Україні потрібна «АТОноміка»
Експерти: врятувати країну від дефолту можуть лише кроки для зупинення відтоку депозитів і спекулятивних коливань курсу гривні
Минулого тижня зі стін Мінфіну прозвучав не дуже зрозумілий простому громадянинові прогноз номінального ВВП для української економіки зразка 2014—2015 років. «До кінця року розмір номінального ВВП буде на рівні 1,518—1,520 трильйона гривень, — сказав заступник міністра фінансів Денис Фудашкін. На 2015 рік міністерство, за словами заступника міністра, «пропонує використовувати стриманий сценарій розвитку макроекономічної ситуації... й пропонує орієнтуватися на номінальний ВВП у розмірі 1,720 трильйона гривень».
Так це ж дуже непогане зростання, скаже обізнаний з арифметикою громадянин, поділивши більшу цифру на меншу й помноживши на 100. Виходить — понад 13%. Але Фудашкін, який вивчав вищу економічну математику, одразу охолодить нашого неука й пояснить, що реальний і номінальний ВВП — це «дві великі різниці». Тому що номінальний включає ще й інфляційний дохід, а тому в процентному відношенні, на відміну від реального ВВП, не визначається. Для розрахунку податкової бази й податкових надходжень Мінфін, звісно, використовує не реальний, а номінальний ВВП.
• Нагадаємо, що раніше Фудашкін інформував ЗМІ, що за стриманим (він же песимістичний) сценарієм розвитку економіки України падіння реального ВВП в Україні 2015 року (без урахування інфляції) може становити 4,5% за інфляції 13,4%, й стверджував, що оцінки Мінфіну збігаються з оцінками Міжнародного валютного фонду. За оптимістичним сценарієм падіння реального ВВП буде 2,4%, зростання інфляція досягне 11,5%, прогнозує він. У експертному середовищі прогнози Мінфіну сприймаються критично, хоча зрозуміти його можна: українці хочуть, як зазначає президент Українського аналітичного центру Олександр Охріменко, нехай не епохальних, але все-таки позитивних результатів 2015 року. І чиновникам не залишається нічого іншого, як оповістити якісь цифри, що здаються їм більш-менш прийнятними, оскільки демонструють позитивний тренд розвитку.
• Охріменко бере інший показник, що неабияк впливає й на номінальний ВВП й на інфляцію — курс гривні. На його думку, він може становити наступного року від 12 до 24 грн/$1. Експерт стверджує, що прогнозувати цей показник зараз дуже складно, оскільки при цьому слід враховувати безліч невідомих чинників. Це склад і ефективність роботи уряду, а також глав НБУ, Мінфіну, рівень відносин і торгівлі з Європою, Росією, Китаєм. Добре було б урахувати також очікування бізнесу, пов’язані з тим, чи отримає він гарантії від уряду щодо захисту прав власності й недопущення реприватизації. Якщо всі ці чинники будуть позитивними, то, на думку експерта, економіка на них відповідно реагуватиме.
• Головний фінансовий аналітик рейтингового агентства «Експерт-рейтинг» Віталій Шапран звертає увагу на ризики економіки, які лягають безпосередньо на населення. Це, на його думку, криза в банківському секторі, інфляція й тенденція до падіння зайнятості. «У банківському секторі сьогодні похвалитися нічим, — зазначає експерт, — продовжуються дефолти великих банків, населення з дедалі більшою недовірою ставиться до банківського сектора, й ми поки не бачимо кроків монетарної влади для зміцнення довіри до банків». Шапран все ж сподівається, що відповідну тенденцію 2015 року вдасться переламати, тому що в країні немає класичного фондового ринку, який сприяв би економічному зростанню. Тому банківські ресурси — єдиний інструмент, впевнений Шапран, який дозволяє фінансувати вітчизняних виробників. Після обвалу гривні, зазначає він, жоден із серйозних аналітиків не сподівається на прихід інвестицій. «Але якщо за підсумками 2014 року інфляція становитиме 25-30%, то я вважатиму це умовною перемогою монетарної влади. Оскільки інфляційних чинників в економіці й окрім девальвації дуже багато».
• «Іноземних інвесторів сьогодні найбільше хвилює, чи не буде дефолту в Україні, — зазначає завідувач сектору Національного інституту стратегічних досліджень Олександр Шаров, — і це позначається на зростанні премій за кредитно-дефолтними свопами України, що негативно позначається на іноземних інвестиціях. Експерт закликає колег не лише говорити людям, що їм буде погано, а й вказувати владі, що треба робити для того, щоб не допустити погіршення ситуації. Він упевнений, що Україна має проводити ті реформи, на яких наполягає МВФ, але зазначає: «Послухати не означає послухатися. Треба мати свою економічну програму й жорстко торгуватися навіть тоді, коли нас заганяють у кут». Серед заходів, пропонованих експертом, надзвичайне банківське законодавство. Оскільки, на його думку, зараз в Україні не економіка, а АТОноміка. Можна було зробити кроки, які б обмежили і втечу депозитів, і так звані спекулятивні коливання курсу гривні.
• «Ми маємо право чекати, що впродовж 2015 року відбудеться, — передбачає виконавчий директор Міжнародного фонду Блейзера Олег Устенко, — дво- триразове збільшення тарифу на газ». «Так народ же не зможе його платити», — парирує Охріменко. Але Устенко наполягає: «Не дотуватиметься «Нафтогаз України», його треба буде вивести на нульовий дефіцит. Тому зміниться логіка подій. Ті гроші, які сьогодні йдуть на нього, а це практично 7% ВВП, спрямують на субсидування населення. Наприклад, домогосподарства платитимуть 30% свого доходу за комунальні послуги, а будь-яке перевищення покриватиметься за рахунок держбюджету». «Легше втрачати гроші на населенні, — підкреслює Устенко, — ніж на «Нафтогазі» — картинка вирівнюється».
• Охріменко не згоден. «Президент обіцяв, що компенсацію отримають 30% сімей. Дивимося статистику: лише 2,7% сімей у жовтні отримували компенсацію. І все тому, що умови компенсації змінили. Вона тепер розрахована лише на бабусю, що живе в однокімнатній квартирі. Це дуже хитрий прийом. А сума компенсації взагалі смішна. У середньому по Україні вона становить 200 гривень на місяць, а в деяких областях — 73 гривні».
Але Устенко не задається й продовжує перераховувати зрушення, які можуть допомогти Україні. «Це розчищання поля з держзакупівлями, — говорить він і додає: — просто без цього нам не вижити 2015 року. Цими закупівлями держава не повинна підтримувати вітчизняні підприємства. Основне завдання — мінімізувати витрати бюджету — витрати платників податків. А також активізувати конкуренцію й відкрити можливість іноземним підприємствам також брати участь у цих закупівлях. Ще одне переміщення — вирішити проблеми пенсійного фонду, який є колосальною дірою. Отже, доведеться переходити від солідарної пенсійної системи до накопичувальної з паралельним підвищенням пенсійного віку і для чоловіків і для жінок, можливо, до 62 років». Ці жорсткі заходи, на думку експерта, будуть дещо пом’якшені дерегуляцією бізнесу, реформуванням системи держуправління й заходами для боротьби з корупцією.
