Цугцванг

Головне питання тижня — доля уряду. У вівторок, 16 лютого, Кабінет Міністрів звітує перед Верховною Радою. Де-юре після цього Арсеній Петрович втрачає імунітет, і депутати можуть відправити його у відставку. Для цього в Раді повинно набратися не менше 150 голосів, які будуть відповідно до визначеного регламентом порядку задокументовані на спеціальних «підписних листах».

Кумедно, інформацією про те, хто ж все таки взяв підписні листи для збору голосів за відставку Яценюка, на погоджувальній раді голів фракцій перекидались як гарячими пиріжками.

Спочатку голова фракції «Самопоміч» Олег Березюк заявив, що його фракція готова підписатися за відставку уряду, яку ініціює «БПП».

На що його колега з «БПП» Юрій Луценко заперечив: «Хотів би спростувати твердження «Самопомочі», що «БПП» ініціювала постанову про відставку уряду, а тим більше загубила (йдеться про слова Березюка, що «БПП» ініціює збір підписів, але є інформація, що підписні листи загублено — Ред.), бо Барна, як відомо, позафракційний, по-перше, а по-друге, він не брав офіційних підписних листів згідно з чинним регламентом. А третє: якщо «БПП» береться, то доводить справу до кінця, а не висуває чергового кандидата на виборах, які так тяжко пробивали (йдеться про зміну партією «Самопоміч» кандидата в мери Кривого Рогу — з Юрія Милобога на Семена Семенченка. — Ред.)».

У відповідь Березюк повідомив, що фракція «Самопоміч» сама розпочала збір підписів за відставку уряду. Проте голова Верховної Ради Володимир Гройсман заявив, що «Самопоміч» теж не взяла офіційно листи для збору підписів депутатів за відставку уряду.

ЕКС-МІНІСТР АЙВАРЕС АБРАМАВІЧУС УЧОРА ЗАЯВИВ, ЩО ПЕТРО ПОРОШЕНКО ТА АРСЕНІЙ ЯЦЕНЮК МАЮТЬ ВМОВЛЯТИ НАТАЛЮ ЯРЕСЬКО СТАТИ ПРЕМ’ЄРОМ / ФОТО РУСЛАНА КАНЮКИ / «День»

До вечора вже з’явилась новина про те, що в Адміністрації Президента (!) вже зібрали 226 голосів за відставку прем’єр-міністра України Арсенія Яценюка і головним претендентом на крісло глави уряду у Банкової є...  заступник глави Адміністрації президента Дмитро Шимків.

Щоправда лідер фракції «БПП» Юрій Луценко (мабуть, на випадко якщо щось піде не так, бо політологи стверджують, що питання відставки уряду Яценюка паралізує Раду: розвалить коаліцію і відправить парламент на перевибори — Ред.) закликав парламент на погоджувальні нараді спочатку розглянути безвізові законопроекти, а потім заслухати звіт уряду. «Але тим не менше, від імені нашої фракції я прошу і вимагаю завтра в першій половині дня розглянути важливіші питання — так, саме важливіші, бо зміна уряду — це, перепрошую, тактика, а зона вільної торгівлі та безвізовий режим — це фактично повернення України після 350 років полону до свого європейського дому, це є стратегією», — зазначив політик. І, за великим рахунком, це — правда.

Ротація в кріслі прем’єра насправді досить звична річ в кризовий час в молодих демократіях. В інтерв’ю «Дню» екс-прем’єр Литви, а нині член Литовського сейму Андрюс Кубіліус, розповів що за перші десять років незалежності Литва 10 разів міняла прем’єра. «У нових демократіях не можна очікувати як якесь благо політичну стабільність. Такого не буває, — говорить Кубіліус. — 2000 року, коли було 10 років після проголошення нашої незалежності, я був десятим прем’єр-міністром. Тобто ми міняли уряд у середньому щороку. І 2008 року, коли я став прем’єром вдруге, я був 15-м керівником уряду. І це був перший уряд, який зумів «прожити» усі чотири роки, відведеної йому каденції. Така реальність. І з цього не слід робити жодної трагедії. Я неодноразово наголошував це й політикам Нової, і Старої Європи: ми повинні бути готові до того, що в Україні мінятимуться уряди. Не треба робити з цього трагічних висновків, мовляв, усе пропало, немає державності, це — fail state тощо. Ми в Литві стільки натворили з урядами і навіть з президентами... Але ми чітко трималися на шляху, бо мали ціль — нам сказали, що реформуйте себе і ви станете членами ЄС, і ми в це повірили. За цей якір ми тримались і, попри політичні коливання, просувались уперед по обраному шляху».

І варто було б погодитись з паном Кубіліусом, і повірити, що нічого трагічного у відставці Арсенія Петровича нема, якби не...

•  Якби не... війна. Поки український «парламентаріум» шукав «підписні листи» і  збирав голоси антипатів Яценюка, російське МЗС зробило заяву, що РФ не поверне Україні контроль над україно-російським кордоном.

•  Якби не... Майдан з його високою планкою очікувань... Адже появі цього уряду передувало те, що так пишно свого часу назвали, Революція Гідності. Сьогодні, коли порох революційних гармат потроху влягається, простежується контури потомства того, що клубилось вже тоді в альковах під покровом найсвітліших людських прагнень та сподівань... Пригадуєте, ще тоді мудрі казали не треба квотного принципу.  Крим же практично втратили на очах, бо дехто з коаліції вперся на своєму Міністрі оборони. І Донбас, в принципі, не в останню чергу вибухнув з тих же причин... Потім був другий шанс. І знову трюк. На цей раз — люстрація, рекрутингове агентство і іноземці в уряді. Що з того вийшло? А в цьому брали участь і Яценюк, і Порошенко, бо АП була безпосереднім учасником пошуку «рекрутантів», про що його сотні повідомлень у ЗМІ з цитатами  ключових людей Банкової. Час погашення кредиту перед стрімко наближається, а платити-то, окрім фокусів, нічим. 

•  Якби не... не морально-інтлектуальна криза нашого політичного істеблішменту.  За великим рахунком, ділять то не крісла в уряді, а тушу напівмертвого слона, якого продають західним партнерам. Якщо його не полікувати, він здохне, і торгувати буде нічим. Того ж, хто знає як його «воскресити», реально потрібно просити прийти, бо він розуміє, що стілець прем’єра, в який доведеться сісти, вже практично електричний.

КОМЕНТАРI

Олександр КIРШ, народний депутат, фракція «Народний Фронт»:

— Я гадаю, що на цей момент ніяких особливих змін в Уряді не відбудеться. Поговорять і заспокояться. Якби хто хотів відставки уряду, то збирали б 150 голосів серед депутатів ВР. Але так як все виливається лише у мітинги на площах та ЗМІ, то мова йдеться виключно про піар. піар дуже небезпечний, адже це танок на крові. Цього робити не можна, адже відбувається реальне розхитування країни. На жаль партіям не до цього, вони використовують момент, щоб в новому складі парламенту получити більше голосів. Але новий парламент буде ще більш не дієздатний ніж теперішній. В ньому буде більше «регіоналів» та старих «Швондерів».

Сам по собі звіт уряду і люба його резолюція так саме не буде причиною відставки. В свою чергу жоден альтернативний прем’єр не набере 226 голосів, отже може відбутись розкол коаліції, згодом парламентські перевибори, а за цим можливо і дострокові президентські вибори. Цього ніхто не хоче. 

Ганна ГОПКО, голова комітету у закордонних справах Верховної Ради, позафракційна:

— Усіх цікавить ситуація з урядом. Нам наші закордонні партнери кажуть: можете змінювати уряд, але щоб він був ефективний і не призвів до перевиборів. А якщо стануться перевибори, то Україна випадає з процесу реформ, перетворюється на чергову боротьбу партій і політичних проектів. Ми не виконаємо зобов’язань, які стосуються безвізового режиму. Також зависне питання продовження санкцій проти Росії, бо у країні пануватиме популізм, підвішеною залишатиметься ситуація на сході. І тут ніхто не ставить до уваги таке питання, як нове виборче законодавство, щоб принести нову якість. І нам прямо радять — працюйте на реформи, а не на перевибори.