Цукор — у списку non grata?

В Україні розпочалися жнива. Збори ранніх зернових засвідчили, що чинник погоди цього року вніс істотні корективи до зернового врожаю. Чи вплине погода на врожай іншого, не менш важливого продукту зі споживчого кошика українців — цукор? Яких цін на нього варто чекати в розпал сезону консервації овочів та фруктів? А також чи їстимуть цукор вітчизняного виробництва за межами України? Про це та багато іншого «Дню» в ексклюзивному інтерв’ю розповів голова правління Національної асоціації цукровиків України Микола ЯРЧУК.

— «Укрцукор» звертався до Кабінету Міністрів України з проханням посприяти в переговорах з СОТ з приводу зменшення квоти ввезення цукру-сирцю до України. Який результат?

— Уряд зарезервував своє право ініціювати скасування квоти на ввезення до України цукру-сирцю перед Світовою організацією торгівлі. Є чітке розуміння, що імпортний цукор Україні не потрібний, адже український виробник може забезпечити внутрішній ринок цукром. Крім того, сьогодні внутрішня ціна на цукор нижча, ніж світова. Сьогодні цукор-сирець коштує 515 доларів за тонну, ще 150—160 доларів — транспортування, переробка, ПДВ. Виходить — 675 доларів. В Україні вартість цукру 650 доларів за тонну, тобто він дешевше імпортного на 20—25 доларів. Тому вітчизняному виробникові немає сенсу завозити тростинний цукор-сирець для переробки.

Не потрібно також забувати, що ввезення цих 267,8 тисячі тонн цукру-сирцю з тростини — це не обов’язок, а право інших країн членів СОТ завозити цукор при виникненні такої потреби на українському ринку України. І якщо Україна не завезе цукор-сирець, то жодних штрафних санкцій до неї не можуть застосувати. Я думаю, що цього року цей цукор до нас не заїде.

— Ви сказали, що вітчизняні заводи можуть повністю забезпечити Україну цукром. Який ваш прогноз виробництва цукру з нового врожаю?

— 2012 року очікується близько 1,8 мільйона тонн. Це показник в межах обсягу, необхідного для забезпечення потреб внутрішнього ринку. На врожай буряка в деяких регіонах вплине погода. Але з урахуванням 700 тисяч тонн перехідних запасів, дефіциту цукру на внутрішньому ринку 2012 року не буде.

— А що буде з ціною цукру?

— Витрати на вирощування буряка і виробництво цукру зростають, відповідно зростатиме і ціна. Орієнтовно ціна цукру зросте на 15% (до 7—7,5 тисячі гривень за одну тонну). За нинішніх умов — це конкурентна ціна.

— Кількість працюючих заводів з кожним роком зменшується. Скільки, за вашими підрахунками, Україні потрібно цукрових заводів, щоб галузь забезпечувала внутрішній ринок? І який обсяг інвестицій необхідний для технічного переоснащення галузі?

— Виходячи з сьогоднішніх обсягів споживання, Україні потрібно 50—60 цукрових заводів. Якщо запрацює біоетанольний напрям, то роботу отримає ще 10—15 заводів. Адже замість 16—18 мільйонів тонн буряка Україна вирощуватиме 30—35 мільйонів тонн. Я вважаю, що цей напрям дуже перспективний, адже цукор перестав бути лише продуктом споживання. Він став сировиною для виробництва альтернативних видів палива. Отже, перспектива є. Але, щоб вона спрацювала, потрібно виробити комплексний підхід вирішення біоетанольного напряму. А також — підсилити допомогу держави.

Тепер щодо інвестицій. Сьогодні одна з головних проблем для галузі — велика енергозатратність. Для модернізації 70-ти заводів потрібно вкласти близько 100 мільйонів доларів. Сьогодні гроші в основному вкладають агрохолдинги, що розвивають цукровий напрям. Підконтрольні їм заводи (близько 40) вже зрівнялися в конкурентоспроможності з європейськими заводами.

— З урахуванням перехідних запасів і нового врожаю, обсяг цукру на ринку буде близько 2,5 мільйона тонн. Внутрішній ринок споживає 1,8 мільйона тонн, а що робити з рештою цукру? Чи планується солодкий експорт до кінця року?

— Україна вже експортувала 110 тисяч тонн цукру. В основному це Азія, Узбекистан, Єгипет, Ліван. До кінця року плануємо продати 20—50 тисяч тонн. Галузь має досить непогані експортні перспективи. Їх реалізації сприяє і ситуація на світовому ринку. Незабаром на світовому ринку виникне дефіцит цукру. І Україна має постаратися, щоб опинитися серед країн, які задовольнятимуть цей швидко зростаючий попит. А для цього потрібно зберегти виробничу, наукову і сировинну бази й адаптувати всю науково-технічну документацію до європейської. До останнього пункту треба поставитись особливо трепетно, тому що на зовнішніх ринках уже спостерігаються цукрові торговельні війни проти українського продукту. У зарубіжній пресі з’являються публікації про те, що український цукор виробляється з цукру-сирцю з тростини.

— Які перспективи українського цукру повернутися на російський ринок?

— Політичні амбіції в Росії наразі переважають, тому ми не бачимо швидкого відновлення співпраці. Хоча від її відновлення виграють обидві країни. З одного боку, є Росія, яка не зможе повною мірою забезпечити себе цукром, й імпортуватиме цукор-сирець. З другого боку, є Україна зі своїм дешевшим цукром. Український цукор коштує 650 доларів за тонну, а російський — 790—830 доларів, цукор-сирець 515 доларів. Якщо Росія почне купувати цукор-сирець, світова ціна на нього зросте до 600 доларів. З урахуванням переробки і транспортування (150—170 доларів) — цукор-сирець для Росії буде дорожче, ніж український.

— Як вплине на галузь ухвалення нинішньої редакції законопроекту «Про ринок землі»?

— Все залежатиме від загального ефекту від введення ринку землі, від його впливу на економічну ситуацію в країні. На мій погляд, важливо не те, хто володіє землею, а наскільки ефективно вона обробляється. Якщо земельний ринок запустять у тому варіанті, як пропонує законопроект «Про ринок землі», то 70% цукрової галузі опиниться на межі виживання. Адже ці цукрові заводи входять до агрохолдингів, які теж ризикують розвалитися. Попередити такий сценарій може лише обмеження права оренди земель для юросіб при збереженні заборони купівлі ними земель сільгосппризначення.