Українці знатимуть, за що платять

В Україну «прийшов» опалювальний сезон. А з ним — і природній газ по 3,6 гривні за кубометр. Нагадаємо, що згідно з постановою НКРЕКП №583 від 03.03.2015 року споживачі, які спалюватимуть з цього опалювального сезону в місяць «блакитного» палива до 200 метрів кубічних, можу розраховувати на «пільговий» тариф. «Марнотратники» ж змушені платити за кожен витрачений метр кубічний поверх «норми-200» «літню» ціну — 7,118 гривні за кубометр.

Але природній газ — це лише частинка витрат українця на оселю. Є ще електроенергія, вода, тепло, утримання прибудинкової території, вивіз сміття...  І з цінами на ці «блага цивілізації» не все так лінійно як з газом.

«Якщо ви коли-небудь пробували через запити про доступ до інформації отримати первинні дані, на основі яких здійснювався розрахунок тарифів, то розумієте, про що я. Ігнорування, відмова, або стоси паперу, в яких не можливо розібратися, і де 2+2 не дорівнює 4. Мрію про портал, де будуть зібрані і висвітлені абсолютно усі дані по кожному водоканалу, теплоенерго, обленего і облгазу. Ми кілька років безуспішно боролися за попередню версію закону, президентський варіант виявився ще кращим. Попереду — друге читання (єдиного порталу документ поки не передбачає)», — написала на своїй сторінці у «Фейсбуці»  координатор житлово-комунальних програм Громадянської мережі «ОПОРА» Тетяна БОЙКО, щойно стало відомо, що Верховна Рада прийняла у першому читанні законопроект №2505а «Про особливості доступу до інформації у сферах постачання електричної енергії, природного газу, теплопостачання, централізованого постачання гарячої води, централізованого питного водопостачання та водовідведення».

Інформація щодо надання житлово-комунальних послуг стане доступнішою для українців. Нагадаємо, що цим законопроектом пропонується забезпечити реалізацію споживачами права на безперешкодне та безоплатне отримання інформації про:

1) права споживачів, місце та порядок одержання інформації споживачами;

2) ціни/тарифи, їх складові для всіх категорій споживачів, зміну цін/тарифів;

 3) частку та вартість електричної енергії, виробленої генеруючими потужностями (за видами генеруючих потужностей), в оптовій ціні на електричну енергію;

4) частку та вартість електричної енергії, виробленої генеруючими потужностями (за видами генеруючих потужностей), в середньозваженій ціні на електричну енергію для споживача;

5) зіставлення цін/тарифів на товари (роботи, послуги) в різних регіонах України, а також в Україні та інших державах та ін.

Крім того, проектом закону передбачається періодичність оновлення інформації. Ініціаторами законопроекту зазначається, що прийняття документа сприятиме забезпеченню прозорості у діяльності суб’єктів господарювання, що здійснюють діяльність у сферах постачання електричної енергії, природного газу, теплопостачання, централізованого постачання гарячої води, централізованого питного водопостачання та водовідведення та доступу споживачів до інформації про товари (роботи, послуги), що виробляються (надаються) зазначеними суб’єктами.

КОМЕНТАР

Тетяна БОЙКО, координатор житлово-комунальних програм  Громадянської мережі «ОПОРА»:

— У зв’язку із значним підвищенням тарифів на комунальні послуги,  а саме — зміною парадигми відносин між державною і споживачами — коли споживачі повинні сплачувати не лише повну вартість послуг, а й витрати на модернізацію підприємств та інфраструктури, зростає потреба у прозорості процесу тарифоутворення та дій національного регулятора, який їх встановлює. Споживачі повинні знати, за що саме вони платять, які складові якого тарифу, яким чином підприємство планує залучати інфестиції і здійснювати заміну труб, модернізацію котелель, зменшувати енерговтрати, встановлювати енергефективне обладнання. А також — чи закладені витрати на встановлення лічильників, якої марки, якщо так, то коли можна сподіватися на встановлення лічильника в кожному будинку.

Усі свої рішення Національна комісія оприлюднює на своєму веб-сайті.  Однак доступною і зрозумілою для споживача цю інформацію назвати важко.  Це — архіви з величезною кількістю цифр і додатків.  Щоб дізнатися, скільки коштує вода, скажімо, у місті Дніпропетровську, і порівняти її з вартістю у Вінниці, потрібно витратити купу часу і переглянути кожне рішення. Самі ж підприємства далеко не завжди публікують дані, хіба загальні відомості про розмір тарифів. У відповідь на запити про доступ до публічної інформації часто приходять відмови чи дані надаються неповні.

 Законопроект чітко визначає, яка саме інформація має оприлюднюватися щодо складу і структури тарифів, розрахунків між постачальниками і споживачами, інвестиційних програм підприємств. Окрім того, передбачається порядок громадського обговорення та затвердження інвестпрограм.

 Оприлюднювати інформацію повинні як Нацкомісія, так і самі підприємства тепло-, водо-, газо-, електропостачання, а також — органи місцевого самоврядування.

Безумовно, це дуже позитивна ініціатива. Так як в рамках діючого законодавства є безліч шпаринок, які дозволяють безкарно ухилятися від відповідей.

Однак, на нашу думку, є низка позицій, які варто додати. Наприклад, доцільно створити єдиний веб-портал, який акумулюватиме усю інформацію щодо тарифоутворення та діяльності підприємств, що виробляють і надають комунальні послуги. Причому він міститиме як документи, так і доступні дані та інфографіку.

Також ми вважаємо за доцільне не обмежувати доступ до інформації (наприклад, отриманої через запити чи опублікованої на сайті) вичерпними видами інформації, натоміть додати пункт, який дозволяє громадськості доступ до будь-якої інформації, доступ до якої не обмежений законом.

Окрім того, проект закону  не передбачає доступу до інформації щодо обсягів видобутого газу в Україні в розрізі компаній газовидобувних та «так званої спільної діяльності». Також не передбачено доступ до обсягів реалізації газу власного видобутку (хто скільки купив, кому належать свердловини у спільній діяльності та ін.).

У проекті закону не передбачено доступ до інформації за минулі періоди, наприклад,  динаміки видобутку та реалізації українського газу в розрізі газовидобувних компаній та спільної діяльності.

Статтю 6 проекту закону необхідно доповнити пунктом про обов’язкову публікацію  інформації щодо щомісячного факту виконання інвестиційної програми підприємств із зазначенням контактних даних відповідальної особи за виконання інвестиційної програми підприємства.