Військово-технічна дружба
Переговори в «Укрспецекспорті» з генеральним секретарем міністерства оборони Іраку Брускі Нурі Шавейзом, який перебуває в Києві з офіційним візитом, як годиться, відбулися за закритими дверима. Україна, як, утім, і більша частина учасників світового ринку озброєнь, не особливо афішує свої успіхи.
З іншого боку, для розвитку військово-технічного співробітництва з Іраком склалися як політичні, так і економічні передумови. По-перше, Ірак, безумовно, оцінює роль українських військових. І аж ніяк не випадково просить український контингент затриматися. По-друге, іракські військові давно звикли до простої у використанні та досить надійної радянської зброї, а західні системи в нинішній ситуації будуть надто дорогим задоволенням і додатковими проблемами в їх освоєнні. Ірак, будемо відвертими, сьогодні не готовий оплачувати дуже великі витрати для зміцнення своїх воєнних мускулів. Та й мускули ці потрібні більше для вирішення завдань всередині країни. Нарешті, Україна виглядає досить привабливим партнером, оскільки не висуває політичних умов при реалізації своєї зброї.
Самій Україні поставки до Іраку вельми вигідні. По-перше, тому, що військова продукція може відкрити шлях цивільним компаніям. Відомо, що Україна вельми зацікавлена в участі у відновленні іракських аеропортів та поставці до Іраку транспортних і пасажирських літаків. По-друге, значну частину застаріваючих озброєнь і військової техніки виводять iз бойового складу в процесі модернізації української армії. Цю техніку краще збути за розумними цінами, ніж думати через п’ять-шість років над розв’язанням проблеми її утилізації. А по-третє, платоспроможність Іраку може різко зрости у зв’язку зі змінами геополітичної ситуації в регіоні. Тим більше, що президент США Джордж Буш уже заявив про готовність надати Іраку торгові пільги. І тоді країні знадобляться і дорожчі нові системи, й у тому числі для оборони від зовнішнього противника. У цьому контексті закріплення військово-технічної дружби може виявитися доречним. Контракт на поставки до цієї країни КрАЗів може виявитися аж ніяк не єдиним досягненням.
Що ж до дня сьогоднішнього, то, з огляду на очевидне, Ірак вельми потребує бойової наземної техніки. Наприклад, Йорданія нещодавно безкоштовно передала новій іракській армії автоматичні гвинтівки, кулемети і 150 БТР. Серед іншого Іраку передали близько 50-ти БТР-90 виробництва Арзамаського машинобудівного заводу, які були на озброєнні сил спеціального призначення Йорданії та були зняті з озброєння після закупівлі близько 200 південноафриканських БМП «Ratel-20». А нині Амман розглядає нову заявку Багдада на поставку ще 50-ти танків. У зв’язку з цим реальних контурів може набути спільний українсько-польський проект модернізації танків Т-72. За кілька днів до візиту іракських гостей Надзвичайний і Повноважний Посол Республіки Польща в Україні Марек Зюлковський зазначав, що польська сторона «розцінює його як довгострокову перспективу, що відкривається вже після завершення стабілізаційної місії наших військ в Іраку». До речі, цей проект подвійно вигідний Україні. Свого часу поляки зуміли підписати контракт iз Малайзією на поставку кількох десятків танків. А пізніше зіткнулися із завданнями, які набагато успішніше могли б реалізувати українські танкобудівники. Початок дружби розробників танків і привів їх на іракський ринок. Але українці не проти вийти і на малазійський.
Немає сумнівів, що тему поставок б/в техніки порушували під час візиту високопоставлених гостей. Україна могла б поставити Іраку досить широкий діапазон зброї: від бойових і військово-транспортних вертольотів до стрілецької зброї. На окрему розмову заслуговує вивчення іракцями можливостей підготовки військових фахівців. Це традиційна наша послуга, і не варто дивуватися, якщо у вітчизняних військових інститутах і академіях з’являться слухачі з Іраку. Звісно, до ейфорії на цьому фронті далеко. У тому числі й тому, що західні держави намагатимуться сформувати у країні свої бастіони впливу. Наприклад, група з 57 офіцерів НАТО нещодавно розпочала навчання іракських сил безпеки. Так само не випадково про готовність Росії надати всебічну допомогу Іраку в підготовці кадрів нещодавно заявив і Володимир Путін. Утім, легких військово-технічних перемог не буває.
Нарешті, ще однією перспективною темою може завершитися відвідування іракськими військовими холдингової компанії «Укрспецтехніка». Ця структура здобула популярність внаслідок створення цілої серії нових радіолокаційних станцій міліметрового діапазону. Українські «Борсуки» і «Лисиці», які, до речі, купує і національне прикордонне відомство, можуть стати в добрій нагоді іракським силам безпеки. Вони безпомилково розпізнають на відстані від 3 до 10 км переміщення збройних формувань або військової техніки. Але важливіше, що це могла б бути перша номенклатура нової української техніки в Іраку.
