Третейському суду хабарі не вигідні
— Чому третейські суди досі не отримали розвитку?
— Це пов’язане, насамперед, із недосконалістю українського національного законодавства, що лише згадує про інститут третейських судів, але спеціального законодавчого акта — закону про третейські суди — донедавна не було. Регулювання відносин, пов’язаних із третейським розглядом справ, грунтувалося на Положенні Держарбітражу СРСР «Про порядок розгляду спорів третейськими судами» ще 1975 року. Відсутність сучасного національного закону і стримувала розвиток третейських судів. По- друге, слід визнати, що третейські суди як один із найважливіших інститутів громадянського суспільства, розвиваються тоді, коли розвивається громадянське суспільство, і не варто було очікувати такого розвитку в епоху панування тоталітарних інститутів, і тому в суспільстві переважали державні способи врегулювання спорів.
— Наскільки цей закон зможе удосконалити судову систему України?
— Закон, який уже прийняв парламент, але, щоправда, ще не підписав Президент, цілком регулює питання діяльності третейських судів. Він передбачає порядок їхнього створення, види, процедуру розгляду. Третейські суди можуть бути двох видів: постійно діючі (камеральні) — їх створюють при організаціях, установах, які не ставлять собі за мету отримання прибутку. Другий тип — це суди ad hoc, їх створюють для вирішення конкретного спору. Закон передбачає, що рішення третейських судів є обов’язковими для виконання, а також забезпечуються силою примусового виконання державою, якщо учасник спору відмовляється виконати його добровільно. Нещодавно це підтвердив Конституційний Суд України, розглянувши справу про виконання рішення третейських судів. Вивчивши його, парламентський комітет із питань правової політики дійшов висновку, що конструкція, закладена в законі (необхідність видачі виконавчого документа судами загальної юрисдикції для примусового виконання рішення третейського суду), не суперечить згаданому рішенню й узгоджується зі світовою практикою. Упевнений, що настав той момент, коли ідея третейського розгляду спорів стала життєво необхідною. Зрозуміло, що чим більшу кількість спорів розглядають, не вдаючись до державних судів, тим вищий рівень самоорганізації суспільства. Я цей приклад часто наводжу — коли між двома сусідами виникає спір стосовно кордону їхніх земельних ділянок. Чи потрібно сільським жителям завжди йти до державного суду, наймати адвоката, платити держмито — адже це досить дорого й обтяжливо? Ми чекаємо, що існування третейських судів знизить навантаження на державні суди — чим більше спорів розглядатимуть поза державною судовою системою, тим меншим буде навантаження на суддів.
— Які основні переваги третейського суду перед судом загальної юрисдикції?
— Проста процедура, короткі терміни розгляду, розумні витрати, закінченість рішення. До переваг потрібно також зарахувати доступність, простоту та дешевизну розгляду справи. Важливе те, що рішення третейського суду — остаточне, його не можна оскаржити. Згідно із законом, таке рішення можна оскаржити не по суті справи, а тільки в зв’язку з грубими порушеннями процедури. Тобто сторони отримують закінчений судовий продукт. Це дозволяє ефективно та швидко вирішувати спори.
— Серйозною проблемою сьогодні є невиконання органами ДВС судових рішень. Як закон вирішує цю проблему? Чи впевнені ви в тому, що ДВС чітко виконуватиме роз’яснення КС?
— Передусім я хотів би зауважити, що з приходом нового міністра ситуація в сфері виконання рішення судів покращується, і вже є конкретні зрушення. Законодавець ще не все зробив, щоб проблему виконання судових рішень зняти як таку. Як і раніше, існує багато обмежень на виконання рішень судів: процедура банкрутства, застави (зокрема, податкової) і відома проблема обмежень на стягнення майна держпідприємств. Повертаючись до основного запитання — так, Міністерство юстиції розуміє, що кількість справ, що підлягають виконанню, у зв’язку з активним створенням третейських судів може істотно зрости. І мені приємно відзначити, що позиція Міністерства й особисто міністра в цьому питанні — «державна», вони поділяють нашу думку, що скорочення процедури розгляду справи, її здешевлення — дуже важливий момент. Я вважаю, що виконавча служба зможе ефективно виконувати рішення третейських судів. Також доведеться подумати і про забезпечення виконання рішення цих судів, маючи на увазі фінансування та кадрове забезпечення. А щодо виконання рішення третейського суду, то зазначу, що стороні у справі, зацікавленій у примусовому виконанні, необхідно звернутися до державного суду за місцем знаходження третейського суду й отримати там виконавчий лист, який є організуючим для державної виконавчої служби. Адже третейський суд — це не державна установа, а суспільний інститут, і коли одна зі сторін звертається до держави за примусовим виконанням, то вона має право перевірити формальні підстави прийнятого третейським судом рішення. Ціна помилки тут досить велика.
— Яка практика діяльності третейських судів у інших країнах?
— Інститути третейського розгляду активно використовують у всіх східноєвропейських і західноєвропейських країнах. Найбільший розвиток вони отримали у Франції, Польщі, Росії. У РФ вже кілька років діє закон про третейські суди, і досвід його застосування свідчить про те, що третейські суди стали ефективним інструментом розгляду спорів, які виникають між підприємцями, і такі суди дуже вдало доповнюють систему державного судочинства.
— Ваш прогноз діяльності третейських судів в Україні? Можливо, господарські суди тепер відімруть?
— Я сподіваюся, що з прийняттям закону і набуттям ним чинності процес створення третейських судів відбуватиметься дуже активно. Особливо, що стосується постійно діючих судів — і передусім у великих містах, таких як Київ, Донецьк, Дніпропетровськ. Я сподіваюся, також, що інститут третейських судів особливо активно використовуватимуть і в селах, де часто виникають спори «побутового» характеру. Щодо господарських судів, то для них роботи, як і раніше, вистачатиме. Адже третейським судам не підвідомчі спори, де однією стороною є держустанова або держслужбовець, а сьогодні значна частина спорів — це спори між підприємцями й органами публічної влади. Також третейським судам не підвідомчі спори стосовно банкрутства підприємств. Крім того, коли йтиметься про великі спори, підприємці не завжди довірятимуть третейським судам, і найближчим часом більше довірятимуть господарським судам.
— Як, на вашу думку, чи братимуть хабарі судді третейських судів?
— Ні, це виключене через одну просту причину: звання третейського судді — це передусім категорія моральна. Адже право на вирішення спору сторони довірятимуть тому, кого вважають справедливим і чесним. У цьому особливість третейського судді. Адже третейський розгляд спору має місце тільки тоді, коли обидві сторони добровільно погоджуються, що їхній спір розгляне третя особа, звідси й назва суду — «третейський». Звернення до третейського суду — це насамперед довіра. А якщо суддю спіймають на хабарництві, то довіра до цього суду зникне, і сторони звернуться до іншого — правила територіальної підсудності тут не застосовні. Тому я впевнений, що самі третейські суди і стежитимуть за тим, щоб довіра до них була бездоганною.
