Ultima ratio regum*

У поданому Кабміном на розгляд парламенту законопроекті №4453а «Про санкції» запропоновано надати право запроваджувати економічні санкції п’яти суб’єктам: ВРУ, Президентові, КМУ, НБУ, СБУ. Відповідно до тексту документа, вводити чи ні санкції, вносити в них зміни чи скасовувати, вирішуватиме РНБО, а вводити в дію її рішення — глава держави відповідним указом.

Усього ж у законопроекті 29 санкцій. Серед них такі: блокування активів, обмеження торгових операцій, транзиту енергоресурсів, польотів і перевезень, участь у держзакупівлях; запобігання виведенню капіталів за межі України; анулювання або призупинення ліцензій та інших дозволів, зокрема виданих НБУ (наприклад, на здійснення інвестицій в іноземну державу, розміщення валютних цінностей на рахунках і вкладах на території іноземної держави); заборона участі в приватизації, оренді державного майна; обмеження чи припинення діяльності ЗМІ та інших суб’єктів інформаційної діяльності (в тому числі в мережі Інтернет); заборона збільшення розміру статутного капіталу господарських товариств, підприємств, банків, в яких є іноземна частка; відмова у наданні та скасування віз; припинення дії міжнародних договорів та інші. За оцінками Яценюка, від усіх цих санкцій Україна може втратити $7 мільярдів на рік.

«Кабмін також передає Раді прізвища 172 чоловік — громадян РФ, — які фінансують тероризм, підтримали анексію Криму, а також 65 юридичних осіб, переважно російської власності та російської резидентури, які підтримують і фінансують тероризм», — додав Яценюк. Щоправда, в конкретику він не вдавався, бо «відкрити» цей список може тільки РНБО.

Арсеній Яценюк також заявив, що Київ навіть готовий піти на повну зупинку транзиту російського газу до Європи.

Як повідомило «Дню» джерело в КМУ, перших претендентів на економічні санкції можуть назвати вже після успішного голосування в Раді. Але який із пакетів обмежень (мінімальний чи максимальний) в підсумку застосують, за словами співрозмовника видання, залежатиме від поведінки Росії.

«День» поцікавився думкою експертів, по яких галузях запропоновані урядом санкції вдарять найперше? І наскільки дієвими вони можуть бути взагалі?

«Традиційно діємо за принципом: довго запрягаємо, але швидко їдемо... Україна запізнилася зі своїми санкціями, але якщо запровадить в повному обсязі всі 29 пунктів, то фактично пережене ЄС та США за жорсткістю обмежень Росії. І це логічно, бо саме проти нас РФ веде гібридну війну. Аналіз санкцій вказує на те, що такий рівень жорсткості санкцій — це, по суті, введення воєнно-економічного стану», — коментує в розмові з «Днем» голова Комітету економістів України Андрій Новак. На його думку, разом із європейськими та американськими торговельними обмеженнями українські санкції спровокують досить негативні наслідки для російського бізнесу. Зокрема, переконаний експерт, реакція не забариться на російському фондовому ринку, особливо це буде помітно на вартості акцій енергетичних компаній, які мають свої мережі АЗС. Новак вважає, що після введення санкцій Україна має запропонувати подібний рівень санкцій іншим країнам. «Вони можуть стати орієнтиром для США та ЄС», — пояснює він.

«Найбільш ефективна зброя в економічній війні — припинення транзиту енергоносіїв через українську територію», — говорить керівник проектів Ліги фінансового розвитку, економіст Андрій Блінов. У результаті всім учасникам воєнного конфлікту доведеться визначитися, хто і за кого грає, передусім ЄС, вважає він. Зупинка транзиту газу, на думку Блінова, автоматично вмикає питання проведення опалювального сезону в єврозоні та роботи промисловості, особливо в Центральній Європі. З другого боку, на думку експерта, сама Росія довго не зможе тримати у своїх сховищах чи продати комусь іншому європейські обсяги газу. «РФ не отримуватиме мільярди доларів від експорту газу — це й є прямий фінансовий тиск... Вона недоотримуватиме до 10% всієї валютної виручки від продажу за кордон енергоносіїв. Це й є найефективніша санкція», — пояснює керівник проектів Ліги фінансового розвитку.

«У структурі торговельних українсько-російських відносин 63% російського імпорту — газ і нафта. Це  — бізнес Путіна і його оточення. Тому точковий удар саме по газу теоретично може зупинити агресію Росії», — підтверджує думку колеги Андрій Новак.

Тиск на транзит — це вихід, але тільки на крайній випадок, натомість застерігає експерт газового ринку, президент Центру глобалістики «Стратегія ХХІ» Михайло Гончар. Він вважає, що єдиний варіант обмеження транзиту газу в ЄС — це пряме вторгнення російських збройних сил в Україну. На його думку, не випадково Україна тримала «в рукаві» набір санкцій і оприлюднила їх тільки в п’ятницю, а Арсеній Яценюк попередив про можливу зупинку газового потоку через Україну.

«Саме в п’ятницю була велика загроза «гуманітарної інтервенції» (читай — воєнного вторгнення) з Росії. Повна зупинка транзиту газу через Україну — це Ultima ratio regum, що в перекладі означає «Останній аргумент королів»», — підсумовує Гончар.

При інших сценаріях розвитку ситуації, на думку експерта, газову санкцію чіпати не можна, бо РФ використає цей привід, щоб звинуватити нас. Мовляв, ось бачте, ми завжди говорили, що Україна використовує своє транзитне розташування як важіль впливу для досягнення своїх політичних цілей.

Якщо цю загрозу не врахує українське керівництво, то, продовжує експерт, європейські лобісти «Газпрому» отримають безапеляційне підтвердження, що не будуть мерзнути взимку, Євросоюз повинен терміново розблокувати питання надання згоди на виключення газопроводу OPAL (відгалуження «Північного потоку» по території Німеччини), запустити на повну потужність «Північний потік» і дати згоду на будівництво «Південного потоку».

Серед інших дієвих економічних важелів експерти називають фінансовий сектор. «У ньому розміщено активи Путіна і його оточення», — говорить Новак. «За словами голови НБУ, обсяг російського капіталу в українській банківській системі — 18,5 мільярда гривень (32%загального обсягу іноземного капіталу), активи — це 13% в системі. За таких умов введення санкцій проти банківських установ може призвести до глибинних проблем в банківській сфері, передусім, до відтоку капіталу та можливих інфляційних очікувань», — додає економіст Міжнародного центру перспективних досліджень Ангела Бочі. Одним словом, у повній мірі ми не зможемо застосувати тут санкції, бо постраждають українські вкладники. Тож Андрій Новак пропонує провести роботу з людьми, щоб вони переводили свої вклади з російських банків в українські, а Ангела Бочі — збільшувати контроль за тими банківськими установам, які сприяють фінансуванню тероризму.

Не виключено, що найближчим часом відбудеться й заборона роботи в Україні певних серверів, які транслюють роботу російських каналів і сепаратистів про бої в зоні АТО, продовжує називати найдієвіші санкції з урядового переліку Блінов.

Крім того, додає керівник проектів Ліги фінансового розвитку Андрій Блінов, може добре «вистрілити» і пункт про заборону участі в приватизації російським компаніям. Адже Україна анонсувала продаж значної частини майна в енергетиці та хімічній промисловості, і саме росіяни хотіли їх купувати. Утім, це відбудеться тільки за умови прозорих термінів. Зараз російські компанії почали перереєстровуватися на іншу юрисдикцію (наприклад «Лукойл»), тож не цілком можлива їхня участь у торгах під виглядом офшорних компаній.

* Напис на французьких гарматах, які відливали за часів правління Людовика XIV, приблизно з 1650 року.

Сам термін Ultima ratio вперше було використано під час Тридцятирічної війни, коли кардинал Рішельє наказав відлити на стволах гармат слова Ultima ratio regum. При цьому ця сентенція підкреслювала не так крайньо радикальні заходи вирішення проблеми, як важливість вирішального слова короля, яке повинно остаточно вирішити конфлікт. Цей напис було заборонено Національними зборами 1796 року. У цей час Педро Кальдерон де ла Барка у своїй драмі «У цьому житті все й істина й брехня» писав, що порох і свинець є ultima razon королів. 1742 року Фрідріх II Великий запровадив у Пруссії власну версію напису «ultima ratio regis» (лат. дослівно «останній аргумент короля»).

Сьогодні використовується для означення останнього методу вирішення проблеми, останнього засобу або дії при конфлікті інтересів, коли всі інші, поміркованіші або мудріші, з етичної точки зору, методи вирішення, було застосовано безрезультатно. Часто цією сентенцією обгрунтовуються агресивні (воєнні) дії, якщо всі попередні спроби вирішення конфлікту не дали результатів.