У Демчишина забрали «Нафтогаз»

Як відомо, керівництво Національної акціонерної компанії  «Нафтогаз України» перейшло від Міненерговугілля до Мінекономрозвитку і торгівлі. У свою чергу, відучора НАК «Нафтогаз України» отримала право самостійно призначати керівництво ПАТ «Укргазвидобування», «Укртрансгаз» і «Укртранснафта». Відповідні зміни передбачені постановою Кабінету Міністрів від 5 грудня. Згідно з документом, призначення членів правління «Нафтогазу України» тепер належить до компетенції міністра економрозвитку, а не Кабміну, як це було раніше. Цьому міністерству дозволено почати формувати перехідну наглядову раду НАК (з обмеженими повноваженнями). А правління «Нафтогазу» тепер самостійно, без узгодження з ким-небудь ще, призначатиме наглядові ради та правління «Укргазвидобування», «Укртрансгазу» і «Укртранснафти», а також погоджуватиме значні операції цим компаніям. Виходить, Міненерговугілля за щось просто покарали, залишивши в його підпорядкуванні лише електроенергетику.

Якщо хтось скаже, що в цьому немає нічого особистого, а лише економічна й управлінська доцільність, то це означатиме, що останні півроку-рік його просто не було в країні, яка вже давно переконалася в неприязні прем'єр-міністра Арсенія Яценюка до головного енергетика країни Володимира Демчишина. Як вважає науковий директор громадської організації Бюро комплексного аналізу і прогнозів Борис Костюковський, «в нормальній країні проблеми енергетики вирішуються Міністерством енергетики». Відповідаючи на запитання «Дня», він додав: «Я не розумію логіку цього безконечного укрупнення органів управління, цієї міфічної оптимізації, яку ми зараз проводимо. Міністерства повинні мати чіткі повноваження й чіткі зони відповідальності. А коли ми створюємо таких монстрів, як Мінекономрозвитку, то наступним кроком треба взагалі скасовувати Міненерговугілля й усе переводити під Мінекономрозвитку та торгівлі». «Тільки мені незрозуміло, – продовжив експерт, – хто там буде цим займатися. І в кого яка буде зона відповідальності. Наука й практика свідчать: чим більше питань, які вирішує міністр, який у багатьох з них як мінімум некомпетентний, тим менш ефективною стає державна політика».