«Власник трубопроводу має поважати європейські правила»

Україна повинна прискорити енергетичні реформи. Про це заявив у рамках IV Європейсько-українського енергетичного дня директор секретаріату Енергетичного співтовариства Янез Копач. За своїми повноваженнями та впливом — це друга людина в енергетичних питаннях на європейських теренах. Утім, попри всю важливість його статусу, візит пана Копача вже вдруге офіційна влада (судячи зі слів іноземного гостя) практично проігнорувала. «Минулого разу я зустрічався із заступником міністра Макухою. У мене також була запланована зустріч із міністром енергетики та вугільної промисловості Ставицьким, але в останню хвилину її скасували, тому я й зустрівся з Макухою. Цього разу зустрічатися вже немає з ким. Я намагався зв’язатися з іншими заступниками, але поки що безуспішно», — констатував гостинність української влади Копач.

Що ж, схоже, що українській владі не до порад енергетичної VIP-персони. Причини такої поведінки можуть бути різні. Можливо, її не повідомили про приїзд такого високого гостя. А може, набір європейських енергетичних порад у Кабміні та галузевому міністерстві давно знають, але конкретних рішень у відповідь не можуть озвучити, тож й не наступають на болючий мозоль. А ще ж є резонансний законопроект про приватизацію української ГТС (політичні партії його охрестили не інакше як здачею «труби» Росії), який, за зізнанням розробників, з’явився як результат виконання умов приєднання України до Енергетичного співтовариства. Словом, для дискусії двох сторін сьогодні назбиралося багато незручних запитань. Хоч яке б пояснення було, але факт лишається фактом: позицію директора секретаріату Енергетичного співтовариства в Україні все ж почули... ЗМІ.

Під час свого виступу в рамках IV Європейсько-українського енергетичного дня Копач заявив, що просування України щодо створення единого енергоринку з ЄС затримується. «Спільний енергоринок — це частина виконання умов третього енергопакета. Але, чесно кажучи, тільки Бурштинський «острів» може бути частиною цього енергоринку, бо вся інша частина України — не синхронізована з електромережею ЄС. Тому тут буде затримка», — констатував він.

За словами Копача, не вирішено й інші моменти. На запитання українських ЗМІ, чи вирішені питання, порушені в двох листах (про доступ до енергомережі Бурштинського «острова» та вмісту сірки в рідкому паливі), які Секретаріат надсилав на адресу українського уряду, чиновник відповів так: «Ці питання розв’язуються повільно, але принаймні вони не були проігноровані».

«День», на відміну від урядовців, поспілкуватися з директором секретаріату Енергетичного співтовариства та з’ясував його думку щодо основних енергетичних питань, які сьогодні порушуються в Україні.

«СПОЧАТКУ ТРЕБА СТВОРИТИ ЧІТКІ ПРАВИЛА»

— Пане Янез, чи не вважаєте ви, що доступ «Газпрому» до української ГТС закриє шлях нашій країні до єдиного енергоринку з ЄС?

— Не має значення, хто власник трубопроводів. Власник трубопроводу має поважати європейські правила. «Газпром» не хоче дотримуватися цих правил, бо він хоче бути монополістом і не буде задоволений доступом третіх сторін. У цьому й проблема. Але якщо українська держава у своїй законодавчій базі всі ці питання врегулює, то буде захищена. Тож спочатку треба створити чіткі правила, а потім уже не має значення, хто буде цим власником «труби».

—А зараз цих правил немає?

— На даний час немає таких чітких правил.

— Як вважаєте, чи не призведе в таких умовах передача української «труби» в оренду чи власність «Газпрому» до того, що Україна буде змушена вийти з Енергетичного співтовариства?

— Ні, це не означає, що Україна має вийти з європейського Енергетичного співтовариства. Ми розпочнемо дискусії, дебати й процедуру вирішення спорів, як це було в питанні розташування на Бурштинському «острові» генерацій. Але передача української «труби» в оренду «Газпрому» не означає автоматичного позбавлення членства в будь-якій міжнародній організації. Навіть країни-учасниці ЄС не завжди дотримуються директив. Але ми не виганяємо членів, якщо вони не можуть виконати певні директиви, а намагаємося допомогти їм, щоб вони вибрали правильний шлях.

— Україна свого часу сподівалася на допомогу Європи у фінансуванні модернізації ГТС. Але сподівання не виправдалися. Як вважаєте, чому ЄС не допомогла в цьому питанні?

— Я не можу коментувати речі, які приймаються Європейським Союзом, бо я з Енергетичного секретаріату. Настільки мені відомо, ЄС дуже рідко допомагає країнам, які не є його членами. Чесно кажучи, Євросоюз частково фінансує деякі проекти на кшталт інфраструктури, але не в сусідніх країнах. Він завжди допомагає технічно та у вирішенні невеликих фінансових питань. Проте в даному випадку важливо те, що якщо законодавство вашої країни узгоджене з європейськими правовими нормами, то вам буде значно легше отримати фінансову допомогу в таких організаціях, як Європейський банк реконструкції та розвитку та Європейський інвестиційний банк.

— Під час конференції звучала теза, що ГТС України можуть передати в управління «Газпрому». Раніше говорилося про консорціум. Як ви прокоментуєте те, що в такому разі Європу можуть виключити з цього процесу?

— Європейський Союз як політична інституція не зацікавлений в участі в консорціумах, бо вони є не чим іншим, як об’єднанням компаній. Звичайно, певні компанії країн Європи, як-от Німеччини чи Франції, були зацікавлені в консорціумі. Проте, як я вже пояснив на прес-конференції, найважливішим є дотримання правил прозорості, надання доступу третій стороні і здорова конкуренція. Не так уже й важливо, хто є власником труби. Проте я вважаю, що ГТС України не матиме особливої користі, якщо «Газпром» стане її власником. Попередній досвід показує, що в країн, де «Газпром» виступає власником контрольного пакета газотранспортних систем, виникають проблеми з дотриманням зазначених норм. Цілком імовірно, що ці проблеми повторяться і з Україною.

«УКРАЇНА ЗАВЖДИ ЦІКАВИТИМЕ ЄВРОСОЮЗ»

— Чи не позбавлять проекти з диверсифікації джерел енергії та будівництво обхідних газопроводів українську «трубу» інвестиційної привабливості? Інакше кажучи, чи не втратить ЄС зацікавленості до неї?

— ЄС ніколи не втратить зацікавленості в Україні, бо це наш безпосередній сусід. Я вірю, що з газом чи без Україна завжди цікавитиме Євросоюз. Я не впевнений щодо точних цифр, але зараз українська ГТС здатна перекачувати близько 95 мільярдів кубічних метрів газу щороку. Наскільки мені відомо, протягом минулого року транспортували лише 55 мільярдів кубічних метрів, тобто трохи більше, ніж половина наявного потенціалу. І це не результат політичних процесів, а, радше, наслідок економічної кризи і створення нових терміналів, які постачають зріджений природний газ із усього світу. Він дешевший, аніж російський газ. На мою думку, ця тенденція триватиме й надалі. Особисто я не впевнений, що «Південний потік» взагалі буде збудовано. Цей проект необґрунтований логічно та економічно невигідний. Існують й інші проекти газопроводів, наприклад Трансадріатичний трубопровід, яким планується транспортувати газ із Азербайджану до Південної Італії. Він перебуває на досить серйозній стадії розробки, але я не впевнений, чи доведуть роботу над ним до кінця. Також є газопровід «Набукко». Заглом тенденція зниження використання наявних транзитних потужностей триватиме. Тож я не бачу логіки в будуванні нової російської газотранспортної системи.

«7-МІЛЬЯРДНИЙ ГАЗОВИЙ БОРГ — НАСЛІДОК ВНУТРІШНЬОЇ ПОВЕДІНКИ ТОГОЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ВЛАДИ»

— Чи не відчуває себе Енергетичне співтовариство винним у тому, що Україна зараз шукає компромісів з Росією в питанні володіння ГТС? Адже, коли в січні 2013 року Україна зіткнулася з проблемою величезного газового боргу в сім мільярдів доларів, на який натякала Росія, Енергетичне співтовариство та Європа одностайно мовчали.

— Цей борг не був наслідком поради чи ініціативи ЄС чи Енергетичної співтовариства. Він цілком є наслідком внутрішньої поведінки тогочасної української влади. Але Євросоюз це розуміє. Саме тому ведуться переговори про скасування угоди, яка призвела до виникнення газового боргу. І це станеться не лише у вигляді слів на папері. Вони будуть підкріплені фінансовою допомогою. Все завжди залежить насамперед від внутрішніх рішень української влади.

Однією з найвагоміших причин виникнення цього боргу була ціна на газ. І цю ціну визначили рішенням української влади. Разом із тим Євросоюз пропонує лібералізацію ціни на газ, визначення і захист уразливих клієнтів завдяки державному фінансуванню, а не за допомогою перехресного субсидування. ЄС надає допомогу в запровадженні енергозберігаючих заходів, які, на жаль, поки що не поширені в Україні. А вони дуже потрібні, бо допомогли би зменшити обсяги використання газу й залежність від російського блакитного палива. Врешті-решт, кожна країна, особливо така велика, як Україна, завжди залежить від власних рішень. Невеликі країни можуть ставати жертвами ігор глобальних гравців, але Україна точно залежить від власних рішень.

— Чи зверталася Україна на момент виникнення газового боргу до Енергетичного співтовариства як його учасник з проханням допомогти вирішити це питання?

— Газовий борг виник внаслідок контракту з «Газпромом», який був укладений ще попередньою владою. Ми не бачили цього договору й дізналися про нього з газет, але його тексту нам офіційно не надсилали... Україна не зверталася до нас за порадою. Якби вона звернулася, то ми охоче надали б її. І в цьому плані нічого не змінилося з тих часів до сьогодні...

— З вами зараз радяться стосовно написаного законопроекту про приватизацію ГТС? Чи підтримуєте ви цей варіант?

— Ще ні. Але ми знаємо про нього, бо під час нашої останньої зустрічі з заступником міністра Макухою він повідомив нас, що цей законопроект на стадії розробки.

«ПРИВАТИЗАЦІЯ ГТС НЕ МАЄ СТОСУНКУ ДО ЗОБОВ’ЯЗАНЬ, ПОКЛАДЕНИХ НА УКРАЇНУ УГОДОЮ З ЕНЕРГЕТИЧНИМ СПІВТОВАРИСТВОМ»

— Чи виявила українська влада намір проконсультуватися з Енергетичним співтовариством щодо цього законопроекту?

— Я не маю інформації про це. Мені варто порадитися з моїм експертом, я не можу з упевненістю стверджувати, що не було абсолютно жодних контактів з боку української влади. Однак хочу ще раз наголосити: приватизація ГТС не має стосунку до зобов’язань, покладених на Україну угодою з Енергетичним співтовариством.

— Який, на вашу думку, оптимальний варіант вибудови приватизації української ГТС?

— Я поки не висловлюватиму власної думки з цього питання, тому що не маю досить інформації. Я не знаю всіх деталей фінансової ситуації й усіх складнощів, так що не можу дати пораду, навіть особисту. Але, звісно, очевидно, що українська ГТС має бути модернізована. Також необхідно встановити справедливий тариф на користування нею, який буде забезпечувати утримання газотранспортної системи в доброму стані. І звісно ж, це впливає на ціну на газ.

— Чи зможе Україна позбавитися газової залежності від «Газпрому» в майбутньому, якщо проводитиме реформування газового сектору так, як це робиться зараз?

— Щодо реформ, вони насправді відбуваються доволі повільно, тому мені складно прокоментувати це конкретніше.

— Чи задовлені ви швидкістю реформ в Україні?

— Ми були б раді, якби процеси щодо імплементації директив Енергетичного співтовариства в Україні відбувалися швидше... Затвердження планів затримується і нерідко відкладається. Утім, все-таки я оптиміст: в Україні є люди, які орієнтовані на реформи. Ми дуже віримо в те, що реформи в Україні будуть успішними.