Вітчизняний ВПК у «вільному падінні»
Час було втрачено. Конверсія набула некерованого характеру, що часто-густо супроводжувалося розпадом окремих напрямків діяльності ВПК. Реально встояли лише гіганти на кшталт АНТК ім. Антонова, Харківського ВО ім. Малишева чи Запорізької «Мотор-Січі». Коли інші вже впали, вони, з огляду на свої габарити, ще лише хилились.
Обпеклося на конверсії й Міноборони. У складі Збройних Сил майже 170 підприємств різного профілю. На них задіяно 50 тисяч працівників. (За 1998 рік ці підприємства заробили 200 млн. грн. У планах 1999 року — на 8 млн. більше.) Коли конверсія була популярним захопленням, для керівників заводів замаячила спокуслива перспектива перетворити їх якщо не на «свічні», то хоча б знайти спосіб зводити кінці з кінцями. Проте виявилося, що запропонувати на цивільному ринку їм немає чого. Часом доходило до парадоксальних речей — один з ремонтних заводів почав виробляти кінську упряж та вози. Не розбагатіли. А потім і податки навалились, і сам військовий бізнес став на межі кримінального. Адже й досі не визначено те правове поле, на якому військові могли б грати чесно. Не визначено статус військового майна — тобто хто є його власником та розпорядником. І досі не ухвалено порядок корпоратизації та приватизації державних підприємств Міноборони. Так що вони, як у своєрідному вакуумі, — Міноборони замовлень для них не має, проте й на волю ринкової економіки нікого відпустити не може, бо нема такого закону.
Та що там Міноборони з його «свічними» заводиками. Приватизація не під силу й таким гігантам, як «Хартрон». Підприємство, що розробляє системи управління для космічних систем, яке потерпає від браку замовлень, планувало перейти на ринкові рейки. Частину акцій сподівалась придбати Росія. Проте несподівано уряд ухвалив рішення, за яким контрольний пакет підприємства залишився в розпорядженні держави.
За словами генерального конструктора та президента ОАО «Хартрон» Якова Айзенберга, постанова уряду України, за якою частка держвласності збільшена до 50% плюс одна акція, прийнята з порушенням попередніх домовленостей. Російське космічне агентство та Центр імені Хруничева були готові інвестувати в розвиток підприємства $ 5 млн.
У чому реальна причина конфлікту навколо «Хартрону» — достеменно невідомо. Але однозначно, що дії українського уряду виглядають спонтанними. Хіба можна за такої спонтанності проводити планову конверсію та планово піклуватися про інтереси вітчизняних підприємств? До речі, тут варто згадати й про те, що після безкраватково-рибальської зустрічі президентів Росії та України, Леонід Кучма все ж погодився з тим, що ракетний крейсер «Москва» вже найближчим часом стане під прапори російського ВМФ. У Росії вкупі з пробивною московською префектурою все ніяк не вистачало грошей, щоб розплатитися з Миколаївським суднобудівним заводом, де доводили до пуття «Москву». Борг заводу становив близько 9 млн. грн. Їх, як очікується, буде зараховано в рахунок погашення загального боргу України Росії. А тепер зателефонуйте до Миколаєва й запитайте, чи задоволені вони таким рішенням. «Каюк нашій зарплаті», — скажуть вам там робітники. Але що та зарплата на тлі великої політики — так, дрібниці...
Так чи інакше соціально-економічна трансформація українського ВПК залишиться не державною справою, а либонь особистою проблемою керівництва та колективів підприємства.
