Цю гавань обминали кораблі

Власті хочуть припинити спільну з інвесторами діяльність в Одеському морському торговому порту. Вона видається їм неефективною. Але чи так це насправді? А можливо, просто не ті, неправильні, інвестори? На всі ці запитання відповідали у Києві журналістам Герой України Микола Павлюк, голова правління ВАТ «Ексімнафтопродукт» Андрій Романовський і директор ЗАТ «Синтез Ойл» Станіслав Залевський. Вони обурені обвинуваченнями міністра транспорту і зв’язку Миколи Рудьковського і голови Фонду держмайна Валентин Семенюк у господарсько-фінансових порушеннях, що ніби призвели до значних бюджетних втрат, і їхніми вимогами розірвати укладені з інвесторами договори.

Павлюк пояснив, що ховається за цими звинуваченнями. За його словами, в 1989 році Одеський порт переробив 33 мільйони тонн вантажів, а в 1993 році — лише 15 мільйонів. І тоді була впроваджена в життя схема спільної діяльності з інвесторами. Це допомогло збільшити вантажопотоки, пішли інвестиції, підприємство почало отримувати гарантовані прибутки, зросла соціальна захищеність колективу. У підприємство за ці роки вкладено 200 мільйонів гривень інвестицій.

— У результаті в 2002 році ми переробили 33 мільйони тонн вантажів, — повідомив Павлюк. Але у нас не прийнято радіти перемогам, якщо не ти є їхнім батьком. Так почалася епопея зі зміщення Павлюка з посади. Завдяки втручанню прем’єра, позбавлений всякого економічного ґрунту конфлікт тоді припинили. Але сьогодні, мабуть, йде другий його тур, в якому за основу взято спільну інвестиційну діяльність, яка впала в немилість у влади. Як вважає Павлюк, порушення в цьому полі знаходити легко, оскільки на законодавчому рівні немає документів, що регламентують цю форму виробничої кооперації. Перевірки в порт заходили частіше, ніж кораблі. Були моменти, коли в порту одночасно працювало до 120 ревізорів. І який результат? Що «зловили»? За словами Павлюка, «жоден гвинт не був проданий на збиток державі». До того ж, на боці портовиків висновок Південного експертного науково-дослідного інституту, в якому стверджується, що всі дрібні порушення, які були знайдені міністерською комісією, — наслідок її власної некомпетентності.

— Чому сьогодні йде метушня навколо нас? Я хотів би поставити запитання міністру Рудьковському й голові Фонду Семенюк: у чому ви бачите негатив у спільній діяльності, якщо ось вони, цифри, які неодноразово перевірялися фахівцями в цій галузі? — питає Павлюк і з гіркотою констатує, що «наїзди» на порт не могли залишитись без наслідків: інвесторів стало менше, поменшали обсяги переробки вантажів... Внаслідок такого відношення з боку Мінтрансу, на думку Павлюка, порт вже недозавантажений на 40%.

— За понад десять років співпраці, — говорить Залевський, — приведений в порядок нафтотермінал, вантажообіг порту збільшився втричі, на його рахунок перераховані 98,1 мільйона гривень, до бюджету держави надійшло понад 75 мільйонів. Порт працює, залучає вантажопотоки, і це відбувається не за допомогою міністерства, яке лише декларує розвиток транзитного статусу України, а всупереч його діям.

На прес-конференції з’ясувалося, що через скандал підприємство втратило ще й солідного німецького інвестора, який мав намір вкласти в економіку нашої держави близько $300 мільйонів. А амбітні плани порту побудувати новий шляхопровід і контейнерний термінал (це дуже вигідно, оскільки перевалка одного контейнера коштує $150) стають важковиконуваними, оскільки без інвесторів їх не підняти. Павлюк стверджує, що не знає, хто за всім цим стоїть... Проте нагадує: «Замінені всі керівники портів, крім Одеського і Ізмаїльського. Є тенденція, ставлять «своїх»... Проте Одеський порт і його партнери не збираються здаватися «без бою». «Я запитую: а хто прийде на зміну нинішнім інвесторам і партнерам ОМТП, яких глава Мінтрансу прагне будь-якою ціною позбавити законного права на ефективну економічну діяльність, хоч, як відомо, всі угоди щодо цього питання з 2003 року обов’язково узгоджуються з міністерством? Чиї це будуть структури?! — питає Павлюк.

— Якщо міністерство подасть до суду відносно розриву договорів, ми будемо чинити опір! — стверджує Романовський.