-двадцять років, незважаючи на всі North Stream, South Stream та інші енергетичні потоки. Україна ніколи не вийде з гри. Звісно, зараз з’являється конкурент для України. Це передусім Туреччина, через територію якої вже проходять діючі нафтопроводи Баку — Тбілісі — Джейхан, Баку — Тбілісі —Ерзурум. Через територію Туреччини проходитиме South Stream і газопроводи NABUCCO, а також енергетичні проекти з Єгипту. Проте Україна — важлива країна, щоб її можна було обійти.

— А як ви оцінюєте активність України в тому, щоб зберегти свою роль транзитера й відігравати важливу роль у сфері енергетики?

— Сьогодні (інтерв’ю брали 6 листопада. — Авт.) дуже добре виступали спікер українського парламенту Арсеній Яценюк і віце-прем’єр-міністр Григорій Немиря. Усе-таки Україна вдається до дуже активних дій щодо Європейського Союзу, й, звісно, це дасть результат. А як же. Обов’язково будуть результати. І, вважаю, в більш широкому плані, не лише в енергетичному. Хоча це вкрай важливо. Але й у більш широкому. Що стосується відносин Литви й України, то наша співпраця буде лише міцніти. Це, поза всяким сумнівом, аксіома. Якою мірою, як, за якими цінами і якими технологіями — що дедалі в ліс, то більше дров. Я абсолютно впевнений, що ця співпраця буде.