Центр господарює на місцевому податковому полі
На початку грудня у Верховній Раді намічено розглянути проект закону про бюджет на 1998 рік. Тим часом роботу над контрольними цифрами проекту бюджету, "спущеними" на місця Кабінетом Міністрів, почали обласні ради й облдержадміністрації.
У Харківській області ці цифри викликали здивування навіть у досвідчених фінансистів. Побіжний погляд на проект показав, що основні принципи стосунків центру з регіоном, сформульовані в "Бюджетній резолюції" Кабінету Міністрів, його авторами зневажені. "Резолюція" проголошує бюджетну самостійність регіону. Проект і законодавча практика цієї самостійності його позбавляють.
Податкове поле Харківщини в сучасних економічних умовах за рік спроможне дати "врожай" у півтора мільярди гривень. Нинішнього бюджетного року його розділили так: 654 мільйони залишили області, решта пішла до держбюджету. Приблизно таке ж співвідношення залишилося і на наступний рік. Але навіть ця цифра не відображає реальності. З усіх зібраних податків область має право залишити в своєму розпорядженні лише 500 мільйонів, решту їй обіцяють у вигляді дотації, хоч ніколи раніше Харківська область не була дотаційною.
Однак щоб бути, як раніше, донором, у області все менше можливостей. Як повідомив начальник управління економіки облдержадміністрації Ігор Колот, промисловість Харківщини сьогодні працює на 10-15% своєї потужності. Це означає, що таке могутнє джерело формування прибуткової частини бюджету, як податок на прибуток, практично вичерпалося: підприємства працюють на збиток або, щонайбільше, "на нуль". Залишаються податок на додану вартість, акцизний збір, місцеві податки та збори, а також нетрадиційні методи добування коштів.
Прибуткову частину бюджету області може формувати прибуток від підприємств, що випускають товари народного споживання з місцевої сировини. Однак своєї сировини на Харківщині небагато, та й загальне безгрошів'я не дає розвернутися. Як би там не було, минулого року від таких підприємств було отримано 25 мільйонів гривень, нинішнього буде 30 мільйонів. Поки що це - межа.
Нетрадиційні методи поповнення коштів на Харківщині застосовуються широко. Містом ходять автобуси і маршрутні таксі з надписом "Муніципальна позика". Це акція міськвиконкому і банку "Грант". Окрім розв'язання транспортних проблем позика поповнює міський бюджет. Паралельно адміністрація заснувала регіональну позику, розігрується лотерея "Метро". Ці заходи в сумі принесли близько 50 мільйонів гривень. Грошей досить для того, щоб підтримувати соціальну сферу двох районів Харкова. Але районів набагато більше!
Бюджет 97-го року ніяк не дозволяв нагулювати жир. У Харкові, наприклад, було припинено будівництво третьої лінії метро. Коштів не вистачило навіть на консервацію вже зробленого. А якщо наступного року грошей також не буде знайдено, то не лише мешканці 250-тисячної Олексіївки не матимуть метрополітену, але й "Харківметробуд" взагалі припинить своє існування.
Начальник обласного фінансового управління Костянтин Козирен (?) упевнений, що проект бюджету потребує нових підходів. Обласна адміністрація просить збільшити прибуткову частину до 720 мільйонів гривень. Із них 55 мільйонів треба скерувати на продовження будівництва метро - інакше навіщо було й починати?
Становище ускладниться після ухвали Кабінету Міністрів передати місцевим Радам право встановлювати тарифи на оплату житла і послуг. О, це якраз відповідає "Бюджетній резолюції". Це самостійність! Але, судячи з усього, це право не буде підкріплене передачею з центру необхідних коштів. Тим часом відомо, що досі навіть дисциплінований громадянин не покривав усіх витрат на утримання свого житла. Частину дотувала держава. Тепер місцева влада, не маючи коштів для дотування, обов'язково почне підвищувати квартплату - щоб збагнути це, до ворожки ходити не треба.
Говорить голова бюджетної комісії Харківської облради, голова міста Куп'янська Василь Потапов: "У регіональному гаманці повинні бути кошти. Харківщина обгрунтовано претендує на особливе ставлення з боку державного бюджету. Проте, ці претензії цілком вписуються в законні рамки. "Особливість" полягає лише у вимозі дотримуватися і букви, і духу "Бюджетної резолюції".
Суперечності між центром і регіоном яскравіше всього проявляються саме в формуванні бюджету. Так було завжди. Але якщо у віддаленому минулому центр залізно диктував свою волю, то 1994 року перемогли регіони, перетягнувши все на себе. Державний бюджет був наймізернішим в історії, зате на місцях пожили! Приклад того року свідчить, що державна мудрість полягає в пошуках балансу національних і місцевих інтересів. Якщо ж бюджет буде прийнято із закладеними в нього мінами, то залишиться одне - пишатися, що нинішній бюджетний рік ми прожили набагато краще за наступний.
