Встати! Виконавець йде

Конституційний Суд розглянув й іменем України виніс рішення, згідно з яким рішення третейських судів відтепер є одночасно виконавчими документами до примусового виконання Державною виконавчою службою України, якщо інше не передбачене законом. Рішення КСУ є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене. Таким чином, можна говорити про те, що в системі судової влади країни з’явився ще один серйозний учасник. Досі, попри прописані в законах «Про Державну виконавчу службу» та «Про виконавче виробництво» норми, рішення третейських судів виконавці не сприймали. А це позначалося й на авторитеті третейських судів.

Вважається, що рішення суду мало чого варте, якщо його можна не виконувати. Третейські суди не є державними, і спочатку передбачається, що сам факт розгляду справи в третейському суді означає, що сторони готові прийняти його рішення. Але справи бувають різні, а обставини зазвичай згодом змінюються, і тоді постає питання про виконання рішення. Суть справи, що дозволила КСУ розглянути та дати тлумачення відповідних норм законів, полягає в тому, що державний виконавець відмовив позивачу у відкритті виконавчого виробництва примусового виконання третейського суду. Мотивувалося це тим, що виконавчим документом є наказ Господарського суду. А той в свою чергу відмовив у його видачі, керуючись роз’ясненнями президії Вищого господарського суду України, в яких, крім усього іншого, зазначається, що рішення третейських судів підлягають виконанню Державною виконавчою службою згідно із законами України. Тобто наче, і підлягають виконанню, але в результаті пробіжок по цьому колу позивач чотири роки не міг добитися остаточного рішення.

Суддя КСУ Віктор Скомороха впевнений, що відбувається це тому, що в нашій країні відсутній надійний механізм подолання відмови працівника виконавчої служби у відкритті справи про виконавче виробництво. Тим більше, якщо його позиція збігається з позицією місцевої влади. Серед інших причин — відсутність необхідного правового забезпечення діяльності третейських судів та слабке опрацювання законів, які приймають. На його думку, сьогоднішня судова система України не сприяє формуванню цивілізованих ринкових відносин, — суди переобтяжені роботою, процедури складні, а розгляд затягується часом на кілька років. За умов, що виникли, третейські суди можуть скласти серйозну конкуренцію судам загальної юрисдикції та господарським судам. На користь недержавних судів свідчить і відсутність апеляційних інстанцій для оскарження їхніх рішень. Тепер, після рішення КСУ, третейські суди зможуть реалізувати закладений у них потенціал. Крім того, вже найближчим часом очікується прийняття парламентом профільного закону.

В свою чергу підприємці вважають, що наділення рішень третейського суду офіційним статусом, який зобов’язує державних виконавців добиватися примусового виконання, має позитивно позначитися на господарській діяльності. Багато хто з них подовгу чекає винесення рішень іншими судами, і тепер їм ніщо не заважає вирішувати справи в третейських судах. А скептики стверджують, що останній чинник і сприятиме тому, що тяганина, характерна для державних судів, пошириться тепер і на третейські суди. Адже те, що виконавча служба приймає рішення суду до примусового виконання, поки що не гарантує, що його своєчасно виконають. Країна тільки намагається будувати цивілізовані ринкові відносини. Спірних моментів багато, і на користь скептиків свідчить загальна статистика виконання судових рішень в Україні, яка, щоправда, поступово покращується…