Творці бюджетного решета
У документі Головного управління податкової міліції під назвою «Тіньова» економіка в Україні — шляхи та методи ухиляння від оподаткування і заходи з його подолання» даються чіткі напрями необхідних дій владних структур. Читайте, панове, та працюйте:
— лише 1997 року державним бюджетом України втрачено за рахунок ухиляння від податків понад 7 млрд. гривень;
— за даними Нацбанку, у «позабанківській сфері» (тобто в кишенях «червоних піджаків») знаходиться зараз 3,65 млрд. гривень (43% грошової маси);
— існуюча банківська система є головним інструментом ухиляння від податків.
Тіньові капітали в Україні обертаються в основному в паливно-енергетичному комплексі (бензин, газ, електроенергія) і сфері обігу таких підакцизних товарів, як винно-горілчані вироби та цигарки (наприклад, законний імпорт цигарок — 3,7 млрд. шт., а контрабанда — 19,3 млрд. шт.), а також у сфері реалізації сільськогосподарської продукції (наприклад, цукру та соняшника). Величезної втрати завдала загальна бартеризація (втрати 1,6 млрд. гривень). Зловживання у сфері приватизації (із 6 тисяч учасників приватизаційних аукціонів декларації про прибутки надали тільки половина) вже давно підірвали довіру громадян до держави, яка декларувала принципи соціальної справедливості.
Дані, наведені податковою службою, звичайно вражають. Однак сама вона з-під контролю фактично випадає, оскільки заснувала власні контрольні органи, наділивши їх правом страчувати та милувати і своїх, і чужих.
Підозри про це підтверджуються конкретними фактами. У ході круглого столу на Львівському телебаченні було обнародувано схему, за якою, скажімо, підприємство А є спонсором підприємства Б, але показує свою збитковість; підприємство Б є спонсором підприємства В і також показує свою збитковість. Коло, в якому можуть бути десятки підприємств (усі збиткові), замикається, і ніхто не платить податків. А гроші бігають... Фірма, яка є спонсором залізниці, сплачує за електроенергію. У свою чергу, залізниця є спонсором іншої комерційної структури — футбольного клубу «Карпати», і навіть називається сума — 81 млн. гривень. Рух грошей є, однак до бюджету вони не доходять.
Запам'ятаємо цю цифру — 81 млн. гривень, і звернімося до іншого факту. У звіті податкової міліції Львівської області висвітлюється факт провезення громадянином України через українсько-польський кордон пластмасових виробів із ухилянням від оподаткування на суму 8 тис. гривень. Співставимо дві названі суми: 8 тисяч і 81 мільйон. Вони відрізняються у 10000 разiв. Першу було податковою службою виявлено, повернуто державі та включено до переможного рапорту. І за це, звичайно, красно дякуємо. Однак чому та ж сама податкова адміністрація проігнорувала факт організованого саботажу державного бюджету на суму в 10 тисяч разів більшу?
Мимохіть спадає на думку, що суть саме в розмірах сум. «Слона якраз і не помітили» тому, що саботажем бюджету займаються люди, котрі знаходяться під заступництвом влади, правоохоронних органів і податкових адміністрацій. Звичайно ж, набагато простіше і звичніше обдирати жебраків, стягуючи податки з їхнiх мізерних прибутків. Постійною державною увагою користується, наприклад, човниковий бізнес.
Фахівці стверджують, що «бюджетно-бермудський трикутник» складається з державної влади, тіньового бізнесу та податкової адміністрації.
Як і в Бермудському трикутнику, в нас безслідно зникають гроші платників податків. Цікаво, чи може тіньовий бізнес завдати державі щорічного податкового збитку на 7 мільярдів гривень без сприяння (часом у формі бездіяльності) виконавчої влади та податкової адміністрації? Щось не віриться... Тим паче, що казенні гроші зникають не завжди безслідно.
Повернімося до нашого прикладу. У Львові довгий час стояла недобудованою майже готова будівля колишнього обкому партії та виконкому по вулиці Стрийській. Після 1990 року її намагалися передати й дитячій лікарні, й різним бізнес-центрам, і навіть міліції. Проте, зрештою, місцеві власті ухвалили цікаве рішення: віддати цю найбільшу, найпрестижнішу, найбагатшу будівлю «колишніх господарів» області «новим господарям» — податковій адміністрації.
Будівлю було передано керівникові податкової служби пану Волинському в недобудованому вигляді. Ставало завершити опоряджувальні роботи, зокрема, облицювання фасаду. Що мусив зробити пан Волинський як дбайливий «державник», суворий вартовий наповнення та економії державного бюджету? Продемонструвати платникам податків взiрець ставлення до державної скарбниці!
Автор проекту, інститут «Містпроект», рекомендував місцеву будівельну організацію, яка запропонувала виконати облицювання за ціною $30–35 за 1 кв. м із гарантією якості. Однак пан Волинський замовляє облицювання СП «Амексим». За висновком фахівців, виконане цією фірмою облицювання недовговічне й коштує удвічі дорожче — $73 за 1 кв. м! Таким чином, із державної скарбниці було вилучено різницю у 722 тисячі доларів.
Паралельно львівському «Палацу податків» начальником Львівської державної податкової адміністрації будувався і був зданий у експлуатацію ще один, щоправда, трохи менший об'єкт: такий собі ма-а-аленький особистий будиночок площею 300 квадратних метрів, вартість якого, треба думати, не один десяток тисяч доларів США. Звідкіля дрівцята? Не виключено, що з тієї ж, описаної вище схеми, де рука руку відмиває. Так, львівські «податківці» не застосували санкції за актом № 10-312 до Львівської залізниці на суму 2,19 млн. гривень.
Антимонопольний комітет із цього ж приводу в спеціальному акті відзначав: «Залізниця, вимагаючи передоплату в державних структур, робить послуги комерційним структурам без передоплати та нарахування пені. Внаслідок цього зменшуються прибутки, і, відповідно, платежі до державного бюджету». Якщо так буде продовжуватися й надалі, то державні проблеми виплати заборгованості по зарплатах і пенсіях, пошук коштів на реструктуризацію економіки, фінансування науки та культури, захист дітей, підвищення обороноздатності тощо, — будуть вирішуватися стандартним шляхом: підвищенням цін на електрику, газ, хліб, транспорт і решту...
Коментар відділу економіки
Безумовно, молодий депутат-комуніст не має достатньої кількості фактів, аби звинувачувати в корупції всю податкову систему. Проте факт залишається фактом: операція «чисті руки», котра так широко рекламувалася президентським оточенням, почила в Бозі.
Випуск газети №:
№137, (1998)Рубрика
Економіка