Ціна землі

Після прийняття у 1992 році Земельного кодексу, де нарівні з державною власністю на землю прописувалося право приватної та комунальної власності, розпочалася тривала епопея переходу колишніх колгоспних угідь у володіння наших громадян.

«Закон про перерозподіл земельних ділянок є, однак працює він не зовсім ефективно, і поки всі земельні правовідносини регулюються Земельним кодексом, — заявила на семінарі «Земельні правовідносини в Україні. Аналіз чинного і перспективного законодавства» керівник юридичного управління Державного комітету України з питань земельних ресурсів Алла Кальниченко. — Зараз дуже важливо донести до громадян, якими шляхами вони можуть отримати землю».

Нагадаємо, що кожен громадянин України має право один раз у житті на безкоштовну приватизацію земельної ділянки. Однак це право зовсім не гарантує, що ви отримаєте землю у власність. Згідно зі статтею 121 Кодексу, все залежить від того, чи є в органів місцевого самоврядування чи виконавчої влади вільні землі, які вони можуть дати бажаючим. Чим їх більше, тим більша ймовірність отримати набагато меншу ділянку, ніж це передбачено законодавством. Наприклад, якщо для особистої сільськогосподарської діяльності передбачається надавати ділянку у 2 гектари, то на практиці виходить 1—1,5. Щоправда, громадяни областей, розташованих навколо Карпат, можуть претендувати на кілька ділянок у різних місцях, з тією лише особливістю, що операції з видачі ділянок мають бути записані в одному акті.

Крім того, отриману ділянку необхідно використати саме за тим цільовим призначенням, для якого ви її отримували. Тобто, якщо вам дали ділянку для зведення власного житлового будинку, то відкрити в ньому магазин чи автомийку не можна, інакше це спровокує санкції податкової, яка по-різному оподатковує особисту власність і власність, що приносить комерційний прибуток. Також єдиний шлях, якщо ви таки вирішили у власному будинку чимось торгувати, — офіційно змінити і оформити документально цільове призначення якоїсь частини вашої ділянки.

Звичайно, крім отримання землі шляхом приватизації, її можна купити у інших юридичних або фізичних осіб і у держави. До операцій купівлі- продажу прирівняний договір вічної власності, коли одна людина передає іншій право власності на землю. Однак до смерті дарувальника одержувач не може цілком вільно розпоряджатися цією землею.

Такі самі обмеження накладаються і при купівлі землі на виплат, тільки тут вони знімаються не після смерті продавця, а в момент погашення заборгованості. З такими операціями зазвичай виникають певні проблеми з правом власності покупця. Повне право на куплену землю людина отримує після того, як межі її ділянки будуть чітко встановлені, їй буде видано державний акт на право власності, і цей акт буде зареєстрований. Але цей самий акт при купівлі на виплат видавати іноді відмовляються, мотивуючи тим, що недобросовісний покупець, отримавши всі права на землю, може продати її, не виплативши до кінця її вартість. За словами А. Кальниченко, ці побоювання немотивовані, оскільки санкції за невиконання можна закласти в договір. Окрім того, з початку цього року почав працювати реєстр прав на нерухомість і на їх обмеження. Кожній ділянці присвоєно кадастровий номер, і при купівлі-продажу з розстроченим платежем у реєстрі робитиметься відмітка про відстрочку продажних операцій до моменту повної виплати за ділянку.

За словами А. Кальниченко, ситуація, в яку потрапили юридичні особи, набагато складніша. Земельний кодекс розділив їх на кілька груп, тільки деякі з яких можуть претендувати на отримання земельних ділянок. Таким беззастережним правом можуть користуватися юридичні особи, засновані громадянами України, які мають намір використати землю для підприємницької діяльності. Тобто бажаючим приватизувати землю під зведення дитячого садка доведеться побігати по інстанціях, добиваючись можливості володіти певною ділянкою.

Щодо іноземців, то вони можуть отримати право на володіння землею лише за умови, що в Україні є їхнє постійне представництво, і в тому випадку, якщо на землі знаходиться нерухома власність даної юридичної особи, або, якщо ділянка, виділена під зведення певного об’єкту, виставлена на конкурс. Однак факт продажу землі в населеному пункті іноземним юридичним особам має бути узгоджений з Кабінетом Міністрів, а поза населеними пунктами — з Верховною Радою, що практично неможливо. Права спільних підприємств нічим не відрізняються.

Щоправда, купити сільськогосподарські угіддя з 2000 року не може ніхто, оскільки продовжено мораторій на продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення до початку 2007 року. Тобто, землі, які були розпайовані між членами колективних сільгосппідприємств, і землі фермерських господарств продавати не можна. Єдине, що зараз можна продавати, а значить і купувати, це землі індивідуального користування. Але юридична особа може їх отримати лише в тому випадку, якщо швидко змінить цільове призначення з «особистого користування сільського населення» на «підсобне господарство».