Велика фінансова приватизація

Днями уряд оновив стратегічні принципи реформування  державного банківського сектору, відповідне рішення було прийнято 2 вересня 2020 року.

Відповідно до затверджених Кабінетом Міністрів України засад стратегічного реформування банківського сектору, держава, зокрема, планує  впровадити стратегії для кожного державного банку; до 2025 року знизити частку держави в банківському секторі з 60% до 25%; скоротити частку непрацюючих активів на балансах державних банків; захищати та підтримувати реалізацію реформи корпоративного управління із більшістю незалежних членів в наглядовій раді, із забезпеченням необхідного рівня підзвітності.

Держава також утримається від стратегічних ініціатив, які могли б привести до довгострокового збільшення частки держави в фінансовому секторі, включаючи створення нових державних банків або спільних з державою інститутів, які могли б збільшити витрати держави. Вихід з капіталу банків держава планує здійснити, навіть якщо це принесе лише часткове повернення вже внесених інвестицій.

Держава очікує, що банки державного сектора почнуть переговори з фінансовими радниками для визначення дорожньої карти та стратегії продажу державних часток до грудня 2021 року. Також зазначається, що Міжнародна фінансова корпорація Світового банку схвалила надання «Укргазбанку» позики, який буде конвертований в додатковий капітал.

Що стосується «Ощадбанку», то щодо нього створюються всі необхідні передумови для забезпечення вступу міжнародних фінансових організацій в капітал банку до кінця 2020 року. «Ці умови включають кілька факторів: позбавлення державних гарантій вкладів «Ощадбанку» й приєднання до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (жовтень 2020 року). Очікується, що участь МФО в капіталі «Ощадбанку» призведе до мажоритарної або повної приватизації банку до кінця 2025 року», — сказано в тексті  офіційного документа, яким передбачено реформування банків державного сектору.

Для  «Укрексімбанку» держава «прагне знайти міноритарного інвестора на 5-річному горизонті з потенційною приватизацією в довгостроковій перспективі».

Щодо «ПриватБанку» держава ставить перед собою мету взагалі вийти з капіталу банку.

Чому реалізувати на ринку державну долю банків було б і вигідно, і корисно? Відповідь очевидна: якщо знайдуться іноземні інвестори, які захочуть вкласти кошти в українські банки, вони тим самим підвищать їхню надійність та прибутковість. І загалом спрацюють на престиж вітчизняних фінустанов.

Глава Комітету економістів України Андрій Новак  розглядає лише два сценарії приватизації держбанків: за першим із них державні банки відходять покупцеві із-за кордону. За другим — перекуповуються вітчизняними фінансовими групами. У першому випадку на банківську систему України чекатиме прорив, а в протилежному                — занепад, «виведення капіталу та банкопад».

«Немає нічого поганого в ідеї віддати фінансові установи в приватні руки. Це означає, що держава отримає від такої угоди значні кошти. Також у банку з’являться нові приватні власники, а вони, як правило, працюють ефективніше за державу. Але банківська галузь є дуже особливою, тому що вона має справу з грошима людей і підприємств, і до цього питання потрібно підходити не тим способом, як до приватизації промислових об’єктів, житлових або інфраструктурних», — попереджає Новак.

«Тому приватизація можлива, в ній немає нічого страшного, але ключове тут — як її проводитимуть і хто стане новим власником. Якщо це будуть великі структури світового рівня (європейські або американські, банки з високою репутацією), то це піде тільки на користь українській економіці, тому що з’явиться новий, більш високий рівень банківських послуг, більш висока конкуренція. А найголовніше — країна поступово буде входити на гідних правах на світовий ринок капіталів, і так держава зможе підвищити свої кредитні рейтинги. І з новими власниками, якщо це будуть світові банківські структури, можна розраховувати на значно більші обсяги інвестицій, кредитування української економіки».

Андрій Новак додає, що на Заході структура банків є різною, але превалюють все-таки приватні установи. Але в Україні — своя специфіка. Бажання займатися в ній бізнесом гасить передусім війна, які всі галузі життя робить вкрай нестабільними, а також непрозорі правила гри. Крім того, є ще один чинник — непривабливість самих лотів, адже державні банки України — у боргах. Плюс на них висить чимала кількість проблемних кредитів. На цю обставину вказує президент Українського аналітичного центру Олександр Охріменко. «Купуючи банк, ви одразу отримуєте колосальну кількість проблемних кредитів. Нині вони покриваються за рахунок держбюджету, а покупцям доведеться покривати його зі своєї кишені. Навіщо? Простіше створити банк з нуля, ніж купити кладовище, яке нічого не коштує», — переконаний експерт.

Натомість економічний експерт Андрій Блінов вважає, що 10-20%  від пакету держбанків могли би зацікавити міжнародні установи — наприклад, Європейський банк реконструкції та розвитку. Блінов нагадує: частина капіталу «Мегабанку» та «Авалю» вже зараз перебуває в ЄБРР.

«Звісно, питання продажу залежатимуть від інвестиційного клімату і того, чи вдасться знайти добропорядного, серйозного західного інвестора на ту чи іншу частину банків. Тому мені здається, що насамперед потрібно вирішувати питання саме входження капіталів міжнародних фінансових організацій — таких, як Міжнародна фінансова корпорація, ЄБРР, Світовий банк або Кредитне агентство з реконструкції. І мені здається, що держава буде рухатися в цьому напрямі», — говорить експерт.

Зауважимо, що на минулому тижні Міністр фінансів Сергій Марченко здійснив робочий візит до Швейцарії у рамках реалізації плану заходів, погодженого на нещодавній зустрічі в Києві Президентом України Володимиром Зеленським та Президентом Швейцарської Конфедерації Симонеттою Соммаруга. І, за повідомленням пресс-служби Мінфіну, в Цюріху Міністр мав зустрічі з головою правління найбільшого банку Швейцарії UBS Group Сержіо Ермотті, під час якої, йдеться у повідомленні,  «сторони обговорили перспективи повернення на український ринок банків зі швейцарським капіталом, зокрема участь UBS group в приватизації банків державного сектору України».

А поки що у затверджених урядом Засадах стратегічного реформування держбанків передбачено, що «в середньостроковій перспективі банки державного сектору мають стати самодостатніми з точки зору формування капіталу».

Зокрема, йдеться, що банки не повинні очікувати від держави додаткового капіталу, крім критичних ситуацій. Усі запити на поповнення капіталу будуть проаналізовані акціонером та регулятором, щоб визначити бізнес причини та передумови критичної ситуації (включаючи, чи була ця криза викликана умовами, що були підконтрольні або непідконтрольні правлінню та наглядовій раді).

Держава буде поступово обмінювати облігації, якими було здійснено докапіталізацію, на стандартні ринкові державні облігації. Будь-яка подальша докапіталізація здійснюватиметься за допомогою стандартних ринкових державних облігацій.

Держава застосовуватиме розумну дивідендну політику, дозволяючи банкам державного сектору мати стратегію підвищення їх вартості та, беручи до уваги достатність капіталу. Конкретні коефіцієнти виплат дивідендів щорічно будуть визначатися Урядом в рамках дивідендної політики.

В короткостроковій перспективі, під час пандемії COVID-19, держава буде дотримуватися прагматичної політики щодо капіталу банків шляхом зменшення виплат дивідендів, проведення стрес-тесту для визначення потреб у капіталі та, при необхідності, покриття дефіциту капіталу.

Очікується, що частка непрацюючих активів у банках державного сектору знизиться до рівня менш, ніж 20% від загального обсягу активів. Більшість з таких активів буде реалізовано у прибутковий спосіб, відповідно до вимог Постанови НБУ від 18.07.2019 № 97 «Про організацію процесу управління проблемними активами в банках України» та Постанови Кабінету Міністрів України від 15.04.2020 р. №281 «Про затвердження критеріїв та умов визначення банками, в яких державі належить 75 і більше відсотків статутного капіталу, заходів з управління проблемними активами».

«При цьому, у своїх намірах максимізувати повернення коштів від непрацюючих активів, банки державного сектору повинні активно вирішувати питання відновлення непрацюючих активів за допомогою власного спеціалізованого підрозділу по роботі з непрацюючими активами або шляхом передачі на аутсорсинг. Такі заходи, а також співпраця з робочою групою з питань непрацюючих активів при Раді з фінансової стабільності, дозволить посилити вирішення питання непрацюючих активів у найближчій перспективі», — йдеться в документі.