Валютний ринок готується до гіршого

Останнім часом дедалі більше міцнішає відчуття, що український валютний ринок помалу перестає бути ринком. Адже ліберальне формування курсу гривні насправді є лише одним з варіантів «прив’язки» курсу до... валютних резервів Нацбанку.

Перші симптоми наближення кризи з’явилися вже років зо два тому. Тоді учасники валютного ринку звернули увагу на неприємну тенденцію: обсяги операцій стало скорочувалися. Першою зменшила обороти Українська міжбанківська валютна біржа. За нею пішов міжбанківський валютний ринок. І лише обмінний ринок готівкової валюти демонстрував стабільні показники.

Тим часом іще один учасник валютного ринку, Національний банк, перебував на дещо іншій позиції. Будучи поінформованим, що основні проблеми валютного ринку пов’язані з негативними макроекономічними тенденціями, грошові власті віддали перевагу адміністративним заходам перед усіма іншими. Так було дано старт поступовому витісненню економічних механізмів валютного курсоутворення.

Загострення валютної кризи експерти відносять на торішню осінь. Її головною причиною став масовий вихід іноземців з ринку внутрішнього боргу. Їхня частка на ринку становила, за різними оцінками, від 50% до 80%, а в даний момент не перевищує 20%. Усе це сильно вдарило по гривні. З початку року частка іноземних інвесторів у ринку ОВДП скоротилася приблизно втричі, — повідомила «Українські новини» директор емісійно-кредитного департаменту НБУ Наталія Гребеник. «Нині частка нерезидентів становить близько 20%, якщо враховувати в капіталізації ринку гривневі облігації, розміщені з Merrill Lynch і ING Barings. На початок року частка нерезидентів становила близько 60%», — сказала вона. Пані Гребеник не назвала абсолютних значень портфелів іноземних інвесторів. За підрахунками агентства Українські новини, сумарний обсяг ОВДП, які належать іноземним інвесторам, з початку року зменшився з 4700 млн. гривень до 2100 млн. гривень. Таким чином, було виведено з ринку приблизно 2 млрд. — суму, порівнянну з валютними резервами Нацбанку.

Утім, Нацбанк України відреагував досить швидко і зробив спекулятивні операції неможливими як для нерезидентів, так і для місцевих банків. У результаті, взяти гривню стало ніде, позаяк основними постачальниками були українські банки. Як би там не було, а нерезиденти втратили змогу проводити арбітражні та спекулятивні операції. А наші банки її не надбали. Їм запропонували нові норми резервування, й це помітно зменшило обсяги вільних грошей. Крім того вони повинні були дотримуватися нових норм міждержавних розрахунків. І на завершення до всього, НБУ змінив правила курсоутворення, звівши до мінімуму діапазон коливань.

І все-таки втримати гривню не вдалося, довелося скасувати наприкінці року валютний коридор, який не було витримано на зовнішньому, московському ринку. Змінили й планові межі коридора на 1998 рік. Тоді ж посипався ринок форвардів. Згідно з даними журналу «Експерт», він почав активно розвиватися торік улітку, на піку нерезидентськиx вкладень в ОВДП. До речі, за офіційною українською інформацією, форвардного ринку в Україні нібито не існує, а всі спроби УМВБ запустити секцію термінових контрактів поки що не увінчалися успіхом. Отже, наприкінці минулого року почалися неплатежі з боку невеликих українських банків. Найбільше потерпіли великі банки, переважно російські, через які західні інвестори хеджували курсові ризики на українському ринку. Для підтримки іміджу їм довелося виконувати збиткові контракти. Остаточно ринок форвардів обвалився в березні цього року, після ще однієї хвилі девальвації гривні.

Інфраструктура українського фінансового ринку не відповідає цивілізованим вимогам. Практично немає повторного ринку ОВДП, операції здійснюються лише на неорганізованому міжбанківському ринку. Ті, хто купував папери у спекулятивних цілях, ставали інвесторами мимоволі. Тепер загроза девальвації в Україні більша, ніж у Росії. Росія демонструє досить жорсткі підходи в проведенні грошово-кредитної політики. Україна розуміє свою слабкість і обгрунтовано вважає, що й міжнародна допомога їй буде меншою.

Джерел поповнення валютних резервів у країни немає. Сальдо торговельного балансу незмінно негативне, за перше півріччя — $1,046 млрд. 1997 року негативне сальдо платіжного балансу ($2,9 млрд.) наполовину компенсував приплив західного капіталу, цього року навантаження через відплив валюти з країни подвійне. Експортні перспективи України не викликають оптимізму: 44% постачається в Росію і 30% — в Азію, які потерпають від власних криз.

Україні дуже складно отримати ринкову позику на зовнішньому ринку: надходження неповної та суперечливої інформації стосовно позики від банку ING Barings (чи під 18%, чи під 55%) пряме тому підтвердження. В лютому цього року, коли було потрібно зупинити обвал гривні, вдалися до екзотичної фідуціарної позики на 750 млн. німецьких марок: на відміну від звичайних європозик увесь обсяг викупили організатори (Commerzbank і Merrill Lynch) і розміщували серед інвесторів самостійно. З урахуванням їхніх комісійних вартість трирічної позики становила 16% річних. Навіть на тлі падаючої марки це шалена дохідність. Якщо банк просить кредит у доларах під 13% річних, це означає, що в нього серйозні проблеми й він потенційний неплатник. Україна «засвітилася», навіть Москва з тривогою сприйняла цю ставку як прецедент для країн регіону. Не менш незвичайно виглядала європозика на 500 млн. екю з переведенням у євро. Склалося враження, ніби фінансисти Заходу експериментують з Україною, користуючись її гострою потребою в коштах: саме тоді країні відмовили в чергових траншах кредитів МВФ і СБ.

Нові кредити МВФ потенційно можуть підтримати гривню. Її курс навіть може вирости до 2,10 грн. за долар. Однак перепочинок буде тимчасовим, лише до кінця року, — вкладатися на більший термін інвестори, як і раніше, не ризикують. Є ще один обмежувач — валютні резерви НБУ. Проте і їх при нинішніх запитах бюджету вистачить не надовго. А справжніми ліками для валютного ринку можуть стати лише структурні реформи в економіці. Правда, провести їх поки що також немає кому.