Умови видачі кредитів хочуть зробити жорсткішими

На сайті парламенту опублікували проект постанови №2286/П. У ньому пропонується взяти за основу законопроект «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення довіри між позичальниками і кредиторами». Згаданий законопроект підтримав і запропонував ухвалити в цілому профільний комітет Ради на останньому засіданні. Але чи потрапить він на розгляд депутатів на новий пленарний тиждень, стане зрозуміло наступного понеділка, після погоджувальної ради коаліції.

Ухвалення документа суттєво змінює стосунки між кредитними позичальниками і банками. Нові правила сектору потрібні, особливо, якщо згадати про оцінки аналітиків Світового банку про те, що в країні має лишитися близько 100 банків. Тобто з ринку піде ще 30. Нагадаємо, за інформацією НБУ, станом на 1 липня 2015 в Україні діяло 127 банків, а за період січень 2014-го — липень 2015 року неплатоспроможними визнали 54 установи.

«Наразі банківська система має достатню ліквідність, але кошти банків переважно спрямовуються не на довгострокове кредитування, а на видачу короткострокових споживчих позик населенню, а також у безризикові інструменти НБУ та уряду», — йдеться в пояснювальній записці до законопроекту. Гроші банки тримають, бо ризики їх повернення зберігаються на всіх стадіях кредитування (видача, обслуговування, повернення). Як наслідок, протягом 2014 року частка непрацюючих кредитів у банківському секторі зросла до майже 178 мільярдів гривень, або 13,5% загального обсягу кредитного портфелю банківських установ (станом на початок року). Тож в Україні очевидний дефіцит інструментів недопущення урегулювання проблемної заборгованості. Як це виправити?

Найперше автори пропонують внести зміни до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». «Так, закон нібито дозволяє кредитору відмовитись від забезпечення і стати конкурсним кредитором, тобто мати право участі у комітеті кредиторів з правом голосування, оскарження рішень та інше. Однак документ не передбачає механізму відмови такого кредитора від забезпечення, тому склалась негативна судова практика, що відмова має бути оформлена у вигляді правочину між кредитором та боржником (майновим поручителем). У таких випадках, боржник чи майновий поручитель всіляко ухиляється від укладення будь-яких правочинів, тобто шанси забезпеченого кредитора потрапити у комітет кредиторів з метою контролю над процесом банкрутства рівні нулю! Крім того, закон не передбачає обов’язку враховувати дані інвентаризації майна боржника при формуванні реєстру вимог кредиторів, тому всі кредитори, вимоги яких формально забезпечені майном (незалежно від його фактичної наявності та вартості), вважаються забезпеченими кредиторами, тобто не мають права голосу в комітеті кредиторів», — йдеться в законопроекті. На думку авторів потрібно змінити цю практику.

«Зараз масово почали банкрутувати юридичні підприємства, які брали кредити. Яка виникає проблема? Як правило, кредити є забезпечені певним майном і в процедурі банкрутства ці позики ідуть поза межами ліквідаційної маси. Начебто добре, бо продається нерухоме майно, кошти віддаються банку, а потім — усім іншим. Але це майно продає ліквідатор і тут виникає поле для цінових маневрів. Навіть у мене на окрузі є приклад продажу цукрового заводу таким ліквідатором за 1,7 мільйона гривень при реальній вартості цього об’єкта в десятки разів більше. Як наслідок, банки не мають впливу на те, що занижується ціна ліквідаторами. Крім того, вони втрачають право голосу в раді кредиторів, бо ідуть поза межами цих процесів. А отриманих коштів не вистачає. Даний законопроект урівнює банки у правах з усіма кредиторами: мають можливість брати участь у всіх засіданнях, голосувати про призначення ліквідатора, щоб таких негативних моментів уникати», — розповідає «Дню» один з авторів законопроекту заступник голови парламентського комітету з питань фінансової політики і банківської діяльності Руслан Демчак. За його словами, документ має поступово повернути довіру населення до банківського кредитування і зняти низку існуючих перепон. «Важливо сформувати на старті правила, щоб усі надавані клієнтами дані були правдиві, інформація — вичерпною і не викривленою. Фактично цей закон усуває всі існуючі на практиці неузгодження між банком і клієнтом, щоб у майбутньому усунути непорозуміння, наприклад, про незнання ризиків валютного кредитування, девальвації тощо. Ці нюанси знімаються і потрібно їх виписати так, щоб були зрозумілі обом сторонам», — підсумував він.

Документ також пропонує надати банкам доступ до державних реєстрів, щоб вони знали, кому дають кредити і від кого приймають депозити. Нагадаємо, понад 30% українців не тримають заощадження в банку, а 49% зберігають там незначну частину своїх грошей.

Президент Асоціації українських банків Олександр Сугоняко говорить, що закладені в законопроекті заходи — напівміри. Вони потрібні, але відродити довіру населення лише ними не вдасться. «На жаль, зростання вкладів немає. Чому? Коли падіння економіки значне й очікується його подальше поглиблення, то кожен потенційний вкладник розуміє, що в таких умовах важко щось прогнозувати, а отже, і довіряти банкам», — говорить він. На думку Сугоняко, уряду та парламенту треба спільно повирішували загальноекономічні питання. Найперше, пояснює експерт, — подумати про систему підтримки вітчизняної продукції. Таким чином гроші українців апріорі лишатимуться в країні і рано чи пізно «потечуть» у банки. Друге — спільно з НБУ нарешті відрегулювати інфляційну політику, яка тисне на курс. «Що це за не нормальна залежність українців від валютного курсу? Це свідчить про те, що внутрішнє споживання і експорт не збалансовані. Чому європейців не турбує, який курс євро до долара? Ось тут є завдання для спільної роботи Ради, НБУ та КМУ», — пояснює Сугоняко. І третє — навести лад у праві власності. «Для власника банку важливо прогнозувати свою діяльність на тривалий період. Відсутність надійної системи гарантії права власності створює для них сіру зону законодавчої невизначеності, що обмежує значну частину потенційних кредитних можливостей. Зніміть це питання і ринок розвиватиметься», — додає він.

Чи бачить усі ці потенційні завдання уряд та НБУ? Поки що часткова відповідь є лише на валютне питання. Валютне законодавство треба радикально змінювати, вважає заступник голови Національного банку України Олег Чурій. «У серпні ми створили робочу групу з легалізації валютного законодавства. На кінцевому етапі хочемо повністю змінити валютне законодавство. Як ми бачимо валютну лібералізацію? Головне — це лібералізація поточного рахунку, тобто операції з експорту-імпорту, які проводять українські контрагенти», — пояснив він. Крім того, за його словами, пріоритетом є лібералізація прямих інвестицій, оскільки вони не волатильні, але сприяють внутрішньому росту. «До портфельних інвестицій, короткострокового кредитування, а також операцій населення з іноземною валютою ми поки підходимо досить обережно через високу волатильність такого капіталу», — додав заступник голови НБУ.