«Війна переводить реформи у стан мобілізації»

Є думка, що реформи вимагають грошей, і тому їх не можна проводити у воєнний час, коли всі сили й кошти мають бути спрямовані на перемогу. Але в Україні так не вважають. Більше того, згуртований труднощами народ показав, що зараз він сприйнятливіший і до самих реформ, і до вкрай стислих термінів їх проведення, що теж диктується нинішньою ситуацією. Уряд також демонструє рішучість у цьому питанні.

У середу прем’єр-міністр України Арсеній Яценюк заявив, що наступного вівторка до парламенту буде внесено законопроект про бюджетну децентралізацію, що передбачає бюджетну автономію для регіонів. Місцевим бюджетам передаються податок на нерухомість і єдиний податок. У вересні Рада, за словами прем’єра, має прийняти весь пакет законопроектів з економічного зростання. Відповідно до нього Кабмін пропонує скоротити кількість податків і зборів з 22 до 9, а також радикально змінити методику нарахувань на фонд оплати праці, що виведе зарплату з тіні. Держбюджет 2015 року, впевнений Яценюк, можна буде побудувати  вже на новому Податковому й Бюджетному кодексах.

Можна припустити, що всі названі, а також інші податкові новації, напрацьовані урядом за участю громадських організацій, є своєрідною революцією у фінансовій сфері, яка вже найближчими роками позначиться на ситуації в економіці й благополуччі українських сімей. Але деякі експерти впевнені, що уряд за відведені йому місяці міг би зробити значно більше.

Того ж дня, коли Яценюк докладав на засіданні уряду про податкові й бюджетні зміни, Європейська економічна палата й Інститут еволюційної економіки підбивали підсумки дискусії, що почалася ще в середині травня, про кризу в Україні й шляхи її подолання. Передуючи виступам, в яких пресу передбачалося ознайомити з колективною думкою  й колективними пропозиціями, директор інституту Ігор Макаренко визнав за необхідне зробити політичну заяву. «Ми трохи критикуватимемо наш уряд, — сказав він, — але хотіли б відгородитися від путінізму. Ми вважаємо, що це шкідливе явище в міжнародних процесах — не лише збройна агресія проти України, це ще й брехня, це негативний інтелектуальний капітал у масштабах країни. Усе це починає виливатися в економічні показники, і в результаті дії цього феномену ми спостерігаємо зниження економічної динаміки не лише в Україні, а й у країнах, що оточують нас, що взяли на себе обов’язок здійснювати санкції щодо Росії».

«Розвинені країни світу зараз турбуються про те, щоб усі ланки світової економіки зростали, — продовжував учений, — і навіть такий традиційно слабкий регіон, як Африка, теж, а тому надають йому масовану підтримку. Але лише Путін і лише Росія намагаються ослабити регіони довкола себе. Ось цей феномен може бути оцінений матеріально: ми можемо порахувати ті втрати, яких зазнав російський бізнес, і те, що втратила в результаті економіка України, а також ті втрати, які ляжуть на плечі європейських, американських і інших корпорацій у зв’язку з санкціями». Макаренко вважає, що світ має давати оцінку таким явищам і, звісно, не лише засуджувати їх, а й вживати жорсткіших заходів проти таких негативних явищ.

«Члени нашої палати сьогодні не розуміють, як з нами працювати, і не розуміють, будуть у нас реформи чи ні», — обережно гладить уряд проти шерсті глава наглядової ради Європейської економічної палати Олена Григорська. Макаренко її доповнює, оцінюючи негатив у роботі Нацбанку України. Він зауважує, що перехід на плаваючий валютний курс вимагає певних технологій і що невдале його використання призвело в Україні до величезних втрат для суб’єктів господарювання. Експерт також зазначає, що в результаті прорахунків уряду сталося порушення макроекономічних пропорцій у державному бюджеті. «Фінансування науки становить менш як 2% ВВП (0,1%, торік це було 0,7% ), менше ніж 2% ВВП передбачено на оборону». Не влаштовує ученого й інноваційна політика держави: «Окрім декларацій, ми нічого не бачимо». Він також говорить про корупцію, яка просто унеможливлює будь-які проекти.

Керівник інформаційно-аналітичного центру Forex Club в Україні Микола Івченко ратує за економічний патріотизм, особливо на телеекранах, але в той же час не може не оцінювати перспективи української національної валюти, виходячи з того тиску, якому вона піддається у світовій економіці, в процесі пошуку нових ринків збуту. «Гривня продовжує залишатися під тиском, тому що світовий фондовий ринок активно падає. За останні три тижні він втратив у капіталізації 6-10% — це дуже багато, — розповідає експерт. — Наголошується падіння на німецькому ринку, на європейському в цілому, падає американський фондовий ринок, ринки країн НСД. Йде скорочення глобального зовнішнього попиту, тобто падає експорт, і це й далі тиснутиме на гривню. А коли падають валюти більшості світових країн, і тих, що розвиваються, і розвинених, то й гривні немає сенсу впертися в рубіж 12 за долар. Швидше за все, не виключена й подальша її помірна девальвація. Це — світовий тренд».

«Соціально-політичне напруження в Україні — це приблизно те саме, що хочуть зробити своїми санкціями проти Росії США і європейські країни, — зазначає керуючий партнер компанії Capital Times Ерік Найман. — Вони їх запроваджують не з метою нашкодити економіці Росії. Економіка виступає інструментом для соціально-політичної дестабілізації зсередини, маючи мету повернути цю країну до демократичних цінностей. Відхід від них карається. Те саме робиться й щодо інших режимів, які відторгають демократію». У зв’язку з цим експерт ставить питання, а чи була в Україні демократія? Майдан він називає її м’яким проявом. І знову запитує: «А де результати?» На думку Наймана, Україна опинилася в гострій стадії війни. «Фізичної, інформаційної, торгівельної, й водночас ми бачимо повну відсутність якихось економічних перетворень, заради яких і з’явився Майдан. Підписання угоди про асоціацію з ЄС — це інструмент, це вибір європейських правил гри, але їх час уже впроваджувати... У нас просто поміняли «смотрящих», тих, хто сидить на корупційних потоках». «Якщо це європейський вибір, — загострює експерт, — тоді краще одразу здатися Путіну. У нас Нацбанк просто усувається від контролю за банківською системою та від підтримки її ліквідності». Таку політику регулювальника експерт характеризує як «злочинну бездіяльність» і прирівнює її до таких, що залишають діючу армію без боєприпасів.

Парадоксальним є результат політико-економічного аналізу, зробленого філософом Сергієм Дацюком. Зокрема, він попереджає, що проста констатація в Конституції про більші повноваження для самовизначення може призвести до олігархічної фрагментації території. У той же час зруйнований Донбас, на його думку, це ідеальний простір для реформ, передусім у вугільній і металургійних сферах. А зруйнована фінансова система України — це теж чудовий простір для реформ у цій сфері. «Війна переводить реформи в стан мобілізації, — говорить філософ, — дає можливість  зробити їх радикальними й провести за 2-3 місяці». При цьому Дацюк стверджує, що влада не збирається продовжувати українську революцію. Що робити? «Треба готувати третій Майдан, який тиснутиме на владу, висуваючи свої вимоги щодо чітких реформ, починаючи з боротьби з корупцією й закінчуючи деолігархізацією. Це те, що ми мали зробити, але через війну відклали».