Вакансія шукає людину

На українському ринку стає дедалі більше рекрутингових компаній. Чи може це свідчити про те, що економіка не стоїть на місці, а розвивається, причому чимраз більше зростає потреба в кваліфікованій робочій силі? Про риторичність цього запитання свідчить хоч би те, що державним центрам зайнятості та комерційним кадровим агентствам уже не під силу звести та балансувати попит і пропозицію в цьому сегменті ринку праці. У зв’язку з цим арсенал його інструментів і поповнився рекрутинговими агентствами.

«Ми відрізняємося від кадрових агентств насамперед тим, що шукаємо не роботу претендентам, а підбираємо співробітника під вакансію, — сказала «Дню» працівник одного київського рекрутинг-центру Олена Михайлiна. За її словами, головна мета роботи таких агентств — закривати вакансії. Керівник компанії-наймача ставить перед рекрутерами певне завдання — знайти людину, яка відповідає основним вимогам вакантної посади. Але рекрутери керуються не лише вимогами роботодавця, а й виходять також з власної оцінки рівня корпоративної культури компанії та мікроклімату в колективі, де людина працюватиме. На їхню думку, вона має підходити компанії не лише професіонально. Бажано, щоб її психологічний портрет збігався з усталеним у компанії баченням свого ідеального працівника.

«Для кожної посади ми розробляємо систему тестування, що перевіряє не лише професіональну, а й особистісну готовність людини її займати, — розповіла «Дню» директор із підбору персоналу київського рекрутингового агентства «Фортуна» Ганна Дівак. — Потім ми розмовляємо з претендентом, з’ясовуючи його мотивацію, його психологічні особливості, а тільки потім відправляємо його в компанію на співбесіду».

Таким чином, з’ясувавши основні пріоритети компанії та знайшовши максимально відповідну для неї людину, рекрутингові агентства звільняють претендентів від ходіння від одного підприємства до іншого. Адже нерідко буває й так, що претендентам відповідальної посади доводиться не раз і не два пройти випробувальні терміни в різних фірмах...

Як розповіла «Дню» Олена Михай лiн а, більшість рекрутерів просто не зацікавлені косо-криво аби живо підбирати претендентів на вакансію, бо платять їм замовники тільки тоді, коли претендент стає співробітником фірми. Точно так само їм невигідно довго тягнути з виконанням замовлення — компанія може звернутися до конкурентів.

«Я був задоволений тим, що звернувся в рекрутингове агентство, — відповів на запитання «Дня» директор ПП «Тріала» Микола Веслов. — Я не люблю довго підбирати працівника та приділяти багато часу претендентам, які щодня приходять до нашого офісу. А там мені запропонували кандидатуру, я поговорив, мені людина сподобалася. Досі вона в нас працює, і я нею задоволений».

Для оголошень про вакансії рекрутери найчастіше використовують інтернет, а потім розпочинають опрацювання присланого претендентами резюме. Співпрацювати з центрами зайнятості вони не хочуть, щоправда, і ті не дуже поспішають випробувати в своїй роботі цю новацію: «Ми ніколи не співпрацювали з рекрутинговими центрами, — відповідаючи на запитання «Дня», пояснює начальник відділу інформації Київського міського центру зайнятості Галина Мелехова. — Ми чудово впораємося з роботою самі, підшуковуючи тим, хто до нас звернувся, вакансії, і не потребуємо послуг посередників». Їм, звичайно, видніше, проте, можливо, і вартувало б ними не нехтувати. І насамперед в інтересах тих, хто шукає для себе хорошу роботу. Тим більше, що людей такий шлях влаштовує. «Коли я прийшов на співбесіду, я навіть не думав, що доведеться пройти стільки тестів, вислухати та відповісти на стільки запитань, — сказав «Дню» Ігор Михайленко, який знайшов собі нещодавно роботу менеджера із продажу електротехнічного обладнання. — Я розраховував, що мого диплома та рекомендацій із попереднього місця роботи цілком достатньо, щоб мене прийняли. А тут такі складнощі. Але виявилося, мучився не дарма: моя робота мені підходить не лише як фахівцю, а й як людині».